Матюшенко-Гребенюк Надія Іванівна
(02.11.1942–06.01.2018)
письменниця
Люблю цей світ, дарований Всевишнім,
Люблю тебе, земний прекрасний рай!
Душе моя, згорьована і грішна,
Подовше білий світ не покидай!
Н. Матюшенко-Гребенюк
Надія Матюшенко-Гребенюк – відома на Черкащині письменниця. Читачі пам’ятають її задушевні, щирі поезії, правдиві, зворушливі оповідання.
Народилася Надія Іванівна 2 листопада 1942 року у селі Товста на Городищині. Її мати, Олександра Щербина, родом із с. Носачів на Смілянщині, приїхала вчителювати в Товсту. Тут зустріла своє кохання. Батько, Матюшенко Іван, зі студентської лави пішов на фронт і загинув у квітні 1945 року.
Зростала Надійка у мальовничому селі. Поряд були працьовиті, чуйні, добрі односельчани. Вони допомогли вижити малій дитині і вдові-інваліду. Толокою збудували на пожарищі маленьку хатинку під соломою. Оскільки мама була прикута до ліжка, усі хатні справи лежали на Надійці. Любила свою школу, вчителів, які щедро дарували уроки гуманності, дружби.
Забута Богом і людьми,
Моя колиско, рідна Товста!
Мій отчий край! Так хочем ми
до ніг твоїх припасти просто.
До тих стежок, де в перший клас
мене колись водила мати.
Як хоче серденько не раз
оті стежки розцілувати.
Після закінчення Бердичівського педінституту Надія Іванівна працювала учителем початкових класів, методистом та інспектором у відділі освіти міста Ульяновка на Кіровоградщині, у місті Біла Церква. Пізніше пов’язала свою долю зі Смілою.
Твори Надії Матюшенко-Гребенюк постають перед читачем як плід синтезу любові і слова.
У народі кажуть,
Що слова полова
Ти ж мене поранив
Лиш одненьким словом…
Добре слово – зерна,
А лихе – полова,
Та людина вірна,
Хто хазяїн слова…
Й піднесе, й окрилить
Мудре, добре Слово.
Ні, неправда, люди,
Що слова – полова!
Жанровий діапазон авторки досить солідний: Тут поезія і проза, лірико-громадянська, інтимна, пісенна, гумор, твори для малечі. Вміння висловити почуття простою, задушевною мовою характерне для Надії Іванівни. Не всім вдається зберегти непідкупну щирість. Їй це вдалося. Тонка жіноча лірика тісно переплітається з виваженою на терезах літ логікою; сумні мотиви – не прояв песимізму, вони не обтяжують твору. Ледь вловима нотка іронії дає змогу читачеві зберігати психологічний баланс на грані реальність-надія. Ненав’язлива, довірлива, зворушливо-лагідна мова, часто вживані пестливі слова – ото і є, певне, той стиль, який наближає авторку до народного.
Оповідки Надії Матюшенко-Гребенюк – це життєпис українського села, історія людини, не вичитана з підручника, а написана власними мозолями, скроплена потом і сльозами. Ця історія проросла крізь серце української жінки.
Героїні авторки щирі, відверті, сповнені жаги вдосконалення, насамперед, морального. Вона уміє живописати жіночу душу і душу дитини. Майже всі її оповідання закінчуються оптимістично. Вони сколихують думку і душу ностальгією за чистотою людських стосунків.
Доля була щедрою до Надії Іванівни в тому аспекті, що в дитинстві вона ходила стежками Тараса Шевченка у Вільшані, Шевченковому, Будищі і дух його ніби витав поруч. Значну частину свого життя в молоді роки авторка працювала за межами Черкащини. Але в її творчості – ліриці, прозі, гуморі – цього не відчувається. Кожна клітиночка душі кожен епізод з життя пов’язаний з рідними місцями. Вимальовується художній життєпис, художня автобіографія письменниці, де є спогади про маму, дитинство. Це і рідна Товста, і Носачів.
Де пагорбів зелених низка,
де шум дібров, пташиний спів,
моїх там пращурів колиска,
дідів колиска – Носачів.
Надія Іванівна майстерно володіла словом, коли поєднувала краєзнавчі історичні матеріали, перлини усної народної творчості в єдину цікаву художню палітру, де гомонять діброви, де трави нашіптують казки, де голос землі розповідає історію краю. Любов до рідного краю, до вчителів, до села і трудівників села червоною ниткою проростає і в поезії авторки, і в прозі.
