Яковлів Андрій Іванович

(11.12.1872 – 14.05.1955)

історик, правознавець, громадсько-політичний діяч

 

Діла добрих

оновляться…

Т. Шевченко

 

Андрій Іванович Яковлів – визначний український історик права, громадський і політичний діяч.

Порівняно недавно ім’я цього вченого було маловідомим широкому загалу, лише останнім часом дослідники почали вивчати життєвий шлях та науковий спадок А. Яковліва.

А. І. Яковлів народився 11 грудня 1872 року у м. Чигирин в родині губернського секретаря Івана Юхимовича Яковліва. Матері – Марії Прохорівні (другій дружині 44-річного овдовілого батька) було 19 років. Багатодітна родина мешкала у своєму будинку на Дворянській вулиці.

У 1886 році, по закінченню Чигиринської повітової школи, Андрія було зараховано до Київської духовної семінарії.

У 1894–1898 рр. він працював вчителем у Черкаській міській школі.

1898 року А. Яковлів вступив на юридичний факультет Дерптського (нині м. Тарту) університету. Написав дипломну роботу «Черкаський повіт у XV–XVI ст.».

У 1903 році переїхав до Києва. Працював у адміністрації й адвокатурі, одночасно досліджував історичні джерела. В цей період вчений переважно зосереджувався на історії Черкащини. У 1906 році в журналі «Україна» було опубліковано його ґрунтовну статтю «Бунт черкасцев и каневцев в 1536 году». У 1907 році вийшли друком його дослідження «З історії реєстрації українських козаків у І-й половині 16 століття» та «Намісники, державці і старости господарського замку Черкаського в кінці XV і в XVI вв.».

У 1917–1918 роках Андрій Яковлів був членом Української Центральної Ради, директором її канцелярії, директором департаменту чужоземних зв’язків Міністерства закордонних справ, надзвичайним послом до Австро-Угорщини, пізніше – головою надзвичайної дипломатичної місії УНР в Голландії та Бельгії.

З 1923 року А. Яковлів – на еміграції у Празі. Доля надовго зв’язала його з Українським вільним університетом у Празі, в якому він викладав цивільне, морське і річкове державне право та історію судочинства в Україні. Десять років (1935–1945) очолював кафедру цивільного права, двічі його обирали ректором університету. Він плідно працював на науковому терені, займався політичною і громадською діяльністю.

Після закінчення Другої світової війни А. І. Яковлів переїжджає до Бельгії, згодом (1952 р.) оселяється в Нью-Йорку, де і завершується його земний шлях 14 травня 1955 року.

Наукова спадщина Андрія Яковліва досить значна. Ряд праць вчений присвятив копним судам в Україні, ретельно розробляв проблеми історико-теоретичних підвалин українського права та вплив на нього чеського і німецького права. Кілька досліджень Яковліва присвячено українському законодавству та судовому процесу новітньої доби: «Історичні традиції української державності», «Основи Конституції УНР».

Та найважливішою ділянкою досліджень вченого були українсько-московські договори часів Б. Хмельницького, І. Виговського та інші. Монографічне дослідження А. Яковліва «Українсько-московські договори в XVII–XVIII віках» було опубліковане у Варшаві як ХІХ том Українського наукового університету. На основі історичних джерел автор розглядає всі договори, укладені між Україною та Москвою як поступове обмеження автономних прав України. Найбільше місце в дослідженні відводиться договору 1654 року. Однією з основних ідей дослідження А. Яковліва є ідея про повноцінність Української держави, що виникла в результаті подій Визвольної війни XVII ст. Підтвердженням цього є наявність власної території, населення, судової влади, юридичних норм, війська, фінансів, господарства, органів адміністративного управління. На думку вченого, у Переяславі тоді не сталося приєднання України до Московської держави. Договір лише незначною мірою обмежив зовнішню незалежність України й зовсім не торкнувся її внутрішньої автономії.

Саме праці А. Яковліва поряд з дослідженнями М. Грушевського, були останніми в українській історіографії, де проблема українсько-московської угоди 1654 року висвітлювалася ще без впливу нав’язаних невдовзі ідеологічних директив в історичній науці на території УРСР.

Праці Андрія Івановича Яковліва в царині права, історії права, історії України є загальновизнаними світовою науковою громадськістю. Наукова діяльність А. Яковліва має велике громадське і наукове значення в українській правовій науці першої половини ХХ століття.

