Касьяненки, брати Андрій Іванович (1886–194?),

Іван Іванович (1887–1942), Євген Іванович (1889–1938)

Конструктори-повітроплавці

 

 

Імена одних з перших повітроплавців в Україні, братів Андрія, Івана та Євгена Касьяненків, золотими літерами вписані у літопис вітчизняного літакобудування. Вони стали авторами шести типів літаків. Черкаські брати Касьяненки були третіми в Україні та четвертими на теренах царської Росії, які вперше підняли тодішні літальні апарати в небо.

На одній із тихих казбетських вулиць повітового містечка Черкаси, яким воно було в кінці 80-х років ХІХ століття, мешкала родина Касьяненків. У сім’ї думського чиновника Івана Михайловича виховувалися сини, які згодом закінчили один за одним Черкаську першу міністерську гімназію та стали студентами Київського політехнічного інституту.

З юних літ брати захопилися повітроплаванням. Свою мрію завоювати повітряний простір вони здійснили у 1910 році. Влітку, перебуваючи вдома на канікулах, брати приступили до побудови літака. Будували власним коштом, самотужки. 31 серпня о 6-й годині 45 хвилин вечора на військовому плацу відбулося випробування біплана. Пілотував Євген Касьяненко. Апарат пробіг близько 40 м., плавно відокремився від землі і піднявся на висоту трьох метрів, протримавшись у повітрі чотири секунди.

Аероплан міг протриматись у повітрі і більше часу, але ніхто з братів не опанував ще пілотського фаху. Маючи слабосильний двигун, літак «Касьяненко № 1» (так він увійшов в історію авіації) не зміг здійснити тривалий політ.

З деякими новими доробками влітку 1911 року в Черкасах був збудований і випробуваний новий літак «Кас. № 1-біс». Наступний «Кас. № 3» був двогвинтовим біпланом з «оживленим крилом» – у польоті змінював кут нахилу крил. Це стало новиною в тодішньому повітроплаванні.

Наступний літак був представлений на всеросійському конкурсі в 1912 році, але в ході випробувань, що проходили ввечері 28 жовтня в Петербурзі, пілот не справився з керуванням і зазнав аварії. Після неї брати літак «Касьяненко-3» не відновлювали.

Влітку 1914 року брати Касьяненки запросили до Черкас погостювати свого друга і товариша з навчання та винахідництва Ігоря Сікорського. Він привіз з собою новий літак, сконструйований і випробуваний в київському просторі. Друзі на Митниці влаштували аеродром, продемонстрували показові польоти черкасцям.

Дух винахідництва був надзвичайно притаманний братам Касьяненкам і, незважаючи на Першу світову, а згодом і громадянську війни, (в яких кожен з братів брав участь у льотних частинах), до 1921 року вони сконструювали ще три літаки, які випробував знаменитий льотчик П. М. Нестеров і дав одному з них – авієтці – дорогу в життя. Цей літак увійшов в історію авіації як перша в світі авієтка: маленький апарат важив всього 175 кг., набирав висоту до 50 м., але 15-сильний двигун не зміг продемонструвати всі його якості.

Наші земляки були не лише авіаконструкторами, а й пропагандистами авіаційних ідей, патріотами своєї Вітчизни.

Андрій Касьяненко у 20-х роках очолював правління Товариства авіації та повітроплавання України і Криму, а потім – президію Тсоавіахіму України та Криму, був редактором журналу «Аерохім».

Іван Касьяненко після революції став комісаром 143-го полку, згодом очолив електротехнічний відділ Вищої Ради Народного Господарства України, а 1928 року був обраний головою і директором-розпорядником Українського товариства повітряних сполучень «Укрповітрошлях».

Найталановитішим із братів був Євген. З його творчими думками і порадами рахувалися авіаконструктори України, з якими він був особисто знайомий і дружив, листувався з «батьком російської авіації» М. Є. Жуковським і був з ним особисто знайомий. Будучи українським соціал-демократом, входив до складу Центральної Ради, не раз намагався примирити більшовиків з членами Ради у жовтні 1917 року.

Згодом Євген Іванович редагував губернську газету «Більшовик». У 1925 році уряд України посилає його повпредом республіки до Німеччини, потім він стає редактором республіканської газети «Вісті ВУЦВК», веде значну громадсько-політичну роботу. Як один з досвідчених літераторів, Євген Іванович 1929 року ввійшов до складу комісії з видання ленінських праць українською мовою. Члени комісії гаряче взялися за переклад ленінської спадщини. Але то вже починалися 30-і роки, розгортався наступ на «ворогів народу». Посипалися звинувачення на адресу видавничої комісії за «націоналістичні перекручення» в перекладах. Є. І. Касьяненка було засуджено до розстрілу у 1937 році.

Для багатьох вітчизняних авіаконструкторів плідна творча діяльність братів Касьяненків стала гідним прикладом подвижництва і школою творчого пошуку. Ці імена – гордість Черкас і гідні достойного пошанування.

 

Література

 

Страшевич, В. Б. Хроніка Черкаського неба : [іст.-краєзнав.] нарис / В. Б. Страшевич. – Черкаси : [б. в.], 2017. – 39 с. : іл.

Страшевич, В. Б. Хроніка черкаського неба // Страшевич В. Б. Черкаси за межами століть : іст.-краєзн. нариси. – Черкаси, 2019. – С. 216–238 : іл.

Страшевич, Б. Їх кликав п’ятий океан / Б. Страшевич // Реабілітовані історією. Черкаська область. – Черкаси, 2006. – Кн. 5. – С. 303–305.

Згуровський, М. З. Брати Касьяненки : політ крізь морок часу // Згуровський М. З. Київські політехніки біля витоків світової авіації, космонавтики та ракетобудування. – Київ, 2016. – С. 81–112 : іл.