Лазуренко Валентин Миколайович

(13.09.1976)

Історик, науковець, педагог, краєзнавець

 

Український історик і громадський діяч, доктор історичних наук, професор, заслужений працівник освіти України, академік Національної академії наук вищої освіти України, академік Академії політико-правових наук України, Почесний працівник туризму України, Почесний краєзнавець України, голова Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, член Національної спілки журналістів України, член Національної спілки краєзнавців України, лауреат Черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича, лауреат Черкаської обласної журналістської премії «Прометей», лауреат Премії імені народного вчителя О. А. Захаренка, лауреат Національної премії імені академіка Петра Тронька.

У розбудові держави найголовнішими завданнями сьогодні є формування національної свідомості українського народу, його культурно-духовний розвиток. Справжніх патріотів й активних громадян своєї країни можна виховати, лише прищеплюючи любов до рідної землі, до вікових традицій народу, до минувшини, зокрема розвиваючи інтерес до історії рідного краю. Поки є в нашій державі небайдужі люди, не перерветься нитка духовності, що єднає минуле, сучасне й майбутнє. До когорти таких небайдужих людей належить постать сучасного історика нашої держави, уродженця села Суботів Чигиринського району Черкаської області, доктора історичних наук, професора, проректора з гуманітарно-виховних питань Черкаського державного технологічного університету Валентина Лазуренка.

Про таких, як Валентин Миколайович, говорять: «Їм на роду написано…». Так, йому судилося бути істориком. З’явився на світ 13 вересня 1976 р. у відомому кожному українцю і патріотові України селі Суботові. Із вікон його батьківської оселі видно Замчище, яке вінчає одна зі святинь українського народу – Іллінська церква. Тут народився і сформувався як особистість великий державотворець, гетьман України Богдан Хмельницький. Саме тут розгорілося полум’я тих подій, які згодом переросли в Національну революцію середини XVII ст. До речі, хата в Суботові, де народився В. М. Лазуренко і проживав у ній із 1976 по 1984 рр., – до побудови батьками поруч із нею нового будинку, – була оселею священників, які були останніми настоятелями суботівської Михайлівської церкви до її знищення більшовиками в 1935 р. Прадід Валентина – Лазуренко Ничипір Пилипович (09.11.1901 р.н. – 14.08.1975 р.с.) і прабаба Лазуренко Марина Андріївна (1893 р.н. – 1976 р.с.) купили у священника хату й розповідали батькові Валентина цікаві речі про «особливості» двох церков у Суботові, які він переповідав синові.

Тому дуже рано Валентин зрозумів роль в історії України рідного села Суботова. По-іншому не могло й бути. Живучи в такому краї, В. М. Лазуренко з дитинства поринув у світ героїчних розповідей та легенд. Ці розповіді перепліталися з умілим вихованням батьків – Євдокії Панасівни та Миколи Івановича, які ще з дитинства прищепили синові потяг до знань та глибоку любов і пошану до рідної землі, її героїчного, працьовитого та щирого українського народу.

Родина Лазуренків (по материнській лінії – Коцуренків) має міцне родове дерево. І з кожним століттям усе міцніє воно, усе розвивається, здається, із роками не старіє, а все викидає новий цвіт, який дає щедріші врожаї. Десяте покоління простих, але мудрих, працьовитих селян воно пам’ятає. З діда-прадіда предки В. М. Лазуренка – прості, чесні, працьовиті, для них людські, особливо селянські, чесноти були на чільному місці: працьовитість, любов до ближнього, любов до землі. Кажуть, що працелюбство важливіше ніж будь-який спадок, тому що воно – душа й основа процвітання. У буденних житейських справах здатне робити все, на що здатний геній, а крім того – багато іншого, на що геній не здатний в силу своєї специфічної величі. Думаємо, що геній Валентина – у феноменальній працездатності й людяності. Для нього стан зайнятості – природний із дитинства, і, мабуть, на сьогодні він на грані, коли працелюбство може стати для нього особисто таким же гріхом, як і бездіяльність. А ще його відзначають потужний інтелект, проникливість, вдумливість, завзятість, комунікабельність, цілеспрямованість і енергійність.

У 1982 р. В. М. Лазуренко пішов у перший клас Суботівської восьмирічної школи (з 1991 р. – середня загальноосвітня школа), яку закінчив у 1993 р. Із 01 вересня 1993 р. по 30 червня 1998 р. – студент історичного факультету Черкаського державного педагогічного інституту (із жовтня 1995 р. – Черкаський державний університет імені Богдана Хмельницького).

Ще зі студентських років В. М. Лазуренко плідно працює на ниві науково-краєзнавчої роботи. Він по-справжньому закоханий у свій рідний край, його минуле та людей. Перші його наукові й публіцистичні роботи побачили світ у 1995 р. Першою опублікованою науковою роботою була невеличка стаття під назвою «Герої Богданового краю», яка в нарисовій формі висвітлювала долі відомих жителів села Суботів, учасників Другої світової війни, та була оприлюднена на Черкаській обласній конференції «Велич подвигу народного».

За роки навчання в Черкаському державному університеті імені Богдана Хмельницького статей у Валентина зібралось чимало. Він брав участь у багатьох наукових конференціях і «круглих столах».