Вшановуючи пам’ять про вченого, нещодавно одну з вулиць м. Черкаси перейменовано на вулицю Андрія Яковліва.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Праці А. Яковліва

 

Українсько-московські договори в XVII–XVIII віках / А. Яковлів // Укр. іст. журн. – 1993. – № 4/6. – С. 97–117; № 7/8. – С. 115–131; № 9. – С. 122–127; № 11/12. – С. 109–123; 1994. – № 1. – С. 129–138; № 2/3. – С. 134–145; № 4. – С. 133–143; № 6. – С. 123–135; 1995. – № 2. – С. 145–159; № 6. – С. 124–137.

Договір гетьмана Богдана Хмельницького з Москвою року 1654 / Андрій Яковлів // Дзвін. – 1991. – № 4. – С. 100–117.

Українське право / Андрій Яковлів // Українська культура : лекції за ред. Дмитра Антоновича. – Київ, 1993. – С. 222–236.

Тисячолітні етноісторичні традиції української державності / А. Яковлів // Нар. творчість та етнографія. – 1997. – № 2/3. – С. 33–40.

Пам’ятник Магдебурзького права в Києві / Андрій Яковлів // Київ. старовина. – 1994. – № 5. – С. 11–12.

Бунт черкасцев и каневцев в 1536 году / А. Яковлев // Украина. – 1907. – Янв. – С. 81–89.

Те саме // Другі Яковлівські читання : матеріали Респ. наук. конф., присвяч. пам’яті укр. історика, правознавця, громад. і політ. діяча А. Яковліва (1872–1955). – Черкаси, 2002. – С. 5–12.

Намісники, державці і старости господарського замку Черкаського в кінці XV і в XVI вв. / А. Яковлів. – Київ, 1907. – 15 с.

 

Про А. Яковліва

 

Трощинська, О. І. Андрій Яковлів – визначний український історик права / Олена Іванівна Трощинська // Чигиринщина : історія і сьогодення : матеріали IV наук.-практ. конф., [Чигирин], 1-2 листоп. 2012 р. / Нац. Іст.-культур. заповідник «Чигирин» ; [упоряд. Я. Л. Діденко та ін.]. – Черкаси, 2018. – С. 196–201. – Бібліогр.: с. 201.

Те саме // Залізнякові читання : краєзнав. часопис / [голов. ред. Н. П. Лавриненко]. – Черкаси, 2016. – Вип. 5. – С. 122–125. – Бібліогр.: с. 125.

Ульяновська, С. Автори «Української культури». Андрій Яковлів / С. Ульяновська, В. Ульяновський // Українська культура : лекції за ред. Дмитра Антоновича. – Київ, 1993. – С. 585–587.

Ульяновський, В. Історик права і громадський діяч / Василь Ульяновський // Історичний календар – ’ 97. – Київ, 1996. – С. 375–376.

Те саме // Київ. старовина. – 1994. – № 5. – С. 8–10.

Кривенко, С. Андрій Яковлів / Сергій Кривенко // Родовід. – Черкаси, 1992. – Вип. 3. – С. 48–49.

Усенко, П. «Українська» трилогія Андрія Яковліва / Павло Усенко // Сучасність. – 2001. – № 6. – С. 130–137.

Петрик, А. М. Основні віхи журналістської діяльності Андрія Яковліва / А. М. Петрик // Гуржіївські історичні читання. – Черкаси, 2011. – Вип. 5. – С. 124–126.

Смолій, В. А. Угоди гетьманського уряду України з Московською державою (1654–1764 рр.) очима правознавця / В. А. Смолій, В. М. Ричка // Укр. іст. журн. – 1993. – № 4/6. – С. 93–96.

Ластовський, В. В. Андрій Яковлів та його дослідження з історії Черкас / В. В. Ластовський // Другі Яковлівські читання : матеріали Респ. наук. конф., присвяч. пам’яті укр. історика, правознавця, громад. і політ. діяча А. Яковліва (1872–1955). – Черкаси, 2002. – С. 4.

Кравець, А. «Скарб» революції 100-річної давнини у чеській Празі заклав чигиринець… / Андрій Кравець // Вечірні Черкаси. – 2017. – 5 квіт. – (№ 14). – С. 18.

Верстюк, В. Яковлів Андрій Іванович / В. Верстюк, Т. Осташко // Верстюк В. Діячі Української Центральної Ради : бібліограф. довід. / В. Верстюк, Т. Осташко. – Київ, 1998. – С. 203–204.

Осташко, Т. С. Яковлів Андрій Іванович / Т. С. Осташко // Енциклопедія історії України. – Київ, 2013. – Т. 10 : Т–Я. – С. 731–732.