Н. І. Матюшенко-Гребенюк була членом Національної спілки журналістів України, друкувалася в періодичній пресі, в альманахах літераторів Черкащини. Вона – лауреат численних літературних конкурсів, лауреат Всеукраїнської премії ім. Михайла Чабанівського за книгу-оповідок «Сяйво Полярної зірки» (2012 р.).
Енергійна, мила, усміхнена, активна громадська діячка – такою Надія Іванівна залишилася у пам’яті черкащан. Вона зробила великий внесок в духовне збагачення краю.
ЛІТЕРАТУРА:
Твори Н. Матюшенко-Гребенюк
Тарасовими шляхами. Світлини мого життя / Надія Матюшенко-Гребенюк. – Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2016. – 148 с. : іл.
Голос землі : нарис-оповідка про труд. будні людей найменшого села Смілянщини : присвяч. 25-річчю Незалежності України / Матюшенко-Гребенюк Надія. – Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2016. – 22 с. : іл.
Десь сопілка грає : [поезії] / Надія Матюшенко-Гребенюк ; [передм. Л. Дяченко-Лисенко ; післямова О. Герасименко]. – Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2011. – 119 с. : іл., ноти.
Сяйво Полярної зірки : оповідки / Надія Матюшенко-Гребенюк ; [передм. В. Коваленко]. – Сміла : Тясмин, 2010. – 175 с. : іл.
Краю мій співучий : пісні смілянських авторів на слова Н. Матюшенко-Гребенюк / Надія Матюшенко-Гребенюк. – Черкаси : Відлуння-Плюс, 2010. – 40 с.
Жменька сміху : гумор і сатира / Надія Матюшенко-Гребенюк ; [передм. Л. Дяченко-Лисенко]. – Черкаси : Відлуння-Плюс, 2009. – 71 с. : іл.
Бабусині ластівки : поезія, проза, гумор / Надія Матюшенко-Гребенюк ; [передм. Л. Дяченко-Лисенко]. – Сміла : Блискавиця, 2007. – 90 с.
Про Н. Матюшенко-Гребенюк
Біографічна довідка [Н. Матюшенко-Гребенюк] // Матюшенко-Гребенюк Н. Тарасовими шляхами. Світлини мого життя. – Черкаси, 2016. – С. 3–4.
Матюшенко-Гребенюк, Н. Моє учора, сьогодні, завтра : [післямова] // Матюшенко-Гребенюк Н. Бабусині ластівки : поезія, проза, гумор. – Сміла, 2007. – С. 84–87.
Дяченко-Лисенко, Л. Передмова / Любов Дяченко-Лисенко // Матюшенко-Гребенюк Н. Тарасовими шляхами. Світлини мого життя. – Черкаси, 2016. – С. 7–9.
Дергач, В. Щоб і розумом, і думками доторкнутися до минулого (відгук про кн. «Світлини мого життя» Надії Матюшенко-Гребенюк) / Василь Дергач // Матюшенко-Гребенюк Н. Тарасовими шляхами. Світлини мого життя. – Черкаси, 2016. – С. 143–145.
Матюшенко-Гребенюк, Н. Діалог сердець із лауреатом літературної премії імені Михайла Чабанівського – 2012 Надією Матюшенко-Гребенюк : розмову вела Оксана Хорозова // Матюшенко-Гребенюк Н. Тарасовими шляхами. Світлини мого життя. – Черкаси, 2016. – С. 135–142.
Коваленко, В. Та, що дарує надію : [передмова] / Валентина Коваленко // Матюшенко-Гребенюк Н. Сяйво Полярної зірки : оповідки. – Сміла, 2010. – С. 3–4.
Дяченко-Лисенко, Л. Тут йдеться про все, чим обдарувала доля українську людину, українську жінку : (замість післямови) / Любов Дяченко-Лисенко // Матюшенко-Гребенюк Н. Сяйво Полярної зірки : оповідки. – Сміла, 2010. – С. 173.
Дяченко-Лисенко, Л. Я родом з дитинства… : [передмова] / Любов Дяченко-Лисенко // Матюшенко-Гребенюк Н. Десь сопілка грає… : [поезії]. – Черкаси, 2011. – С. 3–4.
Герасименко, О. Бачити зорі… : [післямова] / Олена Герасименко // Матюшенко-Гребенюк Н. Десь сопілка грає… : [поезії]. – Черкаси, 2011. – С. 115–116.
Дяченко-