Гуржій Іван Олександрович

(28.09.1915 – 31.10.1971)

історик

Сучасним історикам слід працювати
так, як працював виходець із
Черкащини академік Гуржій –
систематично, динамічно і важко.

В. Смолій

 

Серед яскравої плеяди видатних українських істориків ХХ ст. по-особливому виділяється непересічна особистість видатного українського історика Івана Олександровича Гуржія.

Прожив він недовге, але насичене подіями життя. Народився 28 вересня 1915 року у с. Худяки на Черкащині, в бідній селянській родині. Раннє дитинство пройшло у тяжких умовах Першої світової війни та революційних подій 1917 – 1920 років. У 1921 році сім’я Гуржіїв зазнала великого горя: помер батько. Родина втратила годувальника. Малий Іван залишився з матір’ю, двома братами та двома сестрами. Тож, усім членам родини довелося працювати.

Після смерті батька восьмирічним він розпочав навчання у сільській школі, закінчивши яку 1932 року вступив на короткотермінові педагогічні курси в Черкасах. Працелюбність стала невід’ємною рисою Івана Олександровича. Саме вона допомогла здійснити йому мрію – стати істориком. З вересня 1932 – до червня 1934 року І. Гуржій працював учителем у Леськівській неповній середній школі, одночасно навчаючись у Золотоніському педагогічному технікумі.

Восени 1934 року І. Гуржій вступив на мовно-літературний факультет Черкаського педагогічного інституту, де навчався до січня 1935 року. Філологічні знання стали в пригоді майбутньому історикові. Любов до художньої літератури, народної творчості залишилися в Івана Олександровича на все життя.

1935 року він навчався вже на педагогічних курсах у Полтавському педагогічному інституті. Внаслідок матеріальної скрути довелося покинути навчання і йти працювати. Робота знайшлася у Врадіївській зразковій середній школі на Одещині. Восени 1936 року І. Гуржій вступив на історичний факультет Одеського університету.

27 червня 1941 року він одержав диплом з відзнакою про закінчення університету і незабаром вирушив рядовим на фронт. Був тяжко поранений.

Післявоєнне подальше життя І.О. Гуржія пов’язане з Інститутом історії Академії наук УРСР. Тут він закінчив аспірантуру, захистив кандидатську і докторську дисертації, пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до заступника директора з наукової роботи цього інституту.

У 1963 – 1968 роках Гуржій – академік-секретар Відділення економіки, історії, філософії та права АН УРСР, з 1969 року – завідувач відділу історіографії та джерелознавства Інституту історії АН УРСР.

І. О. Гуржій – автор близько 300 наукових праць, посібників для вищої та середньої школи, один з ініціаторів і редактор серійних щорічників «Історіографічні дослідження в Українській РСР» та «Український історико-географічний збірник», видання яких як «ідеологічно шкідливих» після його смерті було припинено.

Коло дослідницьких інтересів Гуржія стосувалося переважно української історії, історіографії та джерелознавства XVIII – XIX ст. Найцінніші монографії вченого з соціально-економічної історії: «Повстання селян у с. Турбаях (1789 – 1893)» (1950); «Розклад феодально-кріпосницької системи в сільському господарстві України першої половини ХІХ ст.» (1954); «Зародження робітничого класу України (кінець XVIII – перша половина ХІХ ст.» (1958); «Боротьба селян і робітників України проти феодально-кріпосницького гніту (з 80-х років XVIII ст. до 1861 р.» (1958); «Розвиток товарного виробництва і торгівлі на Україні (з кінця XVIII ст. до 1861 року)» (1962) та інші.

Іван Олександрович Гуржій зробив вагомий внесок у розвиток історичної науки. Його праці відзначаються широтою й глибиною висвітлення досліджуваних проблем, ґрунтовною джерельною базою.

Визначним, талановитим, інтелігентним, вимогливим і чуйним – таким вважали Івана Олександровича ті, кому поталанило працювати поруч з ним. Він мав надзвичайну пам’ять, був дуже працездатним науковцем. Сама постать цієї бадьорої і разом з тим поважної людини з посивілим волоссям, в українській вишиванці, з проникливими розумними очима викликала пошану в кожного, хто спілкувався з ним. Численні учні любили його за красиву душу, за мудрі поради, за все те, що просто називається – природним даром робити людям добро. В умовах тоталітаризму, цькування всього національного, без афішування і декларацій Іван Гуржій був палким патріотом України, що доводив своєю працею, ставленням до людей.

Помер вчений 31 жовтня 1971 року. Похований на Байковому кладовищі у Києві.

Іван Олександрович, сам колишній вчитель, нерідко відвідував рідну Худяківську школу, цікавився ходом навчального процесу, допомагав вчителям і доброю порадою, і у вирішенні побутових проблем. Вчений привозив свої праці у місцеву бібліотеку, зустрічався з її читачами. Він брав безпосередню участь у створенні сільського краєзнавчого музею, піклувався про поповнення його новими експонатами.

Поважали і любила Івана Олександровича в селі. А після смерті вшановують його пам’ять. На фасаді середньої школи встановлено меморіальну дошку на його честь, його ім’ям названа одна з вулиць села, а в сільському музеї є стенд, присвячений шановному земляку.

В Черкаському національному університеті, в стінах якого навчався майбутній академік, періодично відбуваються Гуржіївські історичні читання.

 

Література

 

Історик Іван Гуржій у колі рідних і колег : спогади, док., ст. про вчен. / Т-во істориків Черкащини ім. І. О. Гуржія ; [авт.-упоряд. О. І. Гуржій ; відп. ред. М. І. Бушин]. – Черкаси : Черкас. ЦНТІ, 2008. – 334 с. : фотогр.

Гуржіївські історичні читання : матеріали конф., присвяч. 90-річчю з дня народж. І. О. Гуржія / Ін-т історії НАНУ ; Черкас. Нац. ун-т ; [ред. В. А. Смолій, В. Т. Поліщук]. – Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2006. – 247 с.

Гуржіївські історичні читання : [зб. наук. пр.] / Нац. акад. наук України, Черкас. Нац. ун-т ім. Б. Хмельницького [та ін.] ; [гол. ред. В. А. Смолій]. – Черкаси, 2007 – 2013. – Вип. 1 – 6.

Санцевич, А. В. І. О. Гуржій. Життя і творчість / А. В. Санцевич // Історія та історіографія України. – К., 1985. – С. 3–18.

Іван Олександрович Гуржій : [біобібліогр. покажч.] / Акад. наук УРСР ; уклад. Т. М. Шелюх ; вспут. ст. А. В. Санцевича. – К. : Наук. думка, 1974. – 56 с.

Гуржій Іван Олександрович [Електронний ресурс] : [сайт] // Інститут історії України НАН України. – Текст. дані. – Режим доступу : history.org.ua>?hist=123 (дата звернення : 11.06.2014). – Назва з екрану.