Кошиць Олександр Антонович
(12.09.1875 – 21.09.1944)
хоровий диригент, композитор, етнограф
«Моя люба Тарасівка… Це та земля, де лунають найкращі у світі пісні, де чутно найчистішу нашу мову, де сяє найясніше між усіма сонцями сонце, яку вкрило найблакитніше небо; земля – свідок козацької слави; земля, де ходили гайдамаки «з святими ножами»; земля, по якій блукав «босими ногами» великий Тарас, яку оспівував у своїх геніальних піснях; земля з найкращими людьми на світі. Одне слово, найкращий куточок на світі, де стоїть моя люба Тарасівка! Хіба не правда? Хай хто посміє сказать інакше!» – ці рядки великої синівської любові до рідної землі належать геніальному хоровому диригенту, композитору, етнографу Олександру Кошицю.
Народився Олександр Антонович 12 вересня 1875 року в селі Ромашки Канівського повіту на Черкащині, а дитинство минуло в с. Тарасівка, тепер Шевченківської сільської громади Звенигородського району Черкаської області.
З’явився на світ у родині священника Антонія Ігнатовича Кошиця і його дружини Євдокії Михайлівни. У 1877 році батько переїхав у нову парафію, до села Тарасівка Звенигородського повіту, що поруч з Кирилівкою – батьківщиною Великого Кобзаря, з родичами якого Антоній Кошиць приятелював. Отже, саме Тарасівка фактично є духовною батьківщиною Олександра Кошиця, із нею він пов’язаний і життям, і душею, і спогадами.
1884 року Олександр Антонович вступає до Богуславської бурси, тут і «почав тихенько компонувати». А 1890 року переходить до Київської духовної семінарії, яку закінчує з відзнакою. Навчаючись у Київській духовній академії, куди він згодом вступив, очолив студентський хор.
Знаменною подією в житті О. Кошиця було його знайомство 1893 року з М. В. Лисенком. За особистим проханням композитора Олександр зібрав і записав у рідній Тарасівці близько 200 пісень, які було видано двома збірками.
У 1902 році О. Кошиць їде у Ставрополь, де працює вчителем Духовної жіночої гімназії, а потім викладачем історії в Учительському інституті. Під час канікул протягом трьох років записав 500 українських народних пісень. Ця його робота була удостоєна Золотої медалі.
Повернувшись до Києва в 1904 році, учителював у різних гімназіях, керував хорами Духовної школи, Школи сліпих, Комерційної школи, хором студентів Університету святого Володимира. Згодом перейшов на роботу до Музично-драматичної школи Миколи Лисенка.
1911 року дирекція Імператорського музичного училища запропонувала Олександру Кошицю вести клас хорового співу в училищі, а пізніше – у консерваторії. 1912 року Микола Садовський запросив митця на посаду диригента свого театру.
У 1916–1917 роках О. Кошиць – хормейстер та диригент Київської опери.
У 1917 році Українська Центральна Рада запросила митця на роботу до Музичної Театральної Комісії, яка згодом стала Міністерством мистецтв України. За часів Директорії УНР спільно з Кирилом Стеценком став співорганізатором Української республіканської капели, з якою відбув концертову подорож Західною Європою та Америкою. Цей колектив на той час був найкращим в Україні, засобами мистецтв інформував світ про боротьбу українського народу за незалежність. Після падіння УНР Олександр Кошиць уже не зміг повернутися на Батьківщину.
1922 року зі своїм хором виїхав у турне в Америку, де користувався ще більшим успіхом, ніж у Європі. Колектив завоював грандіозну славу у США, Аргентині, Уругваї, Бразилії.
1926 року композитор оселився в Нью-Йорку, у США та Канаді виховував нових диригентів, писав церковні твори, здійснював обробку нових пісень.
У Нью-Йорку продовжував популяризувати українську музику за допомогою своїх композицій, аранжувань та грамофонних записів.
