Пономаренко Михайло Федорович

(28.10.1920–01.01.2010)

краєзнавець, педагог, громадський діяч

 

 

Михайло Федорович Пономаренко – археолог, історик, мовознавець, літературознавець, поет і перекладач, фольклорист, етнограф… А ще – «народний академік» і патріарх українського краєзнавства, як називали його золотонісці і відомі вчені. Напевно жоден із краєзнавців Черкащини так глибоко і всебічно не досліджував історію, археологію, топоніміку, народознавство краю, як це робив Михайло Пономаренко у своїх численних публікаціях з краєзнавства у пресі, наукових журналах, окремих працях. Його досягнення у багатьох галузях дозволили б захистити не одну дисертацію.

Народився М. Ф. Пономаренко 28 жовтня 1920 року у с. Підставки Золотоніського району в селянській родині. Батько був вчителем у школі, а мати – домогосподарка. Захопився краєзнавством Михайло ще в шкільні роки під впливом свого батька, Федора Степановича, який був з роду священиків, здобув духовну освіту, але присвятив своє життя шкільному вихованню підростаючого покоління. Своїх обох синів виховував патріотами і дбав, щоб вони здобули належну освіту.

Після закінчення Горобіївської неповної середньої школи Михайло Федорович вирішив здобути учительський фах у тодішньому Золотоніському педагогічному технікумі. Михайло був гордістю навчального закладу, опорою викладачів, тож йому єдиному по закінченню навчання було запропоновано стати викладачем цього технікуму. Та, на жаль, перші і доволі успішні педагогічні кроки виявилися досить короткими. Незадовго до початку Другої світової війни юнак був призваний до армії. Становленню Пономаренка – педагога сприяло й навчання у Махачкалинському піхотному училищі, де поряд з військовими дисциплінами курсанти вивчали й педагогічні. З огляду на мужність і військовий досвід, Михайлу Федоровичу довірили командування взводом розвідки. Відзначився він і як помічник командира мотострілецького батальйону. Був поранений і контужений, із фронту повернувся з двома орденами та багатьма медалями.

Після війни у 1946 році М. Ф. Пономаренко продовжив навчання і здобув дві вищі освіти – закінчив факультет української мови і літератури Черкаського педагогічного інституту та факультет французької мови Київського педагогічного інституту іноземних мов (1954 р.). Для своєї педагогічної праці він обрав Золотоніську середню школу № 4, де викладав іноземні мови (французьку, німецьку та іспанську) в 1947–1977 рр. Крім того працював учителем історії у Золотоніській середній школі № 3. В усіх школах, де працював М. Ф. Пономаренко, він керував краєзнавчою роботою. У Золотоніській школі № 4 організував гурток «Глобус» (1946), товариства «Слідопит» та музейну кімнату (1947), на базі якої згодом було створено музей. Зібрав бібліотеку, що ледь уміщувалася у трьох кімнатах його власноруч збудованої оселі.

У трудовій книжці Михайла Пономаренка всього два записи (довоєнний не зберігся). Перший фіксує понад 35-річний період учительської праці, а другою найважливішою справою життя був музей – справжня скарбниця людської пам’яті. В 1960 році Михайло Федорович Пономаренко став засновником, першим директором, екскурсоводом і науковим співробітником Золотоніського районного музею, спочатку на громадських засадах. «З 1947 року я почав збирання книжкових та архівних матеріалів про лівобережну Черкащину», – розповідав М. Пономаренко, особисто зібравши для музею понад 5 тисяч експонатів. Пристрасний краєзнавець доклав чимало зусиль, щоб у районному центрі відкрили краєзнавчий музей. Він встановив зв’язки з відповідними республіканськими і союзними установами, з архівів яких надходили фотокопії документів. Працював у бібліотеках, музеях, архівах Москви, Ленінграда, Києва, Черкас. У 1950-х рр. він почав виступати з краєзнавчими матеріалами у пресі, став ініціатором об’єднання краєзнавців Золотоніщини та очолив його.

