Химко Андрій Іванович

(27.07.1919–18.12.1991)

письменник

 

Андрій Іванович Хименко, літературний псевдонім Химко, народився у с. Адамівка (тепер с. Рацеве) на Чигиринщині 27 липня 1919 р. в селянській родині. Доля приготувала для Андрія Химка багато випробувань. Підростав серед двох старших братів та п‘ятьох сестер. У 20-х рр. ХХ ст. родина Хименків була досить заможна. 1931 року, коли по селах прокотилася безглузда колективізація, Хименків розкуркулили, батька заарештували, в хаті зробили школу. Голодомор 1932–1933 рр. з десяти членів родини, серед яких восьмеро дітей, живими залишив тільки двох – 14-річного Андрія та його молодшу сестру Наталю. Сестра, Наталя Іванівна, згадувала: «Тоді вже багато людей мерло… За місяць померли й усі наші. Мама – останньою. Батька поховала тітка, а всіх інших хоронив чотирнадцятирічний Андрій. Копав у лісі яму, викочував труп на возика, відвозив, загортав, а в самого паморочилася голова».

Після закінчення Адамівської неповної середньої школи Андрій Хименко працював і навчався у Черкаській фельдшерській школі, яку закінчив у 1939 році і паралельно у Черкаській середній школі робітничої молоді № 1. Цього ж року вступив на заочне відділення літературного факультету Дніпропетровського університету, два курси якого встиг закінчити. В 1940 році потрапив на російсько-фінську війну, був комісований після поранення. У червні 1941 року, перебуваючи в Полтаві на стаціонарному лікуванні, потрапив в окупацію. В січні 1942 р. був вперше заарештований гестапо, за підпільну роботу, обстоювання права України на свою державність. Останній, третій, арешт гестапо відбував в Уманській тюрьмі, з камери смертників якої був звільнений радянськими військами в грудні 1943 р.

У 1944 році, за доносом, Андрій Хименко був засуджений на 10 років сталінських концтаборів і 5 років заслання як націоналіст. Спочатку він потрапив на Печору, а потім – в Інтинські табори, на півночі республіки Комі АРСР. Працював і на лісоповалі, і будівельником, і різноробочим, і – завдяки медичній освіті – санітаром, лікарем, фельдшером.

У північних таборах А. Хименко зустрівся з багатьма відомими людьми, бо тоді там перебував майже весь цвіт нашої нації. Серед друзів і знайомих були тут письменник-перекладач Г. Кочук, поети Д. Паламарчук, Ю. Шкрумеляк, письменник Л. Рябченко, І. Гришин-Гришук, відомий політолог фон Вайнштейн, професор зі Львова М. Івасюк (батько композитора Володимира Івасюка) та тисячі-тисячі інших.

У 1954 р. в Інті Андрій Іванович зустрів свою долю – Ірину Миколаївну, яка також відбувала у тих місцях ув‘язнення (була зв‘язковою УПА). Від подальшого перебування на засланні був звільнений у 1956 р. за амністією, але тінь минулого постійно висіла над ним.

Влітку 1964 р. сім’я Хименків повертається до Черкас. Часті вимушені зміни місця роботи були пов‘язані з постійним переслідуванням та «опікою» письменника з боку органів КДБ. Все життя Іван Андрійович писав. До війни друкувався в Черкаській періодиці: «Прапор комуни», «Черкаська правда», «Піонер». Під час заслання активно писав і перекладав, але більшість накидок новел, романів, поем, віршів та повістей, в тому числі і повість «Іван Сірко», були вилучені і прикладені до слідства (1949 р.) в таборі.

Історичний роман про уславленого кошового і полководця Запорозької Січі Івана Сірка, що писався вдруге, дві поеми, автобіографічна трилогія і біля тисячі віршів збереглися завдяки переховуванню у родичів та знайомих «у закопах». Такий захід виявився не зайвим. Останній обшук відбувся вдома у 1983 році. Тоді органами КДБ інкримінувалася антиконституційна діяльність і за протоколом обшуку, крім різних нотаток, паперів тощо, були вилучені машинописні чернетки збірок віршів «Ключі й кличі», «На перепуттях», «Пісні та романси» і поема «Анти», які були повернуті авторові лише у 1990 році.

Перша друкована книга Андрія Хименка «Засвіти» – перша книга трилогії про Івана Сірка – побачила світ у видавництві «Український письменник» в кінці 1990 року ще за життя автора, друга – «Між орлами і півмісяцем» – у 1992 році, третя – «Під Савур-Могилою» – у 1993 році. Про свої зустрічі в таборах, про життя та поневіряння Андрій Хименко розповів у книзі «У пазурах вампіра», яка вийшла у 2008 році.

Не можна не згадати ще один цікавий факт: Андрій Хименко був добре знайомий з Василем Симоненком. Як згадував Олександр Ілліч Вівчарик, черкаський журналіст, який студентом квартирував у його будинку по вулиці Героїв Чорнобиля (колишня вул. Пролетарська), А. Хименко мав вплив на поета Василя Симоненка. Аби не викликати підозри, з поетом вони зустрічалися на кручах Дніпра і годинами там розмовляли. «Андрій Іванович, як учитель і старший товариш, розповідав те, про що Симоненко знати не міг – про Голодомор та табори».

