Бах Олексій Миколайович

(17.03.1857-13.05.1946)

вчений-біохімік

“... роби якомога краще, якомога
безкорисливіше ту суспільну справу,
яка випала тобі на долю, і ти
виправдаєш своє існування як перед
собою, так і перед суспільством...”

О. М. Бах

 

Наш земляк Олексій Миколайович Бах займає особливе місце в історії розвитку науки. Він по праву вважається основоположником біохімії, засновником великої школи біохіміків.

О. М. Бах народився 17 березня 1857 року в м. Золотоноші в родині техніка-гуральника. Невдовзі родина перебралася до Борисполя. Батько, який працював на гуральні, рано ознайомив сина з процесами бродіння і ферментами, пробудивши у ньому жваву зацікавленість біологічною хімією – тією галуззю знань, якій Бах присвятив усю свою наукову діяльність.

Під час навчання в Київській 11 класичній гімназії (1867-1875 рр.) хлопець виявив жадібний інтерес до природничих наук. Під впливом ідей російських революціонерів-демократів склалися суспільні погляди гімназиста. Він мріяв популяризувати природничі науки серед народу і цим служити йому.

Коли Олексій Бах закінчив гімназію, батьки переконували його присвятити себе медицині. Але наукові покликання Баха визначили “Основи хімії” Д. І. Менделєєва, які він з захопленням прочитав. 1875 року Бах вступив на відділ природничих наук фізико-математичного факультету Київського університету. За участь у політичних виступах студентів у 1878 році був виключений з університету і висланий на три роки в Білозерськ.

З 1885 по 1917 рік О. М. Бах жив у еміграції у Франції, США, Швейцарії. Кілька років працював у хімічній лабораторії в Колеж де Франс. У 1890 році закінчив експериментальну роботу по механізму асиміляції вуглеводів, про результати якої було повідомлено на засіданні Паризької академії наук.

У 1894 році Бах перебрався із Парижа до Женеви, де прожив 23 роки і написав 70 наукових праць із загальної та біологічної хімії. У 1897 році у своїй праці “Про роль перекисів у процесі повільного окислення” він висунув так звану перекисну теорію повільного окислення. Після публікації підсумкової роботи “Хімізм дихальних процесів” (1912 р.) О.М. Бах був удостоєний ступеня доктора Лозанського університету.

У червні 1917 року після 32-річної еміграції О. М. Бах повернувся до Петрограду. У 1918 році він організовує Центральну хімічну лабораторію (згодом Фізико-хімічний інститут ім. Л. Я. Карпова, директором якого був до кінця життя), потім Біохімічний інститут Наркомздоров’я СРСР. У 1935 році разом з О. І. Опаріним О. М. Бах засновує Інститут біохімії АН СРСР (в 1944 р. інституту було присвоєно його ім’я).

У роки Великої Вітчизняної війни Інститут біохімії евакуювався у м. Фрунзе. Під керівництвом О. М. Баха інститут займався розробкою наукових основ підвищення врожайності цукрового буряка, розвитком місцевих продуктивних сил. Вчені інституту винайшли можливість одержання вітамінів С і В з дикорослих грецьких горіхів і шипшини. За продукцією інституту Киргизія заготовила 500 т незрілих грецьких горіхів, з яких виготовляли вітамін С для потреб фронту.

З евакуації О. М. Бах повернувся в Москву у 1943 році. В червні 1945 року за заслуги у галузі біохімії, зокрема за розробку теорії реакції повільного окислення і хімії ферментів, а також за створення наукової біохімічної школи академіку О. М. Баху було присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.

О. М. Бах був нагороджений 4-ма орденами Леніна та орденом Трудового Червоного Прапора.

Вчений пройшов довгий і плідний життєвий шлях. Він помер 13 травня 1946 року на 90-му році життя.

Жителі м. Золотоноші пам’ятають свого видатного земляка. Одна з вулиць міста носить його ім’я, у 1967 році тут йому було встановлено пам’ятник. В Черкаському обласному краєзнавчому музеї зберігаються унікальні експонати, що розповідають про життєвий шлях і наукову діяльність О.М. Баха.

 

Література

 

Осипенко І. І. Внесок академіка Олексія Баха в розвиток вітчизняної науки / І. І. Осипенко, О. Л. Чепурна, А. С. Строкань // Гуманітарний вісник. Серія: Історичні науки: всеукр. зб. наук. праць / Черкас. держ. технолог. ун-т. – Черкаси, 2017. – Число 25, вип. 9. – С. 126-131.

Розовик, Д. Ф. Бах Олексій Михайлович: хімік, біохімік, академік Академії Наук СРСР / Д. Ф. Розовик // Діячі науки і культури України: Нариси життя та діяльності / за ред. А. П. Коцура, В. П. Коцура, Н. В. Терес. – Київ; Чернівці, 2010. – С. 37-39.

Чуприна, Г. И. А. Н. Бах / Г. И. Чуприна, С. С. Кривобока. – Москва: Просвещение, 1986. – 128 с. : ил.

Шудря, М. Тепло життя / М. Шудря // Наука і культура. Україна. – Київ, 1983. – С. 492-500.

Кулик, В. Академік Олексій Бах – наш земляк / В. Кулик // Златокрай. – 2012. – 3 трав. – С. 3.