Впродовж 25 років Михайло Федорович організовував туристичні походи школярів рідним краєм. Одного разу Пономаренко разом з учнями під час археологічної експедиції відкрив багатошарове поселення доби неоліту, черняхівської культури і Київської Русі в урочищі Остів, біля с. Чехівка Чорнобаївського району. І такі випадки були непоодинокі. Він очолював експедиції «Черкаси», «Сміла», «Золотоноша», «Звенигородка» та інші. Брав участь у встановленні дати заснування міста Черкаси. На основі дослідження далекої минувшини свого краю М. Пономаренком та його учнями було складено археологічну карту лівобережної Черкащини.

Михайло Федорович умів читати знахідки і, приглядаючись до них, емоційно розповідати про далеке минуле. Взявши в руки уламок посуду, краєзнавець розповідав так: «Він тонкий, має сірий колір, вінця прямі, а орнамент хвилястий». І після сказаного робив висновок: «Безперечно, цей предмет відноситься до Київської Русі». Так він міг розповідати про кожну знахідку з 300 розкопаних ним пам’яток археології. Немало часу відводив директор музею топоніміці, вважаючи, що назви міст, сіл, річок, гір допомагають топонімістам вивчати спосіб життя древніх народів, дізнаватись, до якої мовної групи вони належали. М. Ф. Пономаренко знайшов автора відомої української пісні «Чорнії брови, карії очі», ним виявився К. Думитрашко. Також краєзнавець вивчив рукописи вченого-земляка М. Максимовича, дослідив перебування М. Коцюбинського на Черкащині.

За 18 років роботи в музеї Михайло Федорович поповнив його багатьма експонатами, нині їх нараховується понад 13 тисяч. Музей отримав статус державного краєзнавчого. Зараз на експозиційній площі в 131 квадратний метр розміщено п’ять залів, в яких відвідувачі зможуть побачити природу рідного краю, давнє минуле і сучасне, культуру і побут, бойову і трудову славу краю. А 2010 року Золотоніському державному краєзнавчому музею присвоєно ім’я Михайла Федоровича Пономаренка.

М. Ф. Пономаренко був членом правління Всеукраїнської спілки краєзнавців і редакційної ради журналу «Краєзнавство Черкащини», одним із ініціаторів створення Черкаської обласної організації Всеукраїнської спілки краєзнавців. Брав активну участь у республіканських та обласних конференціях, виступав на них з цікавими доповідями та повідомленнями. Михайло Федорович є автором понад 3000 публікацій в УРЕ, УЛЕ, «Шевченківському словнику», журналах «Мовознавство», «Археологія», «Пам’ятки України», в республіканській та місцевій пресі, став одним з укладачів хрестоматії з історії Черкащини. Зокрема, учасник створення та член редколегії серії «Історія міст і сіл України. Черкаська область», автор науково-популярних краєзнавчих видань «Золотоноша», «Золотоніщина», «Золотоніський краєзнавчий музей», «Шевченко і Черкащина», «Краєзнавці Черкащини : біобібліографічний словник», співавтор книги «Подорож Златокраєм». У 2001 р. вийшла книга М. Ф. Пономаренка «Золотоніщина в осадах», де можна дізнатися історію міст і сіл, хуторів, селищ Золотоніщини.

Свої краєзнавчі студії він поєднував з участю у політичному житті країни. Характер мав волелюбний, бунтарський, власним прикладом закликаючи оточуючих до дій. Тож, ні для кого не було дивиною, що з початком національного відродження Михайло Федорович став у перші ряди його речників, оборонців і захисників. Без страху, відкрито виголошуючи полум’яні промови на мітингах, очолив Народний Рух в районі, був засновником блоку «Демократична Золотоніщина», першим підняв синьо-жовтий прапор над Золотоношею. За такі дії в ті роки він був відсторонений від педагогічної роботи. У 1990-91 роках редагував місцеву рухівську газету «Воля».

Знали Михайла Федоровича і як перекладача, ним перекладено багато творів з 12 мов. Зокрема : з французької «До себе» К. Маро, з німецької «Ліричне інтермецо» Г. Гейне, з російської «Звезда» Є. Баратинського та інші. М. Ф. Пономаренко був талановитою, творчою особистістю.

