Юрій Андріянович Лавріненко

(03.05.1905–14.12.1987)

літературознавця

Лавріненко Юрій Андріянович – відомий український письменник, літературознавець, історик української літератури, дослідник новітньої історії України та історії українського театру, публіцист, журналіст, громадсько-політичний діяч. Він належить до другого покоління діячів української науки, яким судилося жити і творити за межами рідного краю, хоч зростав як науковець та патріот України.

Народився на початку травня 1905 року в мальовничому селі Хижинці, тепер Лисянської селищної громади Звенигородського району, у селянській родині, в якій було семеро дітей. Юрій був наймолодшим. У школу пішов у 1913 році в містечку Медвин. Із 1920 по 1925 рік навчався в Уманському училищі землеробства і садівництва, а по закінченні працював агрономом сільгоспспілки.

У 1926 році Юрій Лавріненко і п’ять його товаришів вирішили переїхати в Харків, як вони жартома казали: «Завойовувати столицю». Із 1926 по 1930 рік Ю. А. Лавріненко навчався на літературно-лінгвістичному факультеті Харківського інституту народної освіти. На студентські роки припадає його серйозне зацікавлення літературою. З’являються перші помітні публікації.

Із 1930 по 1932 рік – аспірант інституту літератури імені Т. Шевченка. На життя заробляв літературною роботою, отримуючи гонорари. У 1932 році захистив наукову роботу «Український епос», але працювати на викладацьких посадах не довелося через звинувачення у «буржуазному націоналізмі». «За націоналізм і тероризм» 24 грудня 1933 року Юрій Лавріненко був заарештований і 4 місяці перебував під слідством. 4 лютого 1935-го знову заарештований і ув’язнений на 7 років. Із 1943 року перебував в еміграції – в Австрії, Німеччині, а з 1950 р. – у США, де стає одним із засновників письменницького об’єднання «Слово». Саме на «американські роки» припадає найбільш плідний період творчості письменника. Він належав до когорти найпопулярніших українських критиків за кордоном.

У 50–60-ті роки був співредактором «Української літературної газети», що виходила в Мюнхені, і постійним коментатором на Радію «Свобода».

У 1959 році побачила світ головна праця письменника – антологія «Розстріляне відродження». Він написав десятки досліджень про письменників-сучасників: М. Рильського, Т. Осьмачку, І. Сенченка, М. Бажана. Найбільше ж творчої уваги приділив П. Тичині, видавши дві ґрунтовні праці: «На шляхах клярнетизму» (1977) і «Павло Тичина і його поема про Сковороду на тлі епохи». Загалом бібліографія Лавріненкових творів складає майже триста позицій.

До останніх днів свого життя письменник писав, будучи скованим тяжкою хворобою.

Відділений від рідного краю тисячами кілометрів, душею, серцем і розумом він був нероздільний з Україною, її культурою та літературою.

На 83 році життя письменника не стало.

Невмирущим пам’ятником Юрієві Андріяновичу Лавріненку є його цінні літературні свідчення про трагедію покоління Розстріляного відродження. Вони розповідають правду про страшну трагедію, пережиту українським народом.

Нині спадщина Юрія Лавріненка все більше осмислюється в Україні й дає можливість глибшого пізнання самих себе. Це надто актуально тепер, коли переживаємо і творимо реальні зміни в нашій державі.

Література

Про Ю. А. Лавріненка

Березовський, О. М. До 100-річчя з дня народження Юрія Лавріненка / О. М. Березовський // Добридень. – 2005. – № 1 (20). – С. 23.

Лущій, С. Архів Юрія Лавріненка / С. Лущій // Слово і час. – 2003. – № 6. – С. 79–81.

Лущій, С. Юрій Лавріненко – дослідник «розстріляного відродження» / С. Лущій // Слово і час. – 2005. – № 5. – С. 3–9.

Реабілітовані історією. Черкаська область : у 27 т. Кн. 3 / Черкас. облдержадмін. ; [ред. кол.: Чабан А. Ю. (голова) та ін.]. – Сміла : Тясмин, 2003. – 528 с.

Співець розстріляного відродження : [про письменника Юрія Лавріненка] // Понад Тікичем. – 2015. – 25 квіт. (№ 17). – С. 5.

Терещенко, Т. Вшановуємо 100-річчя Юрія Лавріненка / Т. Терещенко // Укр.  культура. – 2005. – № 11/12. – С. 12–13 : фот.

Юрій Лавріненко на просвітницькій ниві // Слово Просвіти. – 2015. – 4-10 черв. (Число 22). – С. 12 : фот.

* * *

Лавріненко Юрій Андріянович // Поліщук В. Літературна енциклопедія Черкащини. – Черкаси, 2021. – Т. 2 : Л–Р – С. 8–9.