Биковський Левко Юстимович

(22.04.1895–11.01.1992)

бібліотекознавець, бібліограф

Ім’я Левка Юстимовича Биковського добре знане серед українських діячів книги 20-х років. На початку 30-х його ще згадували в Україні, але вже як представника «ворожих еміграційних сил». Потім його праці передали до спецсховів і забули. А він продовжував свій творчий шлях – книгознавець, бібліограф, мемуарист, журналіст, інженер-економіст, науковець, що займався дослідженнями українського чорноморського простору і української чорноморської доктрини.

Лев Юстимович Биковський народився 22 квітня 1895 р. в с. Вільховець на Звенигородщині у родині лісничого. У 1905–1912 рр. навчався у звенигородській Комерційній школі, яку закінчив зі срібною медаллю. Саме у Звенигородці, в комерційній школі, в юного Левка формується світогляд активіста неформальної української групи, створеної під впливом викладача Юрія Вовка – сина відомого професора антропології Федора Вовка.

У 1912–1914 рр. Биковський навчався на металургійному відділі Петербурзького політехнічного інституту і брав участь у житті української громади, на громадських засадах виконував обов’язки бібліотекаря Українського студентського товариства в інституті і вже тоді долучився до «служби українській книжці» та українській книжній культурі, яку вважав основою національної культури. У 1914–1915 рр. перевівся до Лісного інституту, де координував роботу Української студентської громади.

Під час Першої світової війни Лев Биковський відбував військову службу десятником воєнно-дорожного відділу Міністерства внутрішніх справ, а наступні два роки працював інженерним техніком на Закавказькому російсько-турецькому фронті. Під час перебування у Трапезунді (нині Трабзон, Туреччина) Биковський був одним з організаторів Української Громади (1916–1918), тут зустрічався з А. Кримським, який перебував там у науковому відрядженні. На цей час припадає початок журналістської діяльності Лева Юстимовича. Перші статті, редаговані звенигородчанином Г. Хименком, з’явились у «Вістях Української Громади в місті Трапезунді» та «Українських вістях Закавказзя» (Тбілісі).

1918 року Л. Биковський повернувся до Києва і долучився до розбудови української держави, працював у Міністерстві закордонних справ УНР, видавничому товаристві «Друкарь», Національній, а згодом Всенародній бібліотеці України (НБУВ), де співпрацював з академіками С. Єфремовим, П. Тутковським, А. Кримським, проф. М. Грушевським та ін. У 1919 р. познайомився з Ю. Меженком – першим теоретиком наукової бібліографії в Україні. Саме під його впливом Л. Биковський став видатним українським книгознавцем і впродовж усього подальшого життя розвивав традиції українського наукового книгознавства й бібліографії. Публікує півтора десятка перших своїх праць із бібліотекознавства та бібліографії.

Бурхливі революційні події того часу, постійна зміна влади в Києві не дали Левові Юстимовичу можливості стабільно працювати в бібліотеці. Він змушений був виїжджати додому на Звенигородщину, а від осені 1919 р. перебував у Кам’янці-Подільському, де навчався на історико-філологічному факультеті Українського державного університету й одночасно працював в університетській бібліотеці.

1921 року емігрував з окупованої України до Польщі. Наукову роботу розпочав з нового навчання. У Варшаві здобув черговий університетський диплом на філософському факультеті та закінчив курси бібліотекознавства. Потім – переїзд до Чехословаччини і навчання на економічному факультеті Української господарської академії.

У 1928 році Лев Биковський вирішує переїхати на бібліотечну працю до Варшави. Більше 16 років працював у Варшавській міській публічній бібліотеці, з яких три роки був її директором.

За кордоном Биковський постійно перебував у колі діячів української науки, культури, освіти, спілкувався з І. Огієнком, О. Лотоцьким, В. Дорошенком, Є. Пеленським, С. Сірополком та іншими.

1940 року разом з одним із чільних ідеологів українського націоналізму, уродженцем Одеси Юрієм Липою і професорами Михайлом Міллером та Іваном Шовгенівим, Лев Биковський стає співзасновником Українського Чорноморського інституту і довгі роки, до 1948-го, керує ним у Варшаві, а згодом – у Західній Німеччині.

Від січня 1945 р. вчений перебував у Німеччині, де долучився до розбудови Української Вільної Академії Наук (УВАН), очолив книгознавчу комісію, перевидав низку книгознавчих праць.

Улітку 1948 р. прибуває до Нью-Йорка, стає членом управи новозаснованої УВАН у США.

У 1954 р. разом із дружиною Марією Ковальською переїжджає до Денвера (штат Колорадо), де працює в Публічній бібліотеці, стає засновником Денверської групи УВАН. 1964 р. Лев Юстимович став членом Українського Історичного товариства, співробітником новоствореного цим товариством журналу «Український історик», продовжував дослідження в галузі українського книгознавства. У 1971 р. Биковському присвоєно ступінь доцента в галузі книгознавства.

Помер Л. Биковський 11 січня 1992 року.

