Кримський Агатангел Юхимович

(15.01.1871 – 25.01.1942)

український історик, письменник, перекладач, етнограф, фольклорист,
один з організаторів Академії наук України

 

Наш славетний земляк Агатангел
Кримський був великим не тільки в науці
й літературі, а й у своїй любові до
Звенигородки і всього краю, який він
називав по-своєму – Звиногородщина.

В. Мицик

До когорти славнозвісних учених назавжди увійшло ім’я Агатангела Юхимовича Кримського. Видатний філолог, історик Сходу, автор книг з історії Персії, Туреччини та інших східних країн і народів, етнограф і фольклорист, один з найбільших поліглотів свого часу, що знав більше шістдесяти мов, політичний публіцист і політик.

Ця унікальна людина й дотепер викликає цілу гаму складних почуттів: здивування, захват, живу зацікавленість, пієтет, біль за трагічну долю. Почуття найглибшої поваги до всього, ним зробленого, не зникає, зміцнюється в міру того, як дедалі докладніше знайомишся з творчою й науковою спадщиною великого академіка.

Народився Агатангел Кримський 15 січня 1871 року у м. Володимир-Волинському на Волині, та своєю батьківщиною вважав містечко Звенигородку, куди невдовзі переїде і назавжди оселиться вся родина Кримських. Батько Агатангела – Юхим Кримський, за фахом – вчитель історії та географії, за виданий підручник з географії для двокласних шкіл отримав такий гонорар, що зміг на ці гроші збудувати собі садибу у Звенигородці. З людьми й левадами, мовою й піснями звенигородців, з їх гордістю – Тарасом Шевченком Агатангел зріднився навіки. Тут він провів дитячі роки, сюди прагнув повернутися у зрілості. Тут народилися унікальні твори цієї непересічної особистості.

Феноменальні здібності, й саме у філології, стали виявлятися в А. Кримського змалку. Він навчився читати у три з половиною роки, а вже в п’ять років батько віддав його до Звенигородського міського училища, де він почав вивчати іноземні мови, крім широко вживаної польської та французької ще й англійську та німецьку. Послідовно й обов’язково успішно навчався у солідних навчальних закладах: з 1881 року – у протогімназії м. Острога, з 1884 р. – у 2-й Київській гімназії, з 1885 р. – у Колегії Павла Ґалаґана, у 1889–1892 рр. – у Московському Лазаревському інституті східних мов, а у 1892–1896 рр. – на історико-філологічному факультеті Московського університету. У 1896–1898рр. – перебував у науковому відрядженні в Сирії і Лівані. Після повернення з відрядження, Агатангел Кримський вирішує віддати пріоритет у наукових дослідженнях сходознавству. У 1901 році А. Ю. Кримський став надзвичайним професором арабської філології, а у 1903 році – професором історії мусульманського Сходу. Єдиною «ниточкою», що єднала його з маловідомим східним світом, було походження його батька – з татарського роду. Предком Юхима Кримського був кримський мулла, який доводився родичем кримському ханові.

29 років працював і творив А. Ю. Кримський у Москві, весь час душею бувши в Україні. Після встановлення в 1917 році української державності Кримський вирішив повернутися на батьківщину, у 1918 році став професором Київського університету. Разом з В. Вернадським, М. Василенком та іншими став одним з організаторів Української Академії Наук, десять років був незмінним секретарем академії.

Природа обдарувала цю людину гострим розумом і надзвичайною працьовитістю, але не дала гарної зовнішності. Зросту він був нижче середнього і ледве важив п’ятдесят кілограмів. Агатангел був короткозорим і не розлучався з окулярами. Носив лише українську вишиванку. Взимку – довге, до п’ят пальто і високу українську чумацьку шапку. На лівій руці в нього зазвичай висів плетений мішечок з книгами. До нього потрапляла нова література, яку керівник кафедри арабо-іранської філології швидко переглядав, прийшовши на роботу… Працював Агатангел Юхимович по 18 годин на добу.

Варто назвати лише окремі найвидатніші роботи А. Кримського з його досліджень Сходу. Це – «Лекції з історії семітських мов», «Мусульманство і його майбутнє», «Історія арабів і арабської літератури», переклад Корану з коментарями, «Історія Туреччини та її письменства». Агатангел Юхимович є автором оригінального перекладу «Тисячі і однієї ночі», перекладів із Сааді, Фірдоусі, Омара Хайяма та інших. Практично всі статті, присвячені мусульманському світу в знаменитій енциклопедії Брокгауза і Ефрона, завдячують своєю появою авторству Агатангела Кримського.

