Людний Федір Петрович

(18.10.1926 – 06.11.2019)

почесний краєзнавець України

 

 

"З ним, Федором Петровичем, ми
почувалися, як мені люблять казати,
вельми комфортно. Він був для нас не
просто учитель, а старший товариш…
Бувало обступимо його щільним колом…
і засипаємо нашого історика
запитаннями. А Федір Петрович не
відмахується, не поспішає залишити
нас, а намагається дати вичерпні
відповіді на усі поставлені запитання.
Своєю уважністю, чуйністю, щирістю,
високою освіченістю й запам’ятався він,
наш учитель історії, мені, та гадаю, не
лише мені…"

Данило Кононенко

 

Кононенко, Д. Учитель, якого я завжди пам’ятаю / Данило Кононенко // Труд. слава. – 2011. – 25 жовт. – С. 2.

Федір Петрович Людний – полковник у відставці, інвалід Другої світової війни, почесний краєзнавець України, почесний громадянин м. Кам’янка, лауреат краєзнавчої премії імені Марії Шкаліберди, відмінник народної освіти.

Федір Людний – і свідок історії, і її учасник, і її літописець. Народився Федір Петрович у селі Русанівка Липоводолинського району Сумської області у 1926 році в селянській сім’ї. У 1933 році під час голодомору померли батьки, бабуся, дідусь і дві менші сестри. Він же сам вижив лише завдяки тому, що його всиновила батькова сестра, котра мешкала на сусідньому хуторі. Малий Федір розумів, що вирватися з сільської безпросвітності він зможе лише здобуваючи освіту, тому вчився завжди на "відмінно". Мріяв стати шофером, влітку випасав колгоспні телята. У червні 1941-го від бригадира дізнався, що гітлерівські полчища вдерлися на територію СРСР.

Гітлерівці на хутір навідувалися рідко. Від вивезення до Німеччини Федора врятував лісничий, котрий узяв його працювати на лісорозробку й видав довідку, що підліток працює на німецький рейх. Одразу після звільнення села 16-річний юнак попросився на фронт, але його спочатку направили в навчальний полк поблизу Уфи. Тут він мало не помер від голоду, холоду й дизентерії і вважає, що вижив завдяки хворобі. Федора було відправлено в госпіталь, а після госпіталю він пішов на фронт. Вже після перших боїв йому було присвоєне сержантське звання. За участь у кривавих і напружених боях на Сандомирському та Одерському плацдармах у січні-лютому 1945 року Людного представили до нагородження орденом Червоної зірки, якого він отримав уже в Австрії, куди потрапив служити після госпіталю. Там він здійснив свою дитячу мрію – став шофером, там же здобув і середню освіту, закінчивши вечірню школу.

Після демобілізації Федору Петровичу Людному запропонували посаду другого секретаря райкому комсомолу, невдовзі обрали першим. Після закінчення Сумського педагогічного інституту він був направлений на Черкащину, у Михайлівську школу Кам’янського району викладати історію. Згодом перевівся в Кам’янську середню школу №1. Понад 50 років працював на ниві народної освіти, мав вищу категорію і звання старшого вчителя. Вчительство – його покликання, попри те, що працював інспектором райвно, директором школи, завжди залишався вчителем-істориком, і педагогічний досвід учителя історії Федора Петровича Людного вартий того, щоб його вивчали молоді покоління педагогів. Один лише штрих – його історико-краєзнавчий гурток, що в ті часи працював на громадських засадах, був одним з найкращих не лише в районі. Зі своїми вихованцями під час канікул учитель об’їздив усю Україну, побував у Прибалтиці, Ленінграді, Москві, Середній Азії…