Його тривала, насичена подіями творча діяльність була присвячена українській книзі. Л. Биковський – один із перших співробітників Національної (Всенародної) бібліотеки України. Йому належить право першості публікацій про цю бібліотеку: всього понад 20 робіт, перша надрукована 1918 р., остання – 1971 р. Вирішальним чинником всього його подальшого життя стала участь у розбудові саме цієї бібліотеки. Книгознавець, бібліограф та публіцист, він залишив велику друковану і рукописну спадщину – понад 500 праць.

Варто згадати книгу Л. Биковського «У службах українській книжці» – так назвав автор свій покажчик, який підвів підсумок його багатогранній діяльності. Ця книга містить складену самим автором анотовану біобібліографію його друкованих і рукописних праць. Видання з’явилося у 1972 р. в Денвері (США) з передмовою проф. Любомира Винара, коштом дружини Марії, яка зробила своєму чоловікові своєрідний ювілейний подарунок, адже у 1970 р. Л. Биковському виповнилося 75 років.

Праця Л. Биковського «У службах українській книжці» засвідчила заслугу автора перед українським народом і його значний внесок в українську культуру. Все своє життя Левко Биковський намагався популяризувати українське слово за кордоном.

Становлять інтерес публікації, присвячені геополітичній ситуації України та питанням новітньої історії: «Чорноморський простор: Атлас» (1941), «Великодержавні проблеми України» (1942), «Україна над океаном» (1945; 1946), «Шестиліття діяльності Українського Суходолового, морського та океанічного інституту» (1946), «Апостол новітнього українства: Юрій Липа» (1947).

Л. Биковському належать також науково-публіцистичні праці про діячів української науки та культури: М. Ветухова, В. Дубровського, С. Єфремова, А. Кримського, В. Кузева, М. Міллера, О. Лотоцького, В. Міяковського, В. Проходу, С. Рудницького, В. Тимошенка, К. Широцького. У серії мемуарів відбився понад 50-річний життєвий та творчий шлях автора: «В Петрограді: Спогади з 1912-1915» (1964), «На Північному фронті» (1965), «На Кавказько-турецькому фронті» (1968), «Ваймарські часи. Спомини з 1945» (Денвер, 1970), «З Генеральної губернії до Вартегау» (1973). Окремі твори Биковського видані англійською, німецькою, чеською, французькою та італійською мовами.

Ім’я Л. Биковського замовчувалось довгий час за радянської доби, у публікаціях дослідників з’явилось лише в незалежній Україні.

У 1995 році з нагоди 100-річчя Лева Биковського відбулися ювілейні урочистості в Києві та на батьківщині книгознавця – Черкащині. В мальовничому урочищі Привороття встановлено пам'ятний камінь «Українському книгознавцю та публіцисту Леву Биковському».

Література

Праці Л. Биковського

У службі українській книжці / Лев Биковський ; упоряд. Л. Р. Винар, Я.  Д. Ісаєвич ; НАН України, Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича. – Львів ; Нью-Йорк, 1997. – 327 с.

Від Привороття до Трапезунда / Л. Биковський. – Україна. Наука і культура. – Київ, 1996. – Вип. 29. – С. 253–259.

Про Л. Биковського

Левко Устимович Биковський (1895–1992) : біобібліогр. нарис / М-во культури і мистецтв України, Нац. парлам. б-ка України ; авт.-уклад. Н. В. Казакова. – Київ, 1996. – 64 с. – (Видатні діячі української книги ; вип. 5).

Казакова, Н. У службах українській книжці : до 120-річчя від дня народження Л. Биковського (1895–1992) / Н. Казакова // Дати і події, 2015, перше півріччя : календар знаменних дат № 1 (5). – Київ, 2014. – С. 104–108.

Хоменко, В. Життя серед книг / В. Хоменко // Пам’ять. – Київ, 2013. – С. 46–48.

Казакова, Н. Биковський Лев Юхимович / Н. Казакова // Українські бібліографи. – Київ, 2011. – Вип. 3. – С. 18–22.

Винар, Л. Лев Биковський : життя і діяльність (1895–1992) : біогр. нарис / Л. Винар // Биковський Л. У службах українській книжці. – Львів, 1997. – С. 11–32.

Казакова, Н. Книгознавець, публіцист, історик / Н. Казакова // Бібл. планета. – 2010. – № 2. – С. 16–18.

Добровольська, Л. Л. Биковський і Звенигородщина / Л. Добровольська // Бібл. планета. – 2010. – № 2. – С. 19–20.

Звенигора, Я. В епіцентрі боротьби за вільне «Міжмор’я» стояв уродженець Черкащини / Ярослав Звенигора // Вечірні Черкаси. – 2017. – 13 верес. (№ 37). – С. 7.

Кравець, А. Звенигородський «класик» книгознавства УНР / Андрій Кравець // Прес-Центр. – 2012. – 4 квіт. (№ 14). – С. 27.

Лячинський, С. Спадщина Лева Биковського / С. Лячинський // Шевченків край. – 2003. – 18 лип. (№ 58-59). – С. 6.

Хоменко, М. Свій шлях до наукового визнання історик Лев Биковський розпочав на Звенигородщині / М. Хоменко // Нова Доба. – 2002. – 9 лип. (№ 53). – (Дод. «Іст. сторінки». – С. 3.).

Події української революції очима нашого земляка Льва Биковського // Нова Доба. – 2002. – 9 лип. (№ 53). – (Дод. «Іст. сторінки». – С. 3).