Філолог за освітою, орієнталіст за захопленням, він був високоталановитим поетом і прозаїком, автором таких творів, як «Антара», «Гулістан», «Сирота Захарко», «В народ!», «Пальмове гілля» та інших. Ще одна сторона багатогранної діяльності академіка А. Кримського – це його вклад в україністику. Його перу належать такі праці, як «Українська граматика» (у 2-х томах), «Українська мова, звідкіля вона взялася і як розвивалася», «Нариси з історії української мови», «Древнєкиївська говірка». Завдячуємо А. Ю. Кримському і у виробленні норм української орфографії. Він рішуче виступав на користь єдиної української орфографії з урахуванням передовсім мовної практики Наддніпрянської України.

А. Ю. Кримський завжди ділив свій час між Звенигородкою та Києвом. Влітку він виїздив здебільшого до Звенигородки, де мав садибу і де мешкала його сестра. У цій місцевості він зібрав багатющий етнографічний матеріал, який був використаний при написанні унікальної книги «Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного». У книзі міститься чимало цінних записів про життя, традиції, звичаї, обряди жителів Звенигородського, Тальнівського, Лисянського, Городищенського районів Черкащини кінця ХІХ–початку ХХ століття. У передмові до видання Кримський пише: «Рідній моїй Звенигородщині». Ідея праці виникла з кінця 1880-х років, коли Агатангел Юхимович приступив до етнографічного вивчення Шевченкової батьківщини. До Звенигородки він щоліта приїжджав на канікули і з народних уст записував мовні звороти, притаманні краянам слова й висловлювання, пісні та обряди.

Найплідніший час над збірником припадає на літо 1890 року. А. Кримський записує веснянки, купальські, петрівчані, обжинкові, весільні пісні у Звенигородці та ближніх до неї селах – Озірній, Неморожі. Матеріали до даної книги збиралися 40 років. Планувалося видати дослідження у ІІІ томах. Та було видрукувано як збірник у 1928 році лише І частину, тому, що вже тоді фабрикувався процес над когортою українських вчених під назвою «Спілка визволення України». Тож не вийшла не тільки ця книжка, а й дві наступні.

Влада тримала А. Ю. Кримського на короткому повідку: то карала, то милувала… Від влади він отримав орден Трудового Червоного Прапора і звання заслуженого діяча наук УРСР «за видатні заслуги у розвитку філологічних наук». Тоді йшла німецько-абіссінська війна і про Кримського згадали, як про автора «Граматики абіссінської мови». Однак у 1941 році – репресували. Сімдесятирічний вчений зі світовим ім’ям вже давно перебував під недремним оком НКВС. Його оспівування Шевченкової батьківщини в поетичних творах, етнографічні матеріали, які він збирав по всій Черкащині, вільне цитування студентам розділів з Біблії не могли пройти повз пильну увагу чекістів. У січні 1941 року громадськість України і вчені-сходознавці урочисто відзначили 70-річчя від дня народження А .Ю. Кримського і 50-річчя його науково-педагогічної та літературної діяльності. А 20 липня 1941 року його заарештували.

У постанові на арешт стверджувалося, що Кримський «був ідеологом українських націоналістів і впродовж ряду років очолював антирадянське національне підпілля… За наявними даними, Кримський останнім часом активізував свою антирадянську націоналістичну діяльність, спрямовану на утворення самостійної буржуазної української держави, на відрив України від Радянського Союзу». Агатангел Юхимович загинув у тюремній лікарні 25 січня 1942 року в місті Кустанай у далекому Казахстані, – гідно, як і жив. Нескореним, до педантизму пунктуальним, який навіть під час допитів, підписуючи протокол, не втримувався, щоб не виправити дрімучі помилки свого слідчого… Найбільше у світі він зневажав невігластво й дилетантський апломб. «Був українцем», – як писав С. Павличко, – «не за походженням, а за свідомим, пристрасним вибором. Кримський створив свою українську ідентичність власними інтелектуальними зусиллями і почуттями…».

Названий син А. Кримського Микола Левченко довго розшукував репресованого батька. Лише 1957 року, через 15 років після його смерті, отримав документ про реабілітацію. Разом з тим йому видали ще й … 840 карбованців. Такою сумою обчислювалася моральна компенсація влади за загублене життя людини, про яку журнал «Хроніка ЮНЕСКО» писав: «Репутація Агатангела Юхимовича Кримського, як вченого, викладача, письменника сягнула далеко за межі своєї країни – в Європу і на Схід…».

Доля збірника «Звенигородщина, Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного» не менше цікава, як і сама книга А. Кримського. 80 років макет праці, готовий до друку, зберігався у фондах Звенигородського районного краєзнавчого музею, і лише у 2009 році праця побачила масового читача. Зусиллями палких патріотів вона була збережена і дійшла до нашого часу. Збірка «Звенигородщина…» – це мрія і плід наукової діяльності А. Ю. Кримського, це його синівський внесок у духовну скарбницю рідного краю. Для нас вона залишається цінним свідченням про життя і вірування наших предків.