Василь Захарченко також переконаний, що саме Андрій Хименко розповів молодому поетові правду про страшні події 1932–1933 років, розкрив йому очі на жахливе нищення тоталітарним режимом української культури та національної свідомості. Захарченко пригадує, що саме Хименко поставив на могилі поета перший пам‘ятник, бо працював на той час у бухгалтерії відповідного відомства.

1 грудня 1991 року Андрій Хименко проголосував за незалежність України на Всеукраїнському референдумі, перебуваючи у лікарні. 18 грудня його не стало. У 1995 році він був посмертно прийнятий до Спілки письменників України.

Завершила свій земний шлях велика людина, гнана, переслідувана, але не скорена, пронісши у своєму серці любов до рідної землі, до України.

У 2014 р. в Черкаському музеї «Кобзаря» відбулася 2-га виставка до 95-річчя з дня народження письменника Андрія Хименка. Перша була у 2004 році. На виставці були представлені речі письменника, його рукописи та ділові папери.

У 2016 році у Черкасах провулок Пролетарський перейменовано на честь Андрія Химка.

 

Література

Твори А. Химка

У пазурах вампіра : роман-повість / Андрій Химко. – [Черкаси : Вид. Чабаненко Ю. А., 2008]. – 543 с.

Шляхами до прийднів : роман / А. Химко // Холодний Яр. – Черкаси, 2004. – Вип. 1. – С. 133–163 ; Вип. 2. – С. 88–124 ; Вип. 3. – С. 40–106 ; 2005. – Вип. 1. – С. 18–70 ; Вип. 2. – С. 3–60 ; Вип. 3. – С. 4–42 ; Вип. 4. – С. 12–67 ; 2006. – Вип. 1. – С. 3–41 ; Вип. 2. – С. 3–72 ; Вип. 3. – С. 3–43 ; Вип. 4. – С. 3–39.

Анти : Епічна поема-легенда (скороч. варіант) / А. І. Химко. – Черкаси : Відлуння-Плюс, 2002. – 111 с.

Під Савур-могилою : іст. роман / А. Химко. – Київ : Укр. письменник, 1993. – 446 с.

Між орлами і півмісяцем : іст. роман / А. І. Химко. – Київ : Укр. письменник, 1992. – 398 с.

Засвіти : іст. роман / А. І. Химко. – Київ : Рад. письменник, 1990. – 447 с.

Забіряни : [оповідання] / А. Химко // Холодний Яр. – Черкаси, 1995. – Вип. 2. – С. 34–38.

Квіточка : [оповідання] / А. Химко // Черкаси. – 1995. – 14 лип. (№ 29). – С. 7.

 

Про А. Химка

Криворучко, О. Химко Андрій Іванович / Оксана Криворучко // Чигиринщина в історії України. Літопис Чигиринського краю / Черкас. держ. технол. ун-т [та ін.] ; [відп. ред. Лазуренко В. М.]. – Черкаси, 2016. – [Зб. 5]. – С. 364–367.

Криворучко, О. Хименко Андрій Іванович (1919–1991) / Криворучко О. // Залізнякові читання : матеріали Четвертої наук. конф. – Черкаси, 2012. – С. 275–277.

Осауленко, І. Ф. Андрій Іванович Химко / І. Ф. Осауленко // Літературно-мистецький вернісаж Черкащини / ОУНБ ім. Тараса Шевченка. – Черкаси, 2009. – Вип. 7. – С. 8–12.

Міщенко, Д. Етапами долі Андрія Химка / Дмитро Міщенко // Холодний Яр. – Черкаси, 2008. – № 2. – С. 307–309.

Білоус, Г. Незабутній Андрій Химко / Г. Білоус // По той бік мовленого слова : зб. ст. – Черкаси, 2006. – С. 329–331.

Захарченко, В. Письменник із підпілля / В. Захарченко // Реабілітовані історією. Черкас. обл. – Сміла, 2004. – Кн. 4. – С. 385–388.

Ромащенко, Л. Епопея про легендарного кошового Запорізької Січі // Холодний Яр. – Черкаси, 2003. – Вип. 3. – С. 177–186.

Андрій Химко : [біографія] // Холодний Яр. – Черкаси, 1995. – Вип. 2. – С. 33–34.

«Я сам собі в житті і автор і читач…» // Родовід. – Черкаси, 1992. – Вип. 3. – С. 37–38 : портр.

Нікітенко, Л. У пазурах вампіра : тінь «ворога народу» переслідувала черкас. письм. Андрія Химка все його життя / Людмила Нікітенко // Україна молода. – 2014. – 4 листоп. (№ 163). – С. 12.

Нікітенко, Л. Той, що пройшов крізь «пазурі вампіра» / Людмила Нікітенко // Україна молода. – 2014. – 6 серп. (№ 113). – С. 9.

Трощинська, Ю. Він був справжнім патріотом / Ю. Трощинська // Чигирин. вісті. – 2009. – 24 лип. (№ 57). – С. 2.

Вівчарик, О. Невідомий учитель Василя Симоненка / Олександр Вівчарик // Прес-Центр. – 2008. – 16 січ. (№ 3). – С. 28.

Вівчарик, О. Об нього ламали пазурі вампіри / Олександр Вівчарик // Нова Доба. – 2002. – 5 лют. (№ 11). – С. 1, 4–5.

Шквар, Г. Роман довжиною в життя / Шквар Г. // Черкас. край. – 2001. – 16 лют. (№ 14). – С. 4, 9.