20 червня 1998 р. В. М. Лазуренко успішно захистив дипломну роботу на тему «Черкащина в період розгортання Національної революції середини XVII cт. (1648 – 1657 рр.)» (науковий керівник – доктор історичних наук, професор Анатолій Чабан). Після закінчення з відзнакою Черкаського державного університету Вченою радою історичного факультету даного закладу вищої освіти рекомендований до вступу в аспірантуру.

Трудову діяльність В. М. Лазуренко розпочав у 1998 р. учителем історії та народознавства в Суботівській середній загальноосвітній школі Чигиринського району Черкаської області.

Із 01 листопада 1998 р. по 01 листопада 2001 р. В. М. Лазуренко – аспірант кафедри історії України Черкаського інженерно-технологічного інституту (з вересня 2001 р. – Черкаський державний технологічний університет (ЧДТУ)). Навчаючись в аспірантурі, у період із травня 1999 р. по квітень 2001 р. (відповідно до протоколу № 5/3-6 Міністерства освіти України від 28 квітня 1999 р. та постанови №2 від 29 квітня 1999 р. Президії Комітету по Державних преміях України в галузі науки і техніки) отримував стипендію Кабінету Міністрів України для молодих учених.

У 2001 р. закінчив аспірантуру ЧДТУ, і 20 грудня цього ж року на спеціалізованій вченій раді Д.11.051.02 із захисту докторських дисертацій при Донецькому національному університеті успішно захистив кандидатську дисертацію на тему «Заможне селянство України в умовах НЕПу»; йому присуджено науковий ступінь кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 – історія України. Приємно те, що він станом на 2001 р. був представником нової генерації українських істориків, і те, що він став у той час одним із наймолодших у сучасній Україні дослідників, якому було присуджено науковий ступінь кандидата історичних наук зі спеціальності 07.00.01 – історія України (вчений ступінь отримав, коли йому ледь виповнилося 25 років). Науковий керівник роботи – доктор історичних наук, професор Анатолій Морозов.

Із 2002 р. В. М. Лазуренко – на викладацькій роботі в Черкаському державному технологічному університеті: пройшов шлях від викладача, доцента до професора кафедри історії України та суспільних дисциплін (нині історії та права). Викладає історію України, політичну історію, політологію, історичне краєзнавство, основи демократії, основи наукових досліджень.

Проводить активну громадську роботу. Із червня 2002 р. В. М. Лазуренко є членом Черкаського регіонального відділення Всеукраїнського фонду відтворення видатних пам’яток історико-архітектурної спадщини імені Олеся Гончара; із 2003 р. – заступником голови Ради Наукового товариства істориків-аграрників, заступником головного редактора краєзнавчого журналу Черкаської обласної організації Національної спілки краєзнавців «Краєзнавство Черкащини», заступником голови Черкаської обласної Національної спілки краєзнавців України (а із грудня 2021 р. її голова). Із 2003 р. – член Національної спілки журналістів України.

Із 2005 р. В. М. Лазуренко – віцепрезидент громадської організації «Товариство істориків Черкащини імені І. О. Гуржія»; член Осередку Наукового товариства ім. Т. Шевченка в Черкасах. Із 2007 р. – дійсний член Українського товариства істориків науки (м. Київ).

У 2005 р. В. М. Лазуренку присвоєно вчене звання доцента. Із 2005 р. до серпня 2014 р. працював помічником ректора з гуманітарної освіти та виховання ЧДТУ. Із 1 вересня 2014 р. – проректор з гуманітарно-виховних питань ЧДТУ. Проводить плідну роботу з дослідження історії Черкащини і значну просвітницьку діяльність. Лауреат обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича (2005 р.); лауреат обласної журналістської премії «Прометей» (2006 р.).

Значну увагу приділяє роботі з обдарованою молоддю Черкащини. Із 2008 р. до нині – член експертної ради (журі) Черкаського обласного центру еколого-натуралістичної творчості «Мала академія наук учнівської молоді» по секції «історичне краєзнавство».

У 2008 р. – член Експертної ради Черкаської обласної державної адміністрації з питань книговидавничої діяльності на теренах Черкаської області. 
28 вересня 2012 р. у спецраді ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди» захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук на тему «Становлення та розвиток селянських фермерських господарств в Україні: соціально-економічний аспект (1921 – 1929 рр.)».

Із 2013 р. В. М. Лазуренко працює на посаді професора кафедри історії України ЧДТУ (з 2017 р. – історії та права) за внутрішнім сумісництвом.

У 2013 р. обраний академіком Національної академії наук вищої освіти України.

26 червня 2014 р. відповідно до рішення Атестаційної колегії Міністерства освіти і науки України (наказ Міністерства від 26.06.2014 р. № 761) В. М. Лазуренку присвоєно вчене звання професора кафедри історії України ЧДТУ.
Під науковим керівництвом Валентина Миколайовича молоді науковці успішно готуються і захищаються дисертаційні дослідження. Станом на 2024 р. підготував як науковий консультант і як науковий керівник одного доктора та дев’ятьох кандидатів історичних наук. 

