Авраменко Василь Кирилович

(22.03.1895 – 6.05.1981)

Хореограф, актор, дослідник і знавець українських танців

Василь Кирилович Авраменко – видатний український хореограф, кінорежисер, актор, педагог, фольклорист своїм самобутнім мистецтвом збагатив Україну і дивував світ.

Народився 20 березня 1895 року у містечку Стеблів у багатодітній селянській родині. Рано залишився сиротою, почав працювати. Про здобуття освіти мови не було. Уже в зрілому віці він наймав учителя, аби, за його словами, мати хоч дещицю світла в очах. Усі його «університети» – це Київська драматична школа ім. Лисенка. Учителі були чудові: Микола Садовський і Василь Верховинець. Потрапив він туди завдяки протекції генерального отамана армії УНР Симона Петлюри, який у молодому хлопцеві побачив справжнє обдарування. На жаль, у той час Василеві Авраменку своїм мистецтвом не довелося прислужитися Україні. Разом з багатьма вояками армії УНР він опинився в таборі для інтернованих на території Польщі. Там він заснував свою першу танцювальну школу. Потім Авраменко зі своєю гастрольною групою перемістився в Західну Україну, де дав 72 концерти, відкривши при цьому 15 нових танцювальних шкіл. Тут засвітилася його зірка як хореографа і режисера першої світової величини.

А немилосердна доля гнала Василя Авраменка чим далі від України. Чехословаччина, Німеччина і, зрештою, Канада. І скрізь він залишав, мов віхи пройденого шляху, школи українського танцю, в яких усе дихало вольницею. У кожному сюжеті, композиції вгадувався образ вільної, незалежної України. Чого варті лише назви хореографічних розробок: «Танок Гонти», «Танок Довбуша», «За Україну», «Січ отамана Сірка».

У Канаді В. Авраменко зібрав 380 танцюристів з української діаспори, в яких вселив волелюбний дух їхніх славних предків. У канадському національному концертному залі вони буквально виграли битву за свою національну гідність. 25 тисяч глядачів аплодували їм стоячи. А преса писала, що «з курсу танцю Авраменко започаткував програму українізації великої спільноти нових емігрантів».

Згодом Василь Авраменко переїздить до США і там засновує 71 танцювальну школу. Слава йде за ним по п’ятах. Президент Теодор Рузвельт запрошує український танцювальний колектив, який налічував 500 танцівників, 100 хористів та оркестр народних інструментів у «Метрополітен-Опера», де відбувся грандіозний концерт, який сколихнув Америку. Такого там справді не бачили: 500 танцюристів гасали вихором по величезній сцені, виконуючи «фірмову» Авраменкову «Метелицю». Після був «Козачок» і «Гопак колом», що, як писали газети, вже підігріту публіку «довели до кипіння».

Авраменків танцювальний стиль (поєднання полтавського і гуцульського) в масовому виконанні справляв неабияке враження. За кулісами залишався титанічний труд Маестро.

Василь Кирилович Авраменко був талантом-самоуком у всьому, до чого брався: в хореографії, ораторському мистецтві, в рекламі, режисурі. Він один у своїх незмінних чумарці-свитці, вишиванці та шапці-кучмі (іншого одягу не визнавав), розворушив українські громади світової діаспори. За останні 35 років життя його мистецтво побачив мало не весь світ: Америка, Європа, Австралія, Бразилія, Японія, Ізраїль… За життя він став легендою. До того ж відбувся, як актор і режисер, створивши два повнометражні фільми «Наталка Полтавка» і «Запорожець за Дунаєм».

Все життя Авраменко провів на колесах. Розказують, що він навіть відвик спати у ліжку, спав у кріслі. Усе його життя, праця, творчість, подорожі, стосунки з українськими громадами і окремими людьми виходили за межі загальноприйнятого. У промовах відверто критикував роз’єднаність громад, в очі говорив те, що думав, цим множив собі недругів. Людям важко було осягнути грандіозність його задумів. А він вірив і досягав, бо володів шаленою енергією та витривалістю. Це була людина-динаміт.

В результаті творчої діяльності ним була створена книга «Українські національні танки, музика і стрій», що видана автором у США в 1947 році.

Помер Василь Кирилович Авраменко 6 травня 1981 року на 86-му році життя. Подружжя Мар’яна та Іванни Коць виконали останній заповіт митця. 4 травня 1993 року за допомогою національної комісії з питань повернення в Україну культурних цінностей при Кабінеті Міністрів України, Мар’ян Коць привіз прах Василя Авраменка у Стеблів, де з урочистостями його було перепоховано. На могилі у 1995 році встановлено пам’ятник митцю (скульптор І. Сонсядло). У 2017 році в Стеблеві було відкрито пам’ятний знак В. Авраменку. У березні 1995 року широко святкувалося 100-ліття митця. На корсунь-шевченківській землі проходять конкурси, свята хореографічного мистецтва імені Василя Авраменка. У Корсунь-Шевченківському державному історико-культурному заповіднику зберігаються сотні документів та експонатів із значної культурної спадщини Авраменка. Значна частина документального фонду чекає своїх дослідників для того, щоб найповніше розкрити талант цієї багатогранної, унікальної людини, творчістю якої захоплюються і донині видатні митці світової культури.

Література

Авраменко, В. Українські національні танки, музика і стрій / Василь Авраменко. – Вінніпег, 1947. – 80 с.

* * *

Волков, М. К. Геній національного танцю / М. К. Волков. – Черкаси : Брама, 2006. – 154 с. : Бібліогр.

Книш, І. Жива душа народу / Ірена Книш. – Вінніпег : Новий Шлях, 1966. – 80 с.

Корсун, Л. Василь Авраменко – лицар українського танцю // Корсун Л. Еврика на все життя. – Київ, 2010. – С. 169–196.

Корнійчук, В. П. Родом із щедрої на таланти Черкащини // Корнійчук В. П. Роздуми про театр, музику, літературу… . – Київ, 2007. – С. 204–207.

Степенькіна, П. Колекція предметів Василя Авраменка у фондах Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника / Парасковія Степенькіна // Корсун. часопис. – 2010. – № 23. – С. 48–63.

Коць, М. Український хореограф Василь Авраменко / М. Коць // Нар. творчість та етнографія. – 1993. – № 2. – С. 46–48.

Луців, В. Незабутній маестро / В. Луців // Київ. Старовина. – 1996. – № 2-3. – С. 56–64.

«Метелиця» в «Метрополітен-опера» : нашого земляка зі Стеблева Василя Авраменка цінували американські президенти і канадська еліта. А помер він у злиднях // Нова Доба. – 2015. – 24 верес. – (№ 76-77). – С. 7.

Степенькіна, П. Василь Авраменко – наш видатний земляк / Парасковія Степенькіна // Корсунь. – 2015. – 19 берез. – (№ 11). – С. 2.

Хаврусь, А. Великий популяризатор українського танцю / А. Хаврусь // Надросся. – 2015. – 13 берез. – (№ 19). – С. 4.