Драченко Іван Григорович

(15.11.1922–16.11.1994)

Герой Радянського Союзу

 

 

Я знав багатьох талановитих повітряних бійців-штурмовиків, але І. Г. Драченко вирізнявся особливою сміливістю, зухвалістю, тактичною грамотністю, незламною волею і завидним самовладанням.

Маршал авіації

С. А. Красовський

 

 

Людиною з легенди називають Івана Григоровича Драченка. Він єдиний льотчик – Герой Радянського Союзу і повний кавалер ордена Слави.

Народився І. Г. Драченко 15 листопада 1922 року у с. Велика Севастянівка (тепер Уманського району) у селянській родині. Його батько, Григорій Антонович, під час Першої світової війни став кавалером трьох Георгіївських хрестів.

У 1933 році сім’я переїхала у Ленінградську область. Небо приваблювало юнака. Він закінчив Ленінградський аероклуб, потім Тамбовську військову авіаційну школу пілотів. Там його залишили інструктором. Лише у травні 1943 року молодий льотчик добився відправки у діючу армію. Служив у другій повітряній армії, якою командував генерал-лейтенант авіації С. А. Красовський.

Іван Григорович Драченко брав участь у Курській битві, у боях за визволення України, зокрема Черкащини, Молдови, Румунії, Польщі, Чехословаччини, закінчив війну у Берліні.

В одному з запеклих боїв його літак був підбитий. Пораненого і непритомного Драченка взяли у полон. У нацистському таборі в Полтаві жорстоко катували, понівечили обличчя, вибили зуби, він остаточно втратив праве око, пошкоджене ще в бою. Але мужній пілот втік з полону і знову сів за штурвал грізного «Іл-2», щоб помститися ворогу.

На рахунку І. Г. Драченка 178 бойових вильотів, 24 повітряні бої, 5 збитих літаків і 9 знищених на аеродромах, 4 зруйновані мости, 76 знищених танків, 6 залізничних ешелонів, 654 автомашини, багато іншої техніки. За кожною з цих цифр – мужність, легендарна хоробрість і висока майстерність.

Іван Григорович воював всього два роки, але кожен його політ – це шлях до слави, за який він був нагороджений 7 орденами і Золотою Зіркою.

Після війни І. Г. Драченко закінчив юридичний факультет Київського університету, працював на викладацькій роботі та на різних відповідальних посадах у Києві. У 1975 році вийшла книга спогадів героя «Заради життя на землі», у 1986 році вона вийшла під назвою «На крилах мужності». Свої книги Іван Григорович закінчує словами, які прочитав колись і які запам’ятались: «Збережіть пам’ять про нас, і ми нічого не втратимо, коли підемо з життя!».

 

ЛІТЕРАТУРА:

 

Драченко, И. Г. На крыльях мужества : повесть / И. Г. Драченко. – Москва : ДОСААФ, 1986. – 208 с.

Драченко, И. Г. Ради жизни на земле / И. Г. Драченко. – 2-е изд., доп. – Київ, 1980. – 184 с.

Борщ, М. І. Людина легендарної мужності // Борщ М. І. З вершин славетних черкащан. – Черкаси, 2013. – С. 127–130.

Те саме // Увінчані славою. – Черкаси, 2010. – С. 109–113.

Дубов, Б. Удар з неба / Б. Дубов // Дубов Б. Солдатська слава. – Київ, 1987. – С. 55–66.

Килимник, Ю. Усупереч законам фізики / Юрій Килимник // Вечірні Черкаси. – 2013. – 8 трав. (№ 19). – С. 23.

Пиріг, П. Д. Драченко Іван Григорович / П. Д. Пиріг // Енциклопедія Сучасної України. – Київ, 2008. – Т. 8 : ДЛ–ДЯ. – С. 390.

Легасова, Л. В. Драченко Іван Григорович / Л. В. Легасова // Енциклопедія історії України. – Київ, 2004. – Т. 2 : Г–Д. – С. 461–462.