Він віршував із дитинства, але дебютував у районній газеті лише 1957 року, потім друкувався в обласних і всеукраїнських виданнях, став членом клубу незалежних українських письменників «Оратанія», членом редколегії журналу «Апостроф». Видав п’ять поетичних збірок. Його поезія глибоко лірична, водночас кличе разом осягати і осмислювати сенс людського буття, пробуджує і плекає любов до рідного краю.

Тонуть у водах заплави,

Зір променисті вогні…

Місто моє золотаве,

Ти найдорожче мені!

Квітом, де вишні зелені,

Кожен куточок пропах…

Грала Ужвій тут на сцені,

Звідси у світ ішов Бах.

Гарно у нас, гоже,

Юність в труді ожива…

Золотоношо,

Зоре моя Дніпрова!

М. Пономаренко «Золотоноша»

Більше для Золотоноші, ніж Михайло Пономаренко, не зробив ніхто. Багато можуть розповідати про нього сучасники. Як тільки не називали його: «народний академік», «Видатний Учитель», «літописець» і навіть жартома «ходячою енциклопедією». Та найкраще про заслуги цієї людини розказують його звання: «Заслужений учитель України» (1975), «Почесний краєзнавець України» (1995), лауреат Всеукраїнської премії імені В. Б. Антоновича (1995) та перший лауреат Черкаської обласної літературно-краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича (1994). У 2008 р. – член авторського колективу книги «Подорож Златокраєм. Нарис з історії та сьогодення Золотоніського району» став лауреатом премії вдруге.

Його невтомне серце, серце людини високого громадянського обов’язку перестало битися 1 січня 2010 року. Невблаганна доля поставила останню крапку на його життєвій дорозі довжиною майже в 90 років. Нелегкою була та терниста дорога, адже Михайло Федорович Пономаренко завжди був першопрохідцем. Сьогодні Золотоніською районною державною адміністрацією засновано районну краєзнавчу премію імені Михайла Пономаренка. А у квітні 2012 року на міському цвинтарі Золотоноші краєзнавцю постав пам’ятник.

 

Література

 

Неспокій серця : зб. статей і матеріалів [присвячених життю і діяльності краєзнавця М. Ф. Пономаренка] / упоряд. Т. А. Клименко, В. М. Мельниченко. – Черкаси : Вертикаль, 2005. – 104 с.

Дєєв, М. М. Краєзнавча та просвітницька діяльність Михайла Федоровича Пономаренка / М. М. Дєєв, Л. Г. Чанцева // Юний краєзнавець Черкащини. – Черкаси, 2014. – Чис. 10/11. – С. 100–107.

Борщ, М. І. Перший директор Золотоніського музею (1920-2010) / Микола Борщ // Борщ М. І. З вершин славетних черкащан / Микола Борщ. – Черкаси, 2013. – С. 303.

Хоменко, В. Народний академік / Володимир Хоменко // Хоменко В. Силуети. – Київ, 2016. – С. 14–18.

Чиж, А. Просвітитель національної свідомості / А. Чиж // Залізнякові читання : матеріали Третьої наук.-краєзн. конф. – Черкаси, 2011. – С. 126–129.

Удовиченко, І. Ю. М. Ф. Пономаренко та його пам’яткоохоронна діяльність / І. Ю. Удовиченко // Черкащина в контексті історії України : матеріали Третьої наук.-краєзн. конф. Черкащини. – Черкаси, 2008. – С. 371–378.

Дробний, І. Будитель / Іван Дробний // Дробний І. За пагорбами літ. – Черкаси, 2006. – С. 481–486.

Трохименко, В. Патріарх українського краєзнавства, народний академік Михайло Пономаренко // Трохименко В. Бо ти на землі – людина. – Черкаси, 2006. – С. 365–373.

Подвижник краєзнавства : Михайло Пономаренко : біобібліогр. покажч. До 85-ліття з дня народження / упоряд. Л. Т. Демченко. – Черкаси : ОУНБ, 2005. – 36 с.– (Черкащини славетні імена).