«Український танець без кордонів» – книжково-ілюстративна виставка

Із нагоди 130-річчя від дня народження видатного хореографа, танцівника, режисера Василя Авраменка (1895−1981) у відділі мистецтв Черкаської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Тараса Шевченка розгорнуто книжково-ілюстративну виставку «Український танець без кордонів».

Народився Василь Авраменко 22 березня 1895 р. у мальовничому селищі Стеблів на Корсуньщині. Рано залишився сиротою, його виховували родичі. Із дитинства любив співати українські пісні, але найбільше захоплювався танцями.

У 1917 р. В. Авраменко приїхав до Києва, театральне життя столиці полонило душу молодого хлопця. Вступив до музично-драматичної школи ім. М. Лисенка, де слухаючи лекції В. Верховинця, захопився українськими танцями, грав у театрі М. Садовського.

Свою Першу школу українських танців Василь Авраменко розгорнув у Калішському таборі інтернованих полонених у Польщі, але мріяв митець про успіх на рідній землі. У 20-х роках він заснував першу в Галичині школу українського народного танцю, а згодом і на Волині, Поліссі. Виступи школи у Львові, Дрогобичі, Коломиї, Дубно, Луцьку проходили з великим успіхом.

Уникаючи переслідувань, у 1926 р. хореограф емігрував у Канаду, де також одразу відкрив танцювальну школу. Показати світу красу українського танку стало його заповітним бажанням, що почало здійснюватися: підготовлені ним українські народні танці були представлені на Світовій виставці в Торонто. Протягом двох тижнів на сцені міста щовечора проходили концертні виступи, глядачі були вражені самобутніми композиціями. Василь Авраменко справді вивів український танець на світову сцену. Пізніше його таланту аплодували глядачі Європи, Австралії, США. Гастролі митця по містах США, як писала літературознавець Ірена Книш у своїй книзі «Жива душа народу» (Вінніпег, 1968), перетворилися у великий тріумфальний похід: «Похід українського народного танку в барвистій ноші під ритм легкої, чарівної, а водночас стихійної і пориваючої своїм темпом української танкової музики».

Грандіозний концерт разом із хором Олександра Кошиця на головній сцені Нью-Йорка в Метрополітен-Опера сколихнув Америку. Ось що писала зарубіжна преса про цей виступ: «500 танцюристів гасали вихором по величезній сцені, виконуючи «фірмову Авраменкову Метелицю». А тоді був «Козачок» і «Гопак колом», що вже підігріту публіку довели до кипіння».

Трупу «Балет Авраменка» побачили глядачі Австралії, Мексики, Аргентини, де також відкривали танцювальні школи. Свій унікальний педагогічний досвід танцюриста й хореографа митець узагальнив у праці «Українські народні Танки, Музика і Стрій» (Вінніпег, 1947), виданій власним коштом.

Усе життя В. Авраменко мріяв повернутися на батьківщину. У заповіті просив, щоб його прах поховали у Стеблеві, коли Україна стане незалежною державою. Волю майстра було виконано: у травні 1993 р. прах митця перепоховали в рідному Стеблеві на Черкащині.

На книжково-ілюстративній виставці «Український танець без кордонів» представлено книги, монографії, статті з періодики, світлини, спогади про талановитого митця та великого патріота України Василя Авраменка. Бентежним, неспокійним до долі України він був і в житті, і в творчості.