Тканко Олександр Васильович

(23.12.1916 – 13.04.2006)

Герой Радянського Союзу

 

Доволі демократична була людина… Доброта, людиноцентризм були характерними рисами Олександра Тканка.

Анатолій Кузьмінський

 

 

Кузьмінський, А. Людина з великої літери / А. Кузьмінський // Вісн. Городищини. – 2011. – 23 груд. – С. 6.

Олександр Васильович Тканко народився 23 грудня 1916 року в селі Макіївка Антонівської волості Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині Варвинського району Чернігівської області) в багатодітній родині сільського коваля. Навчався в Антонівській народній сільській школі, яку успішно закінчив у 1932 році. Вирішивши стати педагогом, вступив на педагогічні курси при Прилуцькій педшколі.

У 1932 – 1935 роках здобував освіту на історико-географічному факультеті Ніжинського інституту соціального виховання, водночас вступивши на заочну форму навчання до Київського державного педагогічного інституту на історичний факультет (1934). У 1938 році О. Тканко отримав диплом І ступеня (з відзнакою) за фахом учителя історії.

Перші кроки педагогічної діяльності молодий спеціаліст зробив у школах Молдавії (1935 – 1939 рр.). В середині 1940 року він був призначений директором Любешівського педагогічного училища Волинської області. Цю посаду О.В. Тканко обіймав з 7 листопада 1939 року по 7 вересня 1940 року, після чого був призваний на дійсну військову службу до лав Червоної армії.

У лютому 1941 року він став курсантом військово-політичних курсів Київського військового округу, які закінчив у вересні 1941 року.

Із початком війни О. Тканко служив бійцем в артилерійському полку, потім – інструктором політвідділу району авіабазування. Саме тоді у нього визрів план знищення ворожих літаків на аеродромах у німецькому тилу. Цю ідею він запропонував політуправлінню Сталінградського фронту і військове керівництво схвально її сприйняло. Було прийнято рішення по формуванню парашутно-десантної групи для проведення диверсійних акцій на аеродромах ворога. Комісаром цієї групи був призначений Олександр Васильович Тканко. Після завершення операції, в ході якої було знищено 14 бомбардувальників і 2 винищувачі, О. Тканка залишили у зоні Сталінградського фронту для організації партизанських загонів у тилу ворога. Його діяльність була визнана високорезультативною і з лютого 1943 року він потрапив у розпорядження Представництва Українського штабу партизанського руху при Військовій раді Південно-Західного фронту.

Влітку 1943 року групу під командуванням Тканка десантували на Полтавщину. У складі партизанського з’єднання Ковпака новий загін знищив 5 ешелонів ворога, згодом взяв участь у форсуванні Дніпра, за що 4 січня 1944 року Олександру Тканку було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Наступна висадка його групи була вже під Чернівцями навесні. У липні 1943 року він очолив сформоване на Закарпатті з двох диверсійних груп партизанське з’єднання. Із липня по листопад партизани знищили і взяли в полон більше тисячі солдат і офіцерів ворога, пустили під відкіс три ешелони, звільнили з концтаборів кілька сотень цивільних громадян і військовополонених. Причини феноменального успіху Олександра Тканка – у його тактиці, що не вписувалася в усталені канони радянського партизанського руху. Ця тактика не вкладалася в рамки досвіду таких визначних партизанських генералів, як Наумов, Ковпак, Федоров, які діяли, як правило, великими партизанськими з’єднаннями, мали базовий табір із землянками, кухнею, шпиталем. О.В. Тканко стверджував, що "кожне з’єднання має діяти без обозів, невеликими групами, які завдають блискавичного удару і відразу зникають", тримаючи ворога в постійній тривозі. Ось так у Закарпатті за 4 місяці з’єднання Тканка знищило понад півтори тисячі фашистів, пустило під відкіс 15 паровозів, зруйнувало 25 мостів. Все це було зроблено так, ніби діяла окрема військова частина. Коли одна група відволікала ворогів, друга перебувала в засаді і зустрічала карателів шквальним вогнем.

Олександр Тканко чотири рази десантувався у тил гітлерівців і щоразу повертався живим.

