Чорновіл В’ячеслав Максимович

(24.12.1937 – 25.03.1999)

політичний і державний діяч, голова Народного руху України,

літературний критик

 

 

В’ячеслав Максимович Чорновіл народився 24 грудня 1937 р. в смт Єрках Катеринопільського району у родині сільських учителів. З 1946 по 1955 рр. навчався у Вільхівецькій середній школі, яку закінчив із золотою медаллю.

Продовжив навчання на філологічному, а потім на факультеті журналістики Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Закінчив університет з відзнакою. Працював редактором молодіжних передач у студії на Львівському телебаченні, завідувачем відділу газети «Молода гвардія», літературним критиком. Навчався в аспірантурі, з якої був виключений за публічний виступ проти політичних арештів шістдесятників.

Не маючи змоги вільно висловлювати свої думки, став одним з організаторів самвидаву. Таким чином побачила світ низка його нині відомих публіцистичних робіт – «Правосуддя чи рецидиви терору?» (1966), «Лихо з розуму» (1967).

У 1967 р. Чорновола вперше засудили на два роки.

1972 р. його засудили вдруге. Після шести років таборів суворого режиму В’ячеслава Максимовича відправляють у заслання до Якутії, де він стає членом Української Гельсінської групи. У 1980 році, у Якутії, за сфабрикованими звинуваченнями, він був засуджений третє.

Звільнившись з ув’язнення у 1985 році, Чорновіл відновив видання «Українського вісника», а через три роки ініціював створення «Української Гельсінської спілки».

Напередодні проголошення Незалежності України та в перші її роки обіймав посаду голови Львівської обласної ради. У 1989 році був одним з ініціаторів створення Народного Руху України, а в грудні 1992 року став його головою, незмінним лідером партії та визначним авторитетом у політичному житті України. У 1991 році на перших виборах Президента України був кандидатом від НРУ і здобув 2-е місце.

Батьківщина високо оцінила внесок В.М. Чорновола у літературу, суспільно-політичне життя країни. У 1996 році В’ячеслав Максимович став лауреатом Державної премії України імені Тараса Шевченка за збірки «Правосуддя чи рецидиви терору?», «Лихо з розуму», книжку «Хроніка таборових буднів», публіцистичні виступи в газетах та журналах України і світу.

Нагороджений орденом Ярослава Мудрого V ступеня (1997 р.). Герой України (2000).

25 березня 1999 року В.М. Чорновіл загинув в автомобільній катастрофі поблизу с. Городища Бориспільського району Київської області.

На Черкащині шанують пам’ять про В. Чорновола. Перший в Україні пам’ятник йому був споруджений 1999 року у м. Каневі. У селищі Єрки Катеринопільського району, де народився діяч, 2003 року відкрито стелу-пам’ятник, а в с. Вільхівці Звенигородського району, в якому минули дитячі і юнацькі роки політика, 2006 року відкрито музей-садибу, на подвір’ї якого встановлено погруддя В. Чорновола.

 

Література

 

Твори: у 10 т. /В. Чорновіл. – К.: Смолоскип, 2002 – 2005. – Т. 1 – 4.

Пульс української незалежності: колонка редактора /В. Чорновіл. – К.: Либідь, 2000. – 624 с.

 

***

 

Чорновіл В’ячеслав Максимович //Провідники духовності в Україні. – К., 2003. – С. 110- 111.

Косів, М. Немов невгасимий вулкан /М. Косів //Молода нація? Альманах. – К., 2005. – Вип.4. – С. 35 – 76.

Чекаленко, І. «Україна починається з тебе» /І. Чекаленко //Місто. – 2009. – 2 верес. – С. 15.

Нагірняк, О. В’ячеслав Чорновіл /О. Нагірняк //Історичний календар 2007. – К., 2007. – С. 421 – 422.