1928 року надійшло чергове повідомлення, що кандидатуру митця на повернення в Україну не затверджено. Олександр Кошиць болісно сприйняв цей удар. Уже пізніше, у Вінніпезі, упорядкував щоденникові записи «З піснею через світ» (надруковані посмертно) та написав «Спогади».
Помер Олександр Кошиць 21 вересня 1944 року у м. Вінніпег на руках дружини – артистки хору Тетяни Георгієвської, вірної супутниці й помічниці.
Упродовж буття на землі Олександр Кошиць цілковито здійснив свою високу місію: він прийшов у мистецтво, аби завдяки йому і через нього робити світ та людей кращими, добрішими, сіяти зерна правди про свою прадавню і разом з тим молоду Батьківщину. Він прийшов, щоб назавжди лишитися в нашій національній музичній скарбниці, у вдячній пам’яті як своїх сучасників, так і наступних поколінь.
Видатний майстер хорового мистецтва Григорій Романович Ширма свого часу зауважив: «Кошиць – це геніальна особа. Диригент хору такого блиску, якого не знає досі жодна країна світу».
Література
Про О. А. Кошиця
Бойко, С. Співуча Тарасівка вшанувала пам’ять О. Кошиця / С. Бойко // Надросся. – 2016. – 8 листоп. (№ 40). – С. 5.
Борисова, Т. Кошиць на хмаринці / Т. Борисова // Україна молода. – 2018. – 25 верес. (№ 103). – С. 11.
Головащенко, М. Феномен Олександра Кошиця. – Київ : Муз. Україна, 2007. – 588 с. : іл.
Корчова, О. Від архаїки до Голлівуда. Культурні мандри українського «Щедрика» / О. Корчова // Укр. тиждень. – 2013. – (№ 52). – С. 58–60.
Недоступ, П. Маестро української душі / П. Недоступ // Шевченків край. – 2019. – 5 квіт. (№ 27/28). – С. 3.
Олександр Кошиць : зб. ст., спогадів і матеріалів до 130-річного ювілею з дня народж. геніал. диригента і композитора : довід. вид. / Є. М. Паранюк. – Івано-Франківськ : ПП Супрун,2006. – 198 с. : іл.
Педан, Ю. Феномен Олександра Кошиця / Ю. Педан // Дніпро. – 2007. – № 7/8. – С. 128– 129.
Пересунько, Т. «Якби пісня була державною, то Україна посіла би перше місце поміж народами» / Т. Пересунько // Країна. – 2017. – № 3. – С. 46–50.
Тарасова, О. Олександр Кошиць: «Моє життя – це моя пісня» / О. Тарасова // Слово Просвіти. – 2015. – 15-21 жовт. (Число 41). – С. 14.
Чечель, Л. 145-ліття Олександра Кошиця / Л. Чечель // Укр. муз. газ. – 2020. – Груд. (№ 4). – С. 4.
Шатайло, О. Мама відомого хорового диригента жила у Піщаній : [Олександра Кошиця] / Шатайло О. // Колос. – 2020. – 3 верес. (№ 35). – С. 3.
Щербатюк, О. Олександр Кошиць створив перший український хор і помер на чужині / О. Щербатюк // 7 днів Черкаси. – 2017. – 8 листоп. (№ 45). – С. 20.
* * *
Відомі композитори України / [редкол.: Мунін Г. Б. та ін.]. – Київ : Мунін Г. Б., 2016. – 368 с. : іл.
Енциклопедія історії України : в 10 т. Т. 5 : Кон–Кю / [Нац. акад. наук України, Ін-т історії України]. – Київ : Наук. думка, 2008. – 568 с. : іл.
Митці України : енциклопед. довід. / упоряд.: М. Г. Лобанів-ський, В. С. Мурза. – Київ : УЕ, 1992. – 848 с.
* * *
Лицар української пісні : Олександр Кошиць : бібліогр. покажч. / уклад. Н. В. Ребякова. – Черкаси : [ОУНБ ім. Тараса Шевченка], 2005. – 11 с.