Гончар Іван Макарович

(14.01.1911 – 18.06.1993)

український скульптор, історик, графік, маляр, етнограф

Народився 14 січня 1911 року у с. Лип’янці Шполянського району. У 1930 р. закінчив Київську художньо-промислову школу. Працював у галузі станкової та монументальної пластики. Скульптурним творам Гончара притаманні сміливе моделювання форми, динамічні композиції, а портретам – чітко окреслені характери. І. Гончар – один з ініціаторів створення Товариства охорони пам’яток. У 1989 році отримав Державну премію УРСР імені Тараса Шевченка за багаторічну творчу й дослідницьку роботу зі збирання та популяризації народного мистецтва. З 1991 року – народний художник України. Помер в м. Києві. На основі зібраних митцем матеріалів у 1993 році засновано «Музей Івана Гончара» у м. Києві.

Література

Дубиківська, Л. Іван Гончар і Черкащина [Текст] /Л. Дубиківська //Шевченків край. – К., 2005. – С. 392 – 403.

Янко, Д. Година зі старшим другом [Текст]: спогади про Івана Гончара /Д. Янко //Рукопис: у 2 т. – К., 2004. – Т. 1. – С. 412 – 414.

Силин, О. Феномен Івана Гончара [Текст] /О. Силин //Силин, О. Народ мій є! Народ мій завжди буде! – К., 2003. – С. 141 – 144.

Качкан, В.А. Скарбівничий [Текст]:художньо-док. повість /В.А. Качкан //Качкан, В.А. Світло високого дня: портрети, есе, художньо-док. повісті. – Ужгород, 1989. – С. 191 – 230.

Поклад, Н. «У нас все є. а радості нема…» [Текст]: Іван Макарович Гончар зблизька. Щоденникові нотатки /Н. Поклад //Київ. – 2006. - №7 -8. – С. 180 – 192; №9. – С. 165 – 184.

Кривенко, Г. Біоенергетика картин Івана Гончара [Текст] /Г. Кривенко //Молодь України. – 2008. – 31 січ. – 4 лют. (№8). – С. 7.