Красицький Фотій Степанович
(24.08.1873 – 02.06.1944)
український живописець. графік
Відомий український художник Фотій Степанович Красицький, внучатий небіж Тараса Григоровича Шевченка, народився 24 серпня 1873 року в невеличкому мальовничому селі Зелена Діброва (тепер Черкаський район), у селянській родині Степана Антоновича Красицького, який був сином Красицької Катерини Григорівни – рідної сестри Тараса Шевченка. Початкову освіту здобув у сільській школі. Прекрасна земля Тараса ніби передала йому у спадок здібності до малювання. Хлопець, як і його славетний родич, ще з дитинства проявляв хист до малювання.
На початку осені 1888 року п’ятнадцятирічний Фотій поїхав навчатися до Києва.
У 1888–1892 роки коштом Миколи Лисенка Красицький навчається в Київській рисувальній школі Миколи Мурашка. За рішенням київської української громади, очолюваної М. Лисенком, Фотієві призначили щомісячну грошову допомогу, якої вистачало на харчі та оплату квартири. Хлопець знайомиться з М. Старицьким, Л. Українкою, В. Орловським, які вплинули на формування його світогляду.
У 1892–1894 роки продовжує освіту в Одеському художньому училищі, диплом про закінчення якого, давав право на вступ до Петербурзької Академії мистецтв, де Фотій наступні сім років навчається.
Коли студент приїздив додому на літні канікули – малював земляків та рідні краєвиди. У селах Козацькому, Майданівці та Зеленій Діброві його бачили за малюванням від світанку до надвечір’я. Виконав близько 30-ти робіт. Це прекрасні рисунки олівцем та олійні етюди: «Село Козацьке. Хата», «Ярок», «Вечір», «Пасіка», «Село Кирилівка», «Дорога на село Козацьке», «Жінки в полі» та інші.
Одним із найбільших творчих досягнень художника в цей час є картина «Гість із Запоріжжя», яку він виконав на конкурс у рік закінчення Академії.
У 1902 році Ф. Красицький повертається до Києва, де повністю віддається творчості. Створює багато ліричних пейзажів: «Церква в селі Майданівці», «В селі Козацькому», «Рідна хата в селі Зелена Діброва», «Надвечір’я», «У свято». Пейзажі художника сповнені зворушливої поезії, наповнені щирою безпосередністю.
З 1903 року постійно працював у Києві. З 1904 року видавав свої твори на листівках у власному видавництві «Квітка», для якого створив фірмовий знак. У 1905 році брав участь у львівській виставці сучасного українського живопису. У 1906 році друкував свої малюнки та політичні карикатури в сатиричному журналі «Шершень», зокрема виконав обкладинку першого його номера, зобразивши в блакитному кольорі символи волі, робітництва, України.
Фотій Красицький приятелював з багатьма діячами української культури, зокрема з родинами Косачів, Лисенків, Матушевських, Грушевських, Старицькиих, Марією Заньковецькою та іншими.
Створив цілу галерею портретів видатних діячів української культури. З його полотен живими очима дивляться на нас Т. Шевченко, І. Франко, О. Пчілка, Л. Українка, М. Старицький, І. Карпенко-Карий, М. Садовський, М. Терещенко, С. Скляренко, О. Влизько, Г. Шкурупій.
Над іконографічною шевченкіаною художник працював протягом усього життя. Красицький написав два олійних портрети Шевченка. Кольоровою літографією видав він образ Т. Шевченка у 1905 році. Портрет став символічним даром народові. Його придбали книготворці Америки, Австралії, Канади, Франції. Пізніше він створив жанрові композиції «Шевченко в майстерні», «Шевченко на Чернечій горі», «Шевченко в творчому екстазі», «Шевченко над Дніпром», «Смерть Шевченка».
Багато сил Красицький віддав педагогічній роботі. Вчителював у середніх навчальних закладах, був керівником художньо-друкарської школи в Києві, викладав у Миргородському художньо-керамічному технікумі, Київському художньому інституті. Він видав книгу «Рисунок із малювання», – першу серйозну художньо-методичну працю українською мовою у цій галузі, актуальну до сьогодні.
У 1929 році Красицький проходив по справі Спілки визволення України. Фотій Степанович був великим патріотом України. Він любив цю землю, яка завжди була для нього рідною, глибоко вивчав українську історію, її волелюбний козацький дух. Був закоханий в українську природу, знав український побут, звичаї – усе це було йому близьке і дороге, вабило мальовничістю і красою.
Помер Ф. С. Красицький 2 червня 1944 року в Києві. Був похований на Куренівському кладовищі. У 1963 році останки перенесено на Байкове кладовище, тоді ж на могилі встановлено надгробок.
В дерев’яному будиночку у Києві, в якому жив митець, відкрито музей Фотія Степановича. Іменем художника названо одну з вулиць міста. Його роботи зберігаються в Національному музеї Т. Шевченка, сім графічних творів – у Шевченківському національному заповіднику в Каневі.
Фотій Степанович Красицький, зробив вагомий внесок у розвиток українського образотворчого мистецтва. Його малярські і графічні твори займають гідне місце у скарбниці національної культури, захоплюючи нас чудовими картинами української природи, побутовими сценами, що пройняті духом народного життя та світосприйняття, портретами видатних діячів національної культури, які уособлювали її поступ.
Література
Урицька, С. Б. Художнє кредо Фотія Красицького / С. Б. Урицька // Музейний альманах : наук. матеріали : ст., нариси, есе. – Черкаси 2012. – Вип. 3. – С. 113–116.
Урицька, С. Мистецький спадок Фотія Красицького // Пед. вісник. – 2002. – № 3. – С. 79–82.
Шаров, І. Ф. Красицький Фотій Степанович (1873–1944) / І. Ф. Шаров, А. В. Толстоухов // Художники України : 100 видатних імен. – Київ, 2007. – С. 191–194.
Полякова, Л. Мистецька спадщина художника Фотія Красицького / Людмила Полякова // Вісн. Городищини. – 2018. – 9 листоп. (№ 45). – С. 4.
Чос, В. Нащадок Кобзаря / Володимир Чос // Прес-Центр. – 2008. – 9 лип. (№ 28). – С. 29.
Чос, В. Художник країни мрій / Володимир Чос // Вісн. Городищини. – 2008. – 8 серп. (№ 57). – С. 6.
Білецький, Ф. Бо ж недаремно носить село ймення козацького… : [про картину «Гість із Запоріжжя»] / Феофан Білецький // Новий Дзвін. – 2018. – 9 серп. (№ 32). – С. 8.
Яхімович, А. У музеї Фотія Красицького / Алла Яхімович // Чернеча Гора. – 2004. – Січ. (№ 1). – С. 4.
Нестеренко, П. Красицький Фотій Степанович / Петро Нестеренко // Шевченківська енциклопедія. – Київ, 2013. – Т. 3. – С. 571–573.
Ковпаненко, Н. Г. Красицький Фотій Степанович / Н. Г. Ковпаненко // Енциклопедія історії України. – Київ, 2008. – Т. 5. – С. 293–294.