Баранников Олексій Петрович

(21.03.1890 – 05.09.1952)

вчений-індолог

Фундатор і керівник наукової школи індологів Олексій Петрович Баранников народився 21 березня 1890 року в м. Золотоноша в багатодітній родині теслі.

Початкову освіту Баранников здобув у парафіяльній школі та міському училищі. 1907 року він екстерном склав іспит при Золотоніській земській прогімназії, а 1910 року при Черкаській класичній гімназії.

Рання звичка до праці та блискучі здібності дозволили Олексію Баранникову за 4 роки пройти три відділи (східний, слов’яно-російський і германський) історико-філологічного факультету Київського університету. Навчаючись, заробляв репетиторством і допомагав старшим сестрам Катерині та Олександрі.

Основні віхи життя Олексія Петровича пов’язані з Санкт-Петербургом. Довгі роки він завідував кафедрою індійської філології Ленінградського університету. У 1939 році був обраний дійсним членом Академії наук СРСР, потім очолював Інститут сходознавства Академії наук СРСР.

Із перших же кроків наукової діяльності О. П. Баранников виявив себе як видатний учений. Він був зачинателем наукового вивчення Індії не лише в СРСР, а й за його межами. Уперше учений увів у коло вітчизняної індології вивчення найважливіших новоіндійських мов гінді, урду, маратгі, бенгалі та пенджабі. У своїй науковій діяльності Баранников відстоював нові принципи та методи студій над мовами і літературами Індії.

Великий науковий доробок Баранникова: в ньому близько 250 праць. Більшість з них присвячені дослідженню стародавніх і нових мов Індії, а також стародавньої індійської літератури. Він переклав російською мовою твори багатьох індійських письменників, зокрема славнозвісну «Рамаяну» – перлину індійського епосу – найбільший твір індійського середньовічного письменства. «Рамаяна» в перекладі Баранникова – найповніший і найточніший з усіх європейських перекладів Тулсі Даса – сприйнята в колах прогресивної громадськості Індії як факт великого культурного і політичного значення.

Баранникову належать перші переклади українською мовою з новоіндійських літератур, перші дослідження мови, фольклору і побуту циган в Україні.

Помер Олексій Петрович Баранников 5 вересня 1952 року. Похований у Комарово під Санкт-Петербургом. На скромному надгробку викарбувані слова його духовного предтечі Тулсі Даса «Хай буде доброму добро».

Золотонісці шанують пам’ять про свого видатного земляка. Його ім’ям названа одна із вулиць міста, а на будинку, де він мешкав, встановлено меморіальну дошку.

Література

Черненко, С. Феномен Олексія Баранникова почався в Золотоноші / Сусанна Черненко // Черкаський край – земля Богдана і Тараса : культуролог. зб. – К., 2002. – С. 622 – 626.

Пономаренко, М. Творець радянської школи індологів / Михайло Пономаренко // Краєзнавець Черкащини. – Черкаси, 1990. – Вип. 1. – С. 47 – 50.

Черненко, С. Українець Олексій Баранников, індолог, який став святим / Сусанна Черненко // Наук. світ. – 2010. – № 8. – С. 20 – 22.

Бравада, О. Індуський святий із Золотоноші був професором і академіком, а ще – чудово володів… тюремним жаргоном / Олександр Бравада // Прес-Центр. – 2010. – 24 лют. – С. 21.

Колісник, О. Індуський святий родом із Золотоноші / Оксана Колісник // Місто. – 2003. – 10 квіт. – С. 9.