Було чимало героїчних сторінок партизанської боротьби О. Тканка під час війни. Він нагороджений орденом Леніна, медаллю "Золота Зірка", двома орденами Червоного Прапора, орденом Богдана Хмельницького І ступеня, Жовтневої революції, орденами Вітчизняної війни, Чехословацьким бойовим хрестом І ступеня, медалями "За оборону Сталінграду", "За Перемогу" та рядом інших нагород.

27 грудня 1944 року Народна Рада Закарпатської України видала розпорядження щодо створення народних дружин. Начальником Центрального штабу Народної дружини був призначений Олександр Тканко. Він же став начальником Головної міліції Закарпатської України та заступником уповноваженого Народної Ради у справах внутрішньої і державної безпеки. Згодом очолив обласне управління внутрішніх справ. Але педагогічна робота була його улюбленої справою і він повернувся до педагогічної діяльності.

У серпні 1945 року О.В. Тканка було призначено директором Чернівецького учительського інституту, де він працював до вересня 1949 року.

На новому місці роботи він отримав наукове звання доцента і, керуючи навчальним закладом, водночас очолював у ньому кафедру історії СРСР. Активно розпочавши наукову діяльність, працював над дисертацією, яку успішно захистив у 1948 році та здобув науковий ступінь кандидата історичних наук.

О. Тканко брав активну участь у громадській роботі, обирався депутатом Чернівецької міської ради, був членом пленуму Чернівецького міськкому партії.

З часом доля назавжди поєднала Олександра Васильовича з Черкащиною.3 березня 1953 року його було призначено ректором Черкаського державного педагогічного інституту. На цій посаді він перебував 26 років (до 1979 р.).

Під керівництвом О.В. Тканка педінститут розвивався надзвичайно динамічно. Ректор максимально сприяв забезпеченню навчального закладу висококваліфікованими науково-педагогічними кадрами, дбав про розширення науково-дослідної роботи та науково-навчальної бази кафедр. З’явилися нові спеціальності, збільшився контингент студентів інституту.

У 1959 році підготовку фахівців вели вже чотири факультети – фізико-математичний, природничий, філологічний та фізичного виховання, а в середині 1960-х років до них додалися факультети іноземних мов і загальнонауковий. Ректор по-батьківському піклувався про студентів. Було побудовано студентський гуртожиток, новий навчальний корпус на 1100 студентів, забезпечений найсучаснішим технічним обладнанням.

У роки ректорства О. Тканка примножилися культурно-мистецькі та спортивні здобутки інституту. За його ініціативи були створені та швидко набули визнання студентський самодіяльний ансамбль танцю "Черкащанка" та жіноча гандбольна команда "Освіта". У 1964 році першим на Черкащині олімпійським чемпіоном став випускник факультету фізичного виховання Андрій Хіміч.

Обов’язки ректора Олександр Васильович поєднував з викладацькою справою на кафедрі історії. Його педагогічна майстерність гармоніювала з високим науковим рівнем викладання та вагомими здобутками в науково-дослідній роботі. Усе це стало підставою для здобуття нового наукового звання. У грудні 1969 року О.В. Тканку було присвоєно вчене звання професора кафедри історії КПРС Черкаського державного педінституту.

Залишивши посаду ректора (1979), він продовжував педагогічну діяльність на посаді професора кафедри історії до 1994 року. Держава високо оцінила працю О.В. Тканка, рівень його педагогічної майстерності, нагородивши його орденом Трудового Червоного Прапора (1961 р.), "Знак Пошани" (1967 р.) та медалями. Професора було визнано одним з кращих лекторів республіки (з 1965 по 1967 рр.).

О.В. Тканко був надзвичайно активною і цілеспрямованою особистістю. Керівну і педагогічну діяльність він успішно поєднував з громадською роботою. Протягом багатьох років його обирали депутатом міської ради. Він був членом партійних органів обласного рівня, делегатом ХХІІ з’їзду КПРС та XXIV з’їзду КПУ. Тривалий час працював головою правління Черкаської обласної організації товариства "Знання", був членом республіканського правління Товариства дружби і культурних зв’язків із зарубіжними країнами.

З 1985 по 1993 роки обіймав посаду голови Черкаського обласного комітету захисту миру.