В. М. Лазуренко першим в українській історичній науці (з 1999 р.) почав досліджувати проблему селянської заможності в українському селі в добу нової економічної політики (1921–1929 рр.) та проблему становлення українського фермерства в доколгоспний період. Автор ряду монографій із вищезаначеної проблеми: «Заможне селянство України в умовах НЕПу» (2003 р.), «Село. Хліб. Гроші. Податкова політика радянської влади в українському селі у період НЕПу» (2004 р.), «Куркуль чи господар? Селянська економіка як соціальна категорія» (2005 р.), «Український фермер в добу НЕПу» (2011 р.), «Українське фермерство: злет і падіння (1921–1929 рр.)» (2013 р.).

У 2004 р. на Черкащині з ініціативи Валентина Миколайовича започатковано видання серії науково-популярних книг «Бібліотека історичної пам’яті «Джерела Вічності»». Мета серії книг – сприяння вихованню учнівської та студентської молоді, сучасних українців у морально-культурному національному дусі українства. На сьогодні побачили світ наступні книги серії: «Мудрість, дарована вікам» (2004 р.), «Каравани українського степу» (співавт., 2004 р.), «Від роду до роду. Громадський побут та життя українського селянства у другій половині XIX століття» (співавт., 2004 р.), «На перехресті епох. Богдан Хмельницький та його доба» (співавт., 2005 р.), «Хліборобські скарби. Створення, удосконалення і застосування землеробського інвентаря українським селянством» (співавт., 2007 р.), «Спадщина роду. Прізвища жителів Черкащини у назвах населених пунктів, держав, річок, морів, національностей» (співавт., 2011 р.), «У пошуках крипти великого державотворця України Богдана Хмельницького. Поховання гетьмана України Богдана Хмельницького в Іллінській церкві у с. Суботів: від столітніх досліджень, легенд та міфів до сучасних наукових гіпотез» (2019 р.). 
В. М. Лазуренко – заступник головного редактора всеукраїнського наукового збірника «Гуманітарний вісник» – фахового наукового видання з історичних наук, а також член редакційних колегій низки історико-краєзнавчих серійних видань на теренах Черкащини: «Подвижники краєзнавства Черкащини»; «Черкащина в контексті історії України»; «Краєзнавство Черкащини»; «Чигиринщина в історії України». У листопаді 2023 р. професор В. Лазуренко в результаті конкурсного відбору увійшов до складу редакційної колегії міждисциплінарного журналу «Acta Humanitatis», що видається в Економіко-гуманітарному університеті у Варшаві (м. Варшава, Республіка Польща). Сьогодні «Acta Humanitatis» – це перше в Республіці Польща міждисциплінарне видання з відкритим доступом.

В. М. Лазуренко – палкий популяризатор історії Чигиринщини. Є автором першого в історії Черкащини історико-краєзнавчого регіонального навчального посібника «Історія Чигиринщини (з найдавніших часів до сьогодення)» (2004 р.). Посібник молодий історик творив не мало – не багато, а цілісіньких десять років, тобто з першого заняття на історичному факультеті Черкаського державного університету імені Богдана Хмельницького. Це солідне видання (понад 450 сторінок) складається із тринадцяти основних розділів, у яких відстежується історія Чигиринського краю з найдавніших часів крізь крутозлами його неповторної і гордої долі. У навчальному посібнику багато ілюстрацій, додаткових матеріалів, оригінальних документів, посилань на літературу й публіцистику, що сприяє повнішому емоційному сприйняттю історичного дослідження. Якщо брати за великим рахунком, то своєю книгою певною мірою виконав синівський обов’язок перед рідною землею. Історію краю В. М. Лазуренко вивчав не стільки за підручниками, як і з маминої пісні, народних переказів, бувальщин, а часом і небилиць, вслухаючись у журні думи вікових дубів і молоді голоси притясминських вітрів, вбираючи радість і смуток, здобутки і втрати, любов і ненависть багатьох поколінь воїнів і ратаїв, щоб у наші дні рельєфно і зримо відтворити цей химерний і непередбачуваний світ, аби кожен із нас відкрив свої родові корені, з’ясував, чиїх батьків ми діти. Завдяки активній громадській позиції та сприянню В. М. Лазуренка, посібником забезпечено всі без винятку школи та бібліотеки Чигиринського району.

До речі, за навчальний посібник «Історія Чигиринщини (з найдавніших часів до сьогодення)» Валентин Миколайович нагороджений найвищою краєзнавчою відзнакою Черкащини – Дипломом лауреата Черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича за 2005 рік.

В. М. Лазуренко – член авторського колективу першої в незалежній Україні Малої енциклопедії «Українське козацтво» (2002 р.).