Пам’ять про Агатангела Кримського вшановано низкою меморіальних заходів. У 1970 році ім’я українського академіка було занесене у затверджений ХVІ сесією Генеральної асамблеї ЮНЕСКО перелік видатних діячів світу. Цього ж року в Києві на його честь було названо вулицю. На колишньому будинкові Колегії Павла Ґалаґана (нині це Музей літератури) на його честь встановлено меморіальну дошку. Інститут сходознавства НАН України носить ім’я Агатангела Юхимовича Кримського. Проводяться щорічні міжнародні наукові читання ім. А. Ю. Кримського, а також встановлено премію ім. А. Кримського НАН України. У 1972–1974 рр. було надруковано п’ятитомне зібрання його літературного й наукового доробку. Однак і до сьогодні багато творів А. Кримського знаходяться в рукописах, а його наукова спадщина досліджена не повністю.

Є в Звенигородці на одній із затишних вулиць, неподалік стадіону, невеличкий цегляний будиночок. Це будинок Агатангела Юхимовича Кримського, колись зруйнований дощенту, потім реконструйований і всіма забутий. В ньому він жив і працював, черпав натхнення для творчості, набирався сили духу на час політичних переслідувань. У 1968 році на ньому було встановлено меморіальну дошку. Досі плодоносить стара груша із садка Кримських, а ранньою весною цвіте ряст. Експозиція, присвячена А. Ю. Кримському, є в Звенигородському краєзнавчому музеї.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Основні видання творів А. Ю. Кримського

 

Кримський, А. Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного / А. Кримський ; [передм. А. Ю. Чабана]. – [Відтвор. вид. 1930р.]. – Черкаси : Вертикаль, 2009. – ХVІ, 434 с. : ілюстр., карта.

Кримський, А. Ю. Твори : в 5 т. / А. Ю. Кримський. – Київ : Наук. думка, 1972–1974. – Т. 1-5.

Кримський, А. Пальмове гілля : екзотичні поезії / А. Кримський. – Київ : Дніпро, 1971. – 372 с.

Кримський, А. Вибрані твори / А. Кримський. – Київ : Дніпро, 1965. – 660 с.

Кримський, А. Розвідки, статті та замітки : I-XXVII. – Київ [б.в.], 1928. – 408 с.

 

Про А. Ю. Кримського

 

Хоменко, В. М. Кримський / Володимир Хоменко. – Київ : Арт Економі, 2013. – 63 с. : іл. – (Особистість і доба).

Поліщук, В. Т. Про Агатангела Кримського : до його 125-ліття // Поліщук В. Т. Вибране. Т. 2. Розстріляні таланти (Репресовані письменники Черкащини). – Черкаси, 2013. – С. 10–16.

Мойсієнко, В. М. Життя та наукова діяльність Агатангела Кримського – символ шляхетності патріота / В. М. Мойсієнко // Черкащина в контексті історії України. – Черкаси, 2004. – Кн. І. – С. 402–407.

Жук, П. Поезіє, супутнице моя / П. Жук // Реабілітовані історією : в 27 т. Черкас. обл. – Сміла, 2003. – Кн. 3. – С. 384–387.

Борщ, М. І. Агатангел Кримський – видатний діяч світу / Микола Борщ // Борщ М. І. З вершин славетних черкащан : краєзнавчі нариси, вірші, поеми. – Черкаси, 2013. – С. 234–241.

Іванченко, М. Правдолюб Агатангел Кримський / Михайло Іванченко // Іванченко М. Сурма і меч. – Дрогобич, 2012. – С. 148–157.

Ільєнко, І. О. Хватальна евакуація. Поєдинок академіка Агатангела Кримського // Ільєнко І. О. У жорнах репресій : оповідь про українських письменників. – Київ, 1995. – С. 314–339.

Фонд А. Ю. Кримського // Особові архівні фонди Інституту рукопису : путівник. – Київ, 2002. – С. 276–282.

Головко, Т. Великий українець із татарським корінням / Тарас Головко // Культура і життя. – 2017. – 23 черв. (№ 25). – С. 12.

Пріцак, О. Українець тюркського походження Агатангел Кримський / О. Пріцак // Пам’ять століть. – 2008. – № 4. – С. 124–142.

Буртак, А. Родинна хата-пустка Агатангела Кримського у Звенигородці / А. Буртак // Добридень. – 2013–2014. – № 28/29. – С. 66–71.

Білецький, Ф. Скільки ще можна дивитися на занедбану садибу в центрі Звенигородки? / Феофан Білецький // Новий Дзвін. – 2019. – 14 листоп. (№ 46). – С. 6.

Наріжна, О. Будинок з біографією / Олена Наріжна // Шевченків край. – 2019. – 22 лют. (№ 14–15). – С. 4 ; 1 берез. (№ 16–17). – С. 3.