Окрім педагогічної роботи, ще одне гідне захоплення-покликання проніс Федір Петрович через своє життя – любов до журналістики, де він також став професіоналом. З 1947 року і до сьогодні автора кореспонденції з прізвищем "Ф. Людний" публікували в усіх республіканських газетах України, обласних і районній – "Трудова слава". Визнанням журналістських заслуг Ф.П. Людного стало вручення йому у 1989 році Диплома найкращого робсількора Черкаської області. Такої честі удостоюється далеко не кожен. У часи незалежної України журналістський дар Ф. Людного непомітно переріс в письменницький. Він став автором дев’яти книжок, серед яких найпопулярнішими є дитяча – "Дарунок бабусі" та "Фронтовими дорогами війни". Остання витримала кілька видань. І це не дивно, адже в ній уміщено розповіді про жителів Кам’янського району – учасників Другої світової війни. Вивчення архівних документів, газетних публікацій за десятки років, накопичення спогадів та фотодокументів вилилися в книги "Дорогами війни" та "Черкащани в роки війни". Федір Людний віддає шану своїм фронтовим побратимам, збирає по крихтах документальні свідчення, намагається відтворити воєнний час таким, яким він запам’ятався саме їм.

Про багатогранність таланту Ф.П. Людного свідчить його творча спадщина, серед якої книги: "З мрією у майбутнє" (про історію Кам’янки й одного з найстаріших підприємств Черкащини – Кам’янського спиртогорілчаного комбінату, заснованого ще сім’єю декабриста Давидова), "Шляхами відродження" (про село Косарі й тамтешній спиртзавод), про кам’янських газівників – "Кам’янське управління по експлуатації газового господарства", "Шумить Холодноярський ліс: до 50-річчя утворення Кам’янського держлісгоспу".

Всі ці та інші книги є у фонді Черкаської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Тараса Шевченка і стають у нагоді користувачам бібліотеки, які цікавляться і досліджують історію Черкащини. Добру, корисну, неоціненну справу робив Федір Петрович Людний, викликаючи заслужену повагу друзів і земляків.

 

Література

Твори Ф. П. Людного

 

Кам’янщина партизанська : присвяч. 70-річчю Великої Перемоги / Ф. П. Людний. – Черкаси : Вертикаль, 2014. – 150 с. : іл.

Фронтовими дорогами війни / Ф. П. Людний ; [ред. Г. М. Капральська]. – Київ : Україна, 2012. – 423 с. : іл.

Шумить Холодноярський ліс : до 50-річчя утворення Кам’янського держлісгоспу. – Черкаси : Відлуння-Плюс, 2005. – 256 с.

Кам’янське управління по експлуатації газового господарства / Федір Людний. – Черкаси : Друкарня НДІТЕХІМу, 1999. – 77 с.

Шляхами відродження : нарис історії Косарського спиртового заводу / Федір Людний. – Черкаси : Сіяч, 1977. – 191 с.

Дарунок бабусі : оповід. для дітей / Федір Людний ; [худож. В. С. Савченко]. – Черкаси : Вертикаль, 2013. – 39 с. : іл.

 

Про Ф. П. Людного

 

Трохименко, В. У житті Федора Людного відбилася наша гірка історія / Василь Трохименко // Трохименко В. Бо ти на землі – людина : нариси. – Черкаси, 2006. – С. 216 – 227.

Фатєєва, А. Нова книга Федора Людного "Побачене і пережите" / Алла Фатєєва // Труд. слава. – 2014. – 5 серп. – С. 4.

Осипенко, Ю. Федір Людний і його планета людей / Юрій Осипенко // Нова Доба. – 2012. – 6 верес. – С. 10 – 11.

Безуглий, В. Краєзнавець Федір Людний відзначив 85-річчя / Володимир Безуглий // Нова Доба. – 2011. – 25 жовт. – С. 2.

Кононенко, Д. Учитель, якого я пам’ятаю / Данило Кононенко // Труд. слава. – 2011. – 25 жовт. – С. 2.

Копиця, В. І у 85 серце знову б'ється бадьоро / В. Копиця // Труд. слава. – 2011. – 25 жовт. – С. 3.

Денисенко, В. Боєць. Письменник. Краєзнавець / В. Денисенко // Труд. слава. – 2010. – 16 лип. – С. 8.

Велика Вітчизняна війна в творчості земляків : Людний Федір Петрович : бібліогр. нарис / Кам’ян. центр. район. б-ка ; [уклад. А. В. Фатєєва]. – Кам’янка : [б. в.], 2008. – 9 с.