Артеменко Володимир Микитович

(09.03.1936–08.12.2008)

Режисер-документаліст

Неперевершений режисер кінодокументаліст Володимир Микитович Артеменко народився 9 березня 1936 року у с. Мельники Чорнобаївського району. Його батько, Микита Сергійович (1910–1941), був завідуючим клубом, активним учасником художньої самодіяльності, режисером сільського драматичного гуртка, грав у духовому оркестрі. Мати, Улита Пилипівна (1911–1998), працювала в колгоспі. Батько загинув під Смоленськом.

Володимир навчався у місцевій школі. Любив літературу та історію, відвідував драматичний гурток. Згодом закінчив акторський факультет Харківського театрального інституту (1963) і режисерський факультет Київського державного інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1973). Був актором Вінницького драматичного театру ім. М. Садовського (1963–1965) та Черкаського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка (1965–1968). З 1973 року працював на студії «Укркінохроніка». Автор 72 документальних і художніх фільмів, кіножурналів і відеороликів.

Такі фільми, як: «Солдатські вдови», «Мене вбито в Сталінграді», «Слово після страти», «Сільський оркестр» були відзначені преміями й дипломами різних кінофестивалів, а фільм «Солдатські вдови» отримав два головні призи: на Міжнародному кінофестивалі «Молодість–83» та на XVII Всесоюзному кінофестивалі в 1984 році.

Кінокартини «Солдатські вдови» й «Мене вбито в Сталінграді» були показані на XXXVIII і XXXIX сесіях Генеральної Асамблеї ООН як найкращі фільми, що показують трагедію людей в роки війни.

Яку документальних, так і в художніх фільмах режисера Володимира Артеменка правдиво зображені конкретні люди  з їхніми успіхами й недоліками. Його герої цілеспрямовані й сильні духом, їм притаманні доброта і людяність.

Фільми, бувало, допомагали їх героям у житті. Так, після перегляду в Мельниках «Солдатських вдів» правління колгоспу прийняло рішення про надбавку вдовам до пенсії 20 карбованців. Федір Городенко – воїн-інвалід, герой фільму «Мене вбито в Сталінграді» отримав автомобіль, а Григорій Мосійчук, герой фільму «Зійшов солдат на п’єдестал», отримав Державну премію СРСР за створення пам’ятника визволителям Львова від фашистських загарбників.

Не поривав В. М. Артеменко творчих зв’язків із рідною Черкащиною. Тут, на черкаській землі, він зняв фільми «Школа в Сахнівці», «Сільський оркестр», «Літо з осінню зустрічається», не кажучи вже  про знаменитих «Солдатських вдів».

У 2008 році Володимир Артеменко відкрив кінофестиваль «Батьківські джерела» у своєму рідному селі Мельники. Він був присвячений 85-річчю Чорнобаївського району і 50-річчю Національної спілки кінематографістів України.

В. М. Артеменко – заслужений діяч мистецтв України (2000), лауреат Республіканської премії ім. Я. Галана (1984).

У 2008 році режисер працював над фільмом «Польові випробування української вдачі» про українську художницю Даніелу Леонович, яка прожила довгий час у США, але повернулася жити в Україну. Проте фільм лишився незавершеним через раптову смерть режисера. Керівництво студії «Укркінохроніка» прийняло рішення відновити зйомки фільму, але головним героєм зробити Володимира Артеменка. Створений фільм – це данина пам’яті видатному режисерові й нашому земляку.

Література

Петроченкова, В. Живі квіти людської пам’яті / Валентина Петроченкова ; [ред. Н. Бутраєва]. – Київ [та ін.] : Осяяння, 2012. – 34 с. : іл.

Тупицький, Ю. П. Маленька замітка з газети // Тупицький Ю. П. Білі мої лебеді. – Черкаси, 2005. – С. 119–126.

Капельгородська, Н. М. Артеменко Володимир Микитович // Нонна Капельгородська, Євгенія Глущенко, Олександра Синько. Кіномистецтво України в біографіях : (кінодовідник). – Київ, 2004. – С. 33–34.

Яремчук, А. Земля, знана до грудочки : штрихи до твор. портрета кінорежисера В. Артеменка / А. Яремчук // Україна. – 1991. – № 11. – С. 42–43.

Щербина, М. Володимир Артеменко – Прометей української кінодокументалістики / Микола Щербина // Нова Доба. – 2011. – 8 груд. (№ 99). – С. 1, 12.

Костирко, О. У кадрі – рідний край / О. Костирко // Молодь Черкащини. – 1986. – 4 січ.