Де Олександр

(Олександр Іванович Барчук)

(05.05.1925 – 15.07.1998)

письменник

 

Ім’я письменника Олександра Де маловідоме в Україні, адже його життя минуло за кордоном. Він писав, бо не міг не писати, а творчу наснагу давала рідна земля.

Олександр Іванович Барчук (Олександер Де – літературний псевдонім) народився 5 червня 1925 року у с. Заячківка Христинівської територіальної громади Уманського району в родині сільського вчителя. На два роки раніше, ніж ровесники, пішов у перший клас у с. Ухожа. Пізніше навчався у школах с. Ягубець, Заячківка, Аполянка, Дубова, Оксанина, де й 15 червня 1941 року отримав атестат із відзнакою про закінчення десятирічки, а 22 червня розпочалася війна.

26 березня 1942 року німецькі окупанти вивезли його разом зі старшою сестрою Марією на примусові каторжні роботи до Баварії. Там працював у копальнях, після звільнення розшукав сестру, яка на той час проживала у Польщі. Повернутися на Батьківщину уже не мав змоги. Родина Барчуків виявилася роз’єднаною навпіл: на Уманщині лишилися мати, середня і наймолодша сестри, а в еміграції опинилися Олександр, старша сестра й батько.

Із Польші Олександр Іванович знову повертається в Німеччину. Після закінчення війни залишився в таборах біженців. Перебуваючи Шляйсгаймі біля Мюнхена, почав студії філософії та психології в Українському Вільному Університеті. Одночасно викладав англійську мову в українській гімназії в таборі для переміщених осіб.

У липні 1948 року переїжджає до Британії, де закінчує заочний курс журналістики. Був підприємцем, проте професійним заняттям завжди була література, а комерція – розвагою.

Із 1951 року проживав у Лондоні, де закінчив Школу драматичного мистецтва, працював редактором місячника «Вісник». У лондонському видавництві «Чайка» опублікував більше десятка віршових збірок, зокрема «Пісня серця», «Живі легенди», «Роз-думи», «Під чужим небом», «Пророк» та інші. У березні 1975 року Олександр Де залишає свій бізнес і цілком віддається праці на ниві літератури. 

Особливий вплив на формування світогляду письменника справив його батько. Іван Барчук писав п’єси про життя українського народу у 1920–1942 роках, у Лондоні за сприяння сина вони були надруковані видавництвом «Чайка». Як писав поет: «Він був батьком, приятелем і учителем. Він передав мені усе, що є найкращим: козацькі родинні чесноти, високу мораль і розумну любов до рідного народу». Батько письменника на прохання хворої дружини повертається в Україну. У 1975 році трагічно загинув у с. Оксанино Уманського району, тоді ж були конфісковані всі його рукописи. В Україні творчість Івана Барчука зовсім невідома.

Більшість творів Олександра Де присвячена саме Україні. Письменник, на думку автора, мусить писати правду, намагатися зробити щось для Батьківщини.

Поезії нагадують народні пісні мелодійністю, дієслівними римами, образами, символами, традиційними епітетами, використанням жанрів, притаманних усній народній творчості.

Перегортаючи збірки Олександра Де, дивуєшся мові – кольоритній, запашній, щиро наддніпрянський. Здається, автор постійно пірнає в живе мовне море свого народу, насправді ж він не ступав на рідну землю півстоліття. Проте, як свідчать вірші, усі ці роки митець не полишає Україну ні на мить.

Один із головних мотивів його творчості – ностальгійне замилування рідним краєм, інтимна розмова-сповідь крізь простір і час зі своїм родом, найдорожчими односельцями, найріднішими краєвидами, першою, назавше втраченою разом з отчим краєм, коханою.

Особливу увагу письменник приділяє осмисленню історичної долі України, дошукується причин її півтисячолітнього поневолення, висловлює непохитну впевненість, що «виростають нові Богдани».

У спадщині Олександра Де знаходимо 16 окремих видань його творів (із них три – англомовні), крім того, залишилися неопублікованими дві збірки поезії («Біле суцвіття» і «Соняшна дитина»), повісті «Новий світ», «Діти степу», «Коли гуси не верталися з вирію», «Подорож у невідоме», «Потоп», драми «Знову цвітуть каштани», «Молода принцеса» та інші.

Пережиті роки, сповнені по вінця творчою роботою душі, бурхлива багатогранна діяльність засвідчують: Олександр Де – поет, маляр, мислитель, одержимий шукач Господньої істини, свідомий українець – із честю виконав дану колись обітницю.

Творчість Олександра Де – цікава й багатогранна. Наскрізною є тема України. Позбавлений Батьківщини, письменник намагався відтворити її у своїх творах, хоч пером бути їй корисним, був певен, що колись його твори прийдуть на рідну землю.

Він вірив, він знав, що його Україна буде! До цього прагнув всіма силами. Здібності бізнесмена й талант поета дали Олександру Де змогу досягти висот. Він був знаним в Англії письменником, під Лондоном купив собі хутір і перетворив його на острівець України на далекому Альбіоні. Росли там такі ж, як і в нас, садки вишневі, а вночі скидалися в чистих озерах великі карасі. І вбрання його оселі українське. Із ним були дружина, мудра і чарівна Аїда, уже дорослі діти Ольга й Володимир. А в серцях їхніх жила любов до отчого краю. 

Помер письменник 5 липня 1998 року, коли перебував в Україні. Похований у с. Коржовий Кут Уманського району.

Література

 

Твори Олександра Де

 

Живі легенди / Олександер Де. – Лондон : Чайка, 1965. – 144 с.

Калиновий вітраж / Олександер Де // Дзвін. – 1991. – № 4. – С. 6–9.

Пісня серця / Олександер Де. – Лондон : Чайка, 1964. – 143 с.

Повертаються гуси додому… / О. Де // Літ. Україна. – 1992. – 25 черв. (№ 25). – С. 7.

Поезії / Олександра Де // Трибуна. – 1993. – № 7. – С. 41–43.

Рибалка : [казка] / Олександер Де // Криничка : антологія творів письменників Черкащини для дітей та юнацтва : в 2 т. / авт.-упоряд. В. Коваленко. – Черкаси, 2009. – Т. 1. – С. 256–268.

Стежками долі і весни / Олександер Де // Дзвін. – 1995. – № 7. – С. 17–20.

Треба вилікувати душу : листи з Англії / О. Де // Голос України. – 1992. – 8 трав. (№ 84). – С. 10.

 

Про Олександра Де

 

Валуєв, Ю. «Балансую дух і тіло» / Ю. Валуєв // Вісті з України. – 1992. – 7-13 трав. (№ 20). – С. 5.

Пахаренко, В. «У людській підведусь поставі…» / Василь Пахаренко // Рідні голоси з далеких далей : статті / упоряд. В. Т. Поліщук. – Черкаси, 2000 – С. 138–140.

Те саме // Холод. Яр : часопис. – Черкаси, 1996. – Число 4. – С. 58–60.

 

* * *

Де Олександер // Поліщук В. Літературна енциклопедія Черкащини. – Черкаси, 2020 – Т. 1 : А–К. – С. 306–307.

Барчук Олександер Іванович // Письменники Уманщини : (довід.-антол.) : ст., бібліогр. матеріали, вірші, проза, літературознав. есеї / за ред. М. С. Павленка. – Умань, 2011. – С. 13– 17.