Вчений є автором кількох сотень публікацій наукового та науково-публіцистичного змісту, ряду монографій, серед яких однією найціннішою є книга "Черкаси. Короткий нарис" (у співавторстві), опублікована у 1958 році. Частина творів автора має мемуарний характер, де описані події війни ("Третій десант", 1958 р.).

Вагомим доробком вченого є праці та цикли публікацій краєзнавчого змісту, тому що найбільшим натхненником дослідницької діяльності була для нього захоплююча історія Черкаського краю. Окремі праці науковця присвячені видатним історичним постатям Черкащини – Богдану Хмельницькому та Тарасу Шевченку. Надзвичайно плідною виявилася діяльність Олександра Васильовича під час створення 26-томної енциклопедії "Історія міст і сіл Української РСР", де він обіймав посаду заступника головного редактора. За активну діяльність у галузі науки та культури О.В. Тканку присвоєно звання заслуженого працівника вищої школи Української РСР.

13 квітня 2006 року перестало битися серце Олександра Васильовича Тканка. Похований він у м. Черкаси.

Черкащина пам’ятає свого героя. У 2006 році на будівлі ЧНУ імені Богдана Хмельницького О. Тканку встановлена меморіальна дошка. За ініціативи цього університету та Навчально-наукового інституту фізичної культури, спорту і здоров’я у місті Черкаси щорічно проводяться змагання з легкої атлетики "Меморіал О.В. Тканка". Напередодні змагань студенти відвідують могилу Героя Радянського Союзу О.В. Тканка, що стало доброю традицією та виховним заходом для першокурсників.

 

Література

Вибрані праці О. В. Тканка

 

Третій десант : (з щоденника партизан. боротьби) / літ. запис П. М. Жука, М. З. Дашківського. – Київ : Політвидав України. – 1985. – 184 с.

Партизанський рух на Україні в період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 рр. / О. Тканко // Велич подвигу народного : Тези матеріалів обл. наук.-практ. конф., присвяч. 50-річчю перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941 – 1945 рр. – Черкаси, 1995. – С. 23 – 25.

Стрибок у вогонь / О. Тканко // Вітчизна. – 1985. – № 1. – С. 125 – 136.

Черкаси : короткий нарис / Олександр Тканко, Семен Найден. – Черкаси, 1958. – 142 с.

Від заштатного вузу – до провідного державного педінституту // Українська козацька держава : витоки та шляхи історичного розвитку : Матеріали Шостих Всеукр. іст. читань. – Київ-Черкаси, 1997. – Кн. 2. – С. 14 – 16.

 

Про О. В. Тканка

 

Михайлик, Ю. Тканко Олександр Васильович. Герой Радянського Союзу / Ю. Михайлик // Герої-освітяни і науковці України. – Київ, 2012. – С. 292 – 294.

Клименко, Т. Партизанська тактика Олександра Тканка / Т. Клименко // Увінчані славою. – Черкаси, 2010. – С. 132 – 136.

Туменко, Л. Батько для студентів, постать для Черкащини / Леонід Туменко, Микола Костецький // Земля батьків. – 2004. – 28 квіт. – С. 4.

Покась, О. Людина з великої літери / О. Покась // Вісн. Городищини. – 2011. – 23 груд. – С. 6.

Клименко, Т. Доля чи випадок? / Тетяна Клименко, Петро Жук // Прес-Центр. – 2008. – 10 груд. – С. 29.

Терехова, Л. Грудьми захищав Батьківщину. Засівав її добром / Л. Терехова // Земля Черкаська. – 2006. – 22 груд. – С. 4.

Високі критерії : [про наукову роботу викладачів ЧДПІ] / О. Тканко // Черкаська правда. – 1976. – 10 лют. – С. 3.

Електронний ресурс Сердюков, И. Тканко Александр Васильевич [Електронний ресурс] / Сердюков, И. – Текст. дані. – Режим доступу: www.warheroes.ru/hero/hero.asp? Hero_id=3874/(дата звернення: 28.04.2015). – Назва з екрану.

Електронний ресурс. – Операція "Концерт". – Текст. дані. – Режим доступу: pobeda.elar.ru/issues/operatsiya_kontsert/uchitel-propagandist-diversant-partizan/(дата звернення: 28.04.2015). – Назва з екрану.