У 2006 р. започаткував спільно із НІКЗ «Чигирин» та Суботівською школою (особливо, за підтримки почесного краєзнавця України Надії Кукси і Оксани Мінської) проведення в Чигиринському районі учнівських науково-краєзнавчих конференцій «Чигиринщина в історії України». Цими конференціями професором Валентином Лазуренком, спільно з однодумцями-патріотами своєї рідної землі, започатковано актуальний для сьогодення шкільний краєзнавчо-виховний патріотичний рух, формою якого є проведення історико-краєзнавчих учнівських конференцій із залученням до їх роботи науковців вищих навчальних закладів Черкащини та працівників музейних і бібліотечних установ регіону. Станом на 2023 р. проведено 9 конференцій із випуском за загальною редакцією та особистим фінансовим коштом Валентина Миколайовича їх друкованих матеріалів. Одна з конференцій, за ініціативи тодішнього сільського голови с. Новоселиця І. Я. Кедрі, проведена і в селі Новоселиця Чигиринського району із виданням збірника матеріалів конференції. Таким чином зберігається для прийдешніх поколінь духовність, історія та культура державотворчого для нашої нації мікрорегіону. Саме такі конференції відіграють важливу роль у формуванні патріотизму, насамперед у молодого покоління українців, адже вони покликані якнайширше залучати учнів шкіл до пошукової роботи, спрямованої на вивчення історії своєї малої батьківщини. Досвід проведення такого роду зібрань неодноразово висвітлювався на конференціях та у ЗМІ. Вони також покликані залучити кращих представників учнівської молоді до наукової роботи, до участі в подальшому у різних обласних та всеукраїнських конкурсах під егідою як Міністерства освіти і науки України, так і Малої академії наук. Із 2018 р. дана конференція, уже у статусі міжрегіональної, проходить на базі Чигиринського закладу загальної середньої освіти I–III ступенів № 1 імені Богдана Хмельницького.

В. М. Лазуренко за «волею долі» та завдячуючи, мабуть, усе ж таки суботівському родоводу, у 2019 р. активно долучився до висвітлення новітнього ходу досліджень крипти (поховання) великого державотворця України Богдана Хмельницького, які за ініціативи та підтримки громадської організації «Фонд Великий Льох» із кінця 2018 р. і донині проводяться в Іллінській церкві села Суботів Черкаської області. Також з-під авторського пера дослідника з’явилися статті із власним сучасним баченням і трактуванням тих чи інших подій, пов’язаних зі смертю та похованням великого українця. На переконання В. М. Лазуренка, сьогодні «з’явився шанс просунутись вперед із пошуком праху гетьмана України Богдана Хмельницького, і цей шанс необхідно використати з розумом, не завдавши шкоди Іллінській церкві – пам’ятці культурної спадщини національного значення».

Із доповіддю «Поховання гетьмана України Богдана Хмельницького в Іллінській церкві в с. Суботів: від столітніх досліджень, легенд та міфів до сучасних наукових гіпотез» Валентин Миколайович виступив 8 липня 2019 р. в Інституті історії України Національної академії наук України у м. Києві, де відбулась Всеукраїнська науково-практична конференція «Усипальниця гетьмана Богдана Хмельницького: історія, міфи, сучасний стан», на якій були присутні представники наукових та громадських кіл держави, зокрема Президент України (2005 – 2010 рр.) Віктор Ющенко, директор Інституту історії України Національної академії наук України Валерій Смолій. У статті професора Т. Чухліба, надрукованій в Українському історичному журналі (№ 6 за 2019 р.) із приводу нами вищезазначеного, читаємо: «Д-р іст. наук, проф. Черкаського державного технологічного університету Валентин Лазуренко зупинився на проблемних питаннях, розкриття яких дає поштовх до розуміння того, а що ж насправді відбувалося у Чигирині та Суботові з тілом померлого засновника Української держави в період з 27 липня по 23 серпня 1657 р., а також зрозуміти, чи був похований Б. Хмельницький саме в Іллінській церкві? Фахівець побудував свою доповідь на основі виділення ряду історіографічних питань, на які дав власні пояснення. Перша проблема стосується року й дати смерті та дати поховання гетьмана Б.Хмельницького. Щодо року та дати смерті вчені єдині – це 1657-й рік і 27 липня того ж року – дата смерті, а 23 серпня – дата поховання за старим стилем». Саме ця доповідь, яка тривала 22 хвилини, і стала основою для написання та виходу із друку в серпні 2019 р. книги «У пошуках крипти великого державотворця України Богдана Хмельницького. Поховання гетьмана України Богдана Хмельницького в Іллінській церкві у с. Суботів: від столітніх досліджень, легенд та міфів до сучасних наукових гіпотез» (2019 р.)». До речі, згадана книга про пошуки місця останнього спочину Богдана Хмельницького рішенням президії Національної академії наук України вищої освіти 14 грудня 2019 р. за постановкою проблеми визнана кращою книгою 2019 року у номінації «Монографії», а її автор, окрім диплома, отримав ще й високу відзнаку академії – медаль імені Івана Івановича Огієнка.

У жовтні 2019 р. В. М. Лазуренко на запрошення голови громадської організації «Великий Льох» Павла Костенка став її експертом.

Помітний суспільний резонанс мала стаття історика «Чи буде розкрито таємницю місця останнього спочину Богдана Хмельницького» у всеукраїнському журналі «Пам'ятки України. Національна спадщина» (2020 р., № 1).

Сьогодні В. М. Лазуренко вступив у активну всеукраїнську наукову толерантну популяризаторську дискусію із противниками проведення подальших досліджень у Іллінській церкві на предмет підтвердження висунутих у 2019 р. гіпотез про можливе поховання в ній Б. Хмельницького та його старшого сина Тимоша. У розрізі цього, Валентин Миколайович у 2021 р. у харківському видавництві «Новий курс» видав книгу «Богдан Хмельницький і навпротистояння церков Суботова». Праця присвячена дослідженню питання можливої локалізації поховань гетьмана України Богдана Хмельницького та його старшого сина Тимоша в дерев'яній Михайлівській церкві в Суботові на Чигиринщині. Розглядаються версії щодо двох суботівських церков – Михайлівської та Іллінської – у вигляді своєрідного протистояння- «навпротистояння».

У 2022 р. головний історичний журнал нашої держави «Український історичний журнал» у другому числі опублікував ґрунтовну наукову статтю В. М. Лазуренка «Поховання гетьмана Б. Хмельницького у Суботові: візії та реалії». Вона дає змогу знизити невизначеність при вирішенні проблеми поховання гетьмана і привернути увагу істориків, краєзнавців та політиків до окресленої проблематики.

За багаторічну плідну творчу працю, високий професіоналізм, вагомий внесок у розвиток освіти, науки, культури і духовності Черкащини, вивчення історії рідного краю, збереження, впровадження і пропаганду педагогічної спадщини О. А. Захаренка рішенням президії Черкаського обкому Профспілки працівників освіти і науки України (протокол №10 від 21 вересня 2011 р.) нагороджений дипломом лауреата премії імені народного вчителя О. А. Захаренка.

У 2009 р. рішенням сесії Новоселицької сільської ради №30-3 від 16 листопада 2009 р. нагороджений дипломом Почесного громадянина села Новоселиця Чигиринського району Черкаської області.

За вагомий особистий внесок у виховання підростаючого покоління, потужну освітянську роботу та культурно-історичне вивчення та популяризацію історії батьківщини гетьмана України Богдана Хмельницького, надання допомоги культурно-освітнім закладам села рішенням сесії Суботівської сільської ради (протокол №33-/V від 23 липня 2010 р.) визнаний Почесним громадянином села Суботів Чигиринського району Черкаської області.

Із червня 2014 р. голова Конкурсної комісії з присудження Черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича (рішення сесії Черкаської обласної ради № 32-4/VI від 27.06.2014 р.; рішення сесії Черкаської обласної ради від 12.06.2020 р. № 37-25/VII).

У 2017 р. ініціював започаткування проведення на базі ЧДТУ щорічного Черкаського обласного Фестивалю-конкурсу юнацької творчості «Крила» та є віцепрезидентом конкурсу.

У 2018 р. В. М. Лазуренко став одним із натхненників започаткування на Черкащині обласного Фестивалю-конкурсу «Європейський туризм на мапі Черкащини». У 2018 р. ініціював започаткування проведення на базі ЧДТУ регіональної конференції «Персоналістичний вимір історії Черкащини». 
Із 2016 р. – експерт Наукової ради Міністерства освіти і науки України у секції «Cоціально-історичні науки».

Із 2016 р. – член спеціалізованої вченої ради Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького. Із 2005 р. донині офіційно опонував десять кандидатських дисертацій.

Автор (співавтор) понад 450 друкованих робіт (монографії, навчальні підручники та посібники, статті у збірниках наукових праць, із них – 2 навчальні посібники, 10 монографій, 28 науково-популярних книг). Ґрунтовно науково досліджує проблеми становлення українського фермерства в роки непу (1921–1929 рр.). Книги науковця знаходяться в багатьох бібліотеках України, а також у бібліотеці та архіві Наукового Товариства ім. Т. Шевченка у Сполучених Штатах Америки (м. Нью-Йорк).

За період з 1995 по 2024 р. В. М. Лазуренко взяв участь у 185 міжнародних, всеукраїнських, регіональних наукових конференціях, симпозіумах, історичних читаннях, круглих столах, семінарах.

Значну увагу приділяє поширенню сучасних наукових досліджень з історії України. Постійно бере участь у тематичних передачах на всеукраїнських та регіональних ЗМІ. Дає цікаві інтерв’ю проукраїнського просвітницького характеру.

Як професор і проректор ЧДТУ активно співпрацює зі школами Черкащини в рамках започаткованого Черкаським державним технологічним університетом у освітніх закладах об’єднаних територіальних громад Черкаської області регіонального інформаційно-освітньо-просвітницько-патріотичного проєкту «Вчись, працюй, живи на Черкащині!».

Як проректор з гуманітарно-виховних питань ЧДТУ (а свого часу – як помічник ректора з гуманітарної освіти та виховання), чимало зробив та робить для формування потужного інформаційно-освітньо-гуманітарного простору університету, зростання популярності й позитивного іміджу ЧДТУ в регіоні та за його межами. Ініціював започаткування в ЧДТУ проведення багатьох освітньо-культурно-патріотично-просвітницьких заходів, які на сьогодні вже є частиною корпоративної культури університету та проводяться щорічно: День університету, Фестиваль студентських талантів «Дебют першокурсника», Фестиваль «Європа-фест», університетський патріотичний захід «Плекаймо мир», спортивне свято «Спорт. Молодість. Краса», Кубок ректора ЧДТУ з КВН, спортивно-патріотичне свято «Славних воїнів гідні нащадки», День студентського спорту в ЧДТУ, День вишиванки, «Вишиванковий велопробіг» головною вулицею Черкас, спортивно-партіотичне свято «Козаків славні сини», сучасний студентський молодіжний шоу-конкурс «Містер і Міс ЧДТУ», Весняна та Осіння толока. Створив у ЧДТУ (2015 р.) потужний на сьогодні Центр студентського розвитку та культурних програм.

Із 2013 р. веде власний науково-культурологічний блог на сайті черкаської обласної газети «Нова Доба».

2020 р. – Указом Президента України 186/2020 від 15 травня 2020 р. за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, багаторічну сумлінну працю та високий професіоналізм В. М. Лазуренку присвоєно почесне звання «Заслужений працівник освіти України».

Валентин Миколайович нагороджений: дипломами лауреата Черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича за 2005 р., лауреата Черкаської обласної журналістської премії «Прометей» за 2006 р., нагрудним знаком «Почесний журналіст України» НСЖУ (2006 р.), Подякою міського голови м. Черкаси (2008 р.); Почесною грамотою Головного управління освіти і науки України Черкаської ОДА (2010 р.), Подякою Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (2011 р.), удостоєний звання «Почесний краєзнавець України» (рішення Президії Національної спілки краєзнавців України від 17.05.2011 р.), Грамотою Управління у справах сім’ї, молоді та спорту Черкаської ОДА (2011 р.), Подякою Головного управління освіти і науки Черкаської ОДА (2012 р.), Грамотою Державної служби туризму і курортів Мінкультури і туризму України (2013 р.), ювілейною медаллю виконавчого комітету Черкаської міської ради «На честь 70-ї річниці звільнення м. Черкаси» (2013 р.), медаллю «За збереження історії» Всеукраїнської громадської організації «Cпілка ветеранів та працівників силових структур України «Звитяга»» (2014 р.), відзнакою Президента України – медаллю «70 років визволення України від фашистських загарбників» (2014 р.), Подякою Національного центру «Мала Академія Наук України» за підтримку й виховання талановитої учнівської молоді (2015 р.), відзнакою Міністерства освіти і науки України «Відмінник освіти» (2016 р.), Грамотою Верховної Ради України «За заслуги перед Українським народом» (2017 р.), медалями ім. Івана Івановича Огієнка (рішення президії Національної Академії наук вищої освіти України, 2019 р.), Черкаської обласної державної адміністрації «Гордість Черкащини» (2019 р.), ім. Святого Володимира (рішення Президії Національної академії наук вищої освіти України (2022 р.), Почесною грамотою Президії Федерації профспілок Черкаської області (2022 р.), Почесною грамотою Черкаської районної військової адміністрації і Черкаської районної ради (2022 р.), орденом Святого рівноапостольного князя Володимира III ступеня та Грамотою за заслуги перед Помісною Українською Православною Церквою та побожним народом (Наказ №533 від 01 вересня 2022 р. Митрополита Київського і всієї України Епіфанія), Грамотою Черкаської міської ради (рішення тридцятої сесії Черкаської міської ради від 29.09.2022 р. № 30-23), Подякою президії Національної академії наук України (2023 р.), Почесною грамотою Верховної Ради України «За особливі заслуги перед Українським народом» (2023 р.), лауреат премії імені академіка Петра Тронька Національної спілки краєзнавців України (2023 р.).

Є батьком двох дітей-двійнят – сина Євгена й дочки Мілани (13.01.2014 р.н.).

Про власну кар’єру Валентин Миколайович говорить усвідомлено: «Намагаюсь постійно працювати над собою, постійно самовдосконалюватись, постійно самореалізуватись – для того, щоб був результат роботи на суспільство, а потім саме суспільство нагороджує нас за працю». При цьому він часто цитує напис (з латини), який свого часу, як говорять, був розміщений при вході у будинок Богдана Хмельницького в Суботові: «Буде те, що буде – а буде те, що Бог дасть». До цих слів немає чого додати, вони – сама істина. Хіба що висловити надію про те, що ввійдуть до українського істеблішменту гідні, кращі представники нації, з якими українська держава вийде на битий, проторений шлях до великого прекрасного майбутнього, долаючи перепони, у незалежності та процвітанні. Адже нині потрібні Україні такі лідери – із людьми і для людей, які бачать стратегічні горизонти, які вміють об’єднати в команду однодумців задля доброї справи, дбаючи і про духовне, і про земне, які зберігають історію та традиції, розкривають культурні горизонти нації.

Професор В. М. Лазуренко – це завжди життєрадісна, життєлюбна, добра та порядна людина. Ці якості він перейняв від своїх батьків ще з дитинства, таким залишається і донині. Він по-молодечому запальний і дуже енергійний. Ніколи не сидить на місці: проводить конференції, «круглі столи», видає власні книги та допомагає видавати книги іншим. Приходить на допомогу студентам, колегам, землякам. Він завжди відповідально ставиться до своїх обов’язків і обіцянок. Валентин Лазуренко має п’ять правил власного життя, які завжди рекомендує своїм учням: «1. Любити людей. 2. Уміти не тільки брати, а й віддавати. 3. Не забувати, хто ти і звідки твої корені. 4. Постійно вчитися. 5. Ніколи не зупинятися на досягнутому».

Особливість В. М. Лазуренка як вченого і як людини полягає в тому, що він ніколи не залишається на половині дороги, всяку справу доводить до логічного результативного завершення. Завжди наповнений любов’ю до людей, не любить гучних слів, перевагу надає реальним справам. Постійний пошук нового, надання людям необхідної допомоги визначають головну життєву позицію В. М. Лазуренка та забезпечили його високий авторитет як Черкаській області, так і на теренах України.

Усіх, хто сьогодні близько знає професора В. М. Лазуренка, без перебільшення приваблюють його такі позитивні риси, як інтелігентність, науковість, ерудиція, щирість і об’єктивність в оцінці людей, програм, явищ, вміння передбачати наслідки рішень, що приймаються, швидкість дій, мобільність, людська порядність, уміння працювати з людьми.

 

Основні видання праць В. М. Лазуренка

•    Лазуренко В. М. Богдан Хмельницький і навпротистояння церков Суботова. – Харків: СГ НТМ «Новий курс», 2021. – 232 с.
•    Лазуренко В. М. У пошуках крипти великого державотворця України Богдана Хмельницького. Поховання гетьмана України Богдана Хмельницького в Іллінській церкві у с. Суботів: від столітніх досліджень, легенд та міфів до сучасних наукових гіпотез. – Черкаси: Вертикаль, видавець Кандич С. Г., 2019. – 76 с.
•    Лазуренко В. М. Історія Чигиринщини (з найдавніших часів до сьогодення). Навчальний посібник. – Черкаси: «Ваш Дім», 2004. – 456 с.
•    Лазуренко В. М. Українське фермерство: злет і падіння (1921–1929 рр.). – Черкаси: ЧДТУ, 2013. – 474 с.
•    Лазуренко В. М. Заможне селянство України в умовах НЕПу. – Черкаси: Відлуння-Плюс, 2003. – 160 с.
•    Лазуренко В. М. Куркуль чи господар? Селянська економіка як соціальна категорія. – Черкаси: «Ваш Дім», 2005.– 220 с.
•    Лазуренко В. М., Паскаленко В. Є. Український фермер в добу НЕПу. – Черкаси: «Вертикаль», видавець Кандич С. Г., 2011. – 346 с.
•    Лазуренко В. М. Мудрість, дарована вікам. – Черкаси: «Ваш Дім», 2004. – 52 с.
•    Бушин М. І., Лазуренко В. М. Черкаський край в особах. 1941–2001. Чигиринщина. Книга 3. – Черкаси: Відлуння-Плюс, 2003. – 304 с.
•    Лазуренко В. М., Вовкотруб Ю. М. Каравани українського степу.– Черкаси: «Ваш Дім», 2004. – 92 с.
•    Корновенко С. В., Лазуренко В. М. Село. Хліб. Гроші. Податкова політика радянської влади в українському селі у період НЕПу. – Черкаси: «Ваш Дім», 2004. – 188 с.
•    Лазуренко В. М., Лазуренко Ю. М. На перехресті епох. Богдан Хмельницький та його доба. – Черкаси: «Ваш Дім», 2005. – 92 с.
•    Лазуренко В. М., Вовкотруб Ю. М. Без права на забуття. – Черкаси: «Ваш Дім», 2005. – 372 с.
•    Бушин М. І., Лазуренко В. М., Мащенко І. Ю., Стрижак Є. М. Черкаси: 1954–2004. – Черкаси: «Черкаський ЦНТЕІ», 2005. – 448 с.
•    Лазуренко В. М., Вовкотруб Ю. М. Хліборобські скарби. Створення, удосконалення і застосування господарського інвентаря українським селянством. – Черкаси: «Вертикаль», видавець Кандич С. Г., 2007. – 168 с.
•    Лазуренко В. М. Земля, осяяна Богданом. Чигиринщина. Золота підкова Черкащини. – Черкаси: ПП Гордієнко Є. І., 2008. – 396 с.
•    Лазуренко В. М. Михайлом освячені. Лауреати Черкаської обласної краєзнавчої премії імені Михайла Максимовича. – Черкаси: «Вертикаль», 2009. – 58 с.
•    Лазуренко В. М., Цехмистренко О. В. Спадщина роду. Прізвища жителів Черкащини у назвах населених пунктів, держав, річок, морів, національностей. – Черкаси: «Вертикаль», видавець Кандич С. Г., 2011. – 96 с.
•    Лазуренко В. М. Ліг колоском на отчому порозі. Юрій Миколайович Вовкотруб – молодий дослідник української історії. – Черкаси: «Вертикаль», видавець Кандич С. Г., 2012. – 176 с.
•    Лазуренко В. М. Поховання гетьмана Б. Хмельницького у Суботові: візії та реалії // Український історичний журнал. – 2022. – Число 2. – С. 175–193.

 

 Про В. М. Лазуренка

•    Лазуренко Валентин Миколайович // Українські історики XX ст. Біобібліографічний довідник. Серія «Українські історики». – К.: Інститут історії України НАН України, 2006. – Вип.2. Ч.3. – С.113–114.
•    Лазуренко Валентин Миколайович // Бушин М. І. Науковий світ Черкащини: персоналії. – Черкаси: «Український літопис», 2015. – С. 230–234.
•    Лазуренко Валентин Миколайович // Черкащина: Універсальна енциклопедія. Докум.-пуб., наук. фотоіл. істор. вид. / Авт.-упоряд. Віктор Жадько. – К.: ВПК «Експрес-Поліграф», 2010. – С. 507–508.
•    Лазуренко Валентин Миколайович / Л. В. Фрей // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К.: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-53059 (дата звернення: 13. 12. 2023). – Назва з екрана.
•    Кулинич Б., Фрей Л. Валентин Лазуренко і українська історія та культура// Чигиринщина в історії України. Збірник 8: Культурна спадщина Чигиринщини. Матеріали Восьмої міжрегіональної історико-краєзнавчої конференції «Чигиринщина в історії України». – Черкаси: видавець ФОП Гордієнко Є.І., 2020. – С. 178–196.
•    Лазуренко, В. М. «Без соборності ми пропадемо» : інтерв’ю В. М. Лазуренка з приводу Дня Соборності та Дня свободи України // Черкаський край. – 2012. – 20 січня. – № 6 (19631). – С. 4.
•    Бевзенко Л. Валентин Лазуренко – науковець, краєзнавець, керівник, людина // Чигиринщина в історії України. Збірник 1. Суботів: минуле і сучасність. Матеріали Першої історико-краєзнавчої учнівської конференції. – Черкаси, 2006. – С. 100–103.
•    Валентин Миколайович Лазуренко. Біобібліографічний довідник. – Черкаси, 2008. – 38 с.
•    Відомі люди Чигиринщини // Чигиринські вісті. – 2002. – 19 червня. – № 49. – С. 3–4.
•    Вовкотруб Ю. М., Стрижак Є. М. Призваний історією, покликаний майбутнім. Валентин Лазуренко: науковець, історик, краєзнавець, людина. Біобібліографічний довідник. – Черкаси: «Вертикаль», видавець ПП Кандич С. Г., 2006. – 144 с.
•    Люди наші – гордість наша. Лазуренко Валентин Миколайович // Чигиринські вісті. – 2005. – 2 березня. – С. 3.
•    Морозов А. Г. Валентин Лазуренко – автор актуального для сьогодення дослідження // Студентський меридіан. – 2003. – Липень. – № 7 (8). – С. 3.
•    Реєнт О. П. З любов'ю і шаною до рідної землі. Вийшла у світ книга Валентина Лазуренка «Історія Чигиринщини (з найдавніших часів до сьогодення)» // Чигиринські вісті. – 2005. – 2 березня. – С. 3–4.
•    Стрижак Є. М., Фрей Л. В. Почесний громадянин сіл Суботів та Новоселиця Чигиринського району // Чигиринщина: історія і сьогодення. Матеріали науково-практичної конференції 30 вересня – 1 жовтня 2010 р. – Черкаси: «Вертикаль», 2011. – С. 365–371.
•    Висоцька Н. Патріотизм починається з усвідомлення належності до свого роду, знання історії рідного краю й поваги до народних традицій // Нова Доба. – 2013.– 2 квітня. – С. 6. 
•    Титаренко Л. «Мій край орлиний, Чигирине…» // Голос України. – 2005.– 30 березня. – № 57. – С. 12.
•    Учені Черкаського державного технологічного університету. – Черкаси: «Бізнес-стиль», 2012. – С. 161–163.
•    Коваль І. Валентин Лазуренко про археологічні знахідки на городі, зустріч із Богданом Хмельницьким та найяскравіший дитячий спогад [Електронний ресурс] // Нова Доба. – Режим доступу: http://novadoba.com.ua/31740-valentyn-lazurenko-pro-arkheologichni-znakhidky-na-gorodi-zustrich-iz-bogdanom-khmelnyckym-ta-nayyaskravishykh-dytyachyy-spogad.html (дата звернення: 13.12.2023). – Назва з екрана 
•    Лазуренко Валентин Миколайович / Краєзнавці Черкащини: біобібліографічний довідник / упорядники: В. М. Мельниченко, Г. М. Голиш. – Черкаси: Вертикаль, 2016. – С. 105–107.
•    Квятковська О. В. Черкаський професор презентував авторську книгу про пошук крипти Богдана Хмельницького // Сільські обрії. – 2019. – 11 вересня. – 2019. – №. 35 (12669). – С. 5.
•    Костирко О. У пошуках поховання Богдана Хмельницького // Свобода. США. – 2021. –15 січня. Число 3. – С. 7, 12.
•    Поденщикова Н. А. Життєві шанси як свято буття. – Черкаси, 2006. – 32 с. 
•    Професор ЧДТУ Валентин Лазуренко став лауреатом Премії імені академіка Петра Тронька [Електронний ресурс]. Режим доступу:  https://chdtu.edu.ua/news/item/18899-profesor-chdtu-valentyn-lazurenko-stav-laureatom-premii-imeni-akademika-petra-tronka (дата звернення: 13. 12. 20230. – Назва з екрана.
•    Нікітенко Л. Гетьманська таємниця Суботова. Чому треба продовжити пошуки крипти Богдана Хмельницького в Іллінській церкві // Україна молода. – 2023. – 22 лютого. – № 8 (5820). – С. 5.
•    Мельниченко В. Науковий інтерес до встановлення місця поховання Богдана Хмельницького не спадає. Рец. на: Валентин Лазуренко. Богдан Хмельницький і навпротистояння церков Суботова. Харків : СГ НТМ «Новий курс», 2021. 232 с. // Краєзнавство. – 2023. – № 1-2. – С. 143–145. – Режим доступу: http://kraieznavstvo.history.org.ua/doc/kraeznavstvo_2023_1-2_19 (дата звернення: 13. 12. 2023). – Назва з екрана.
•    Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. – Черкаси: Вертикаль, видавець Кандич С.Г., 2016. – 184 с. (біографія випускника університету Лазуренка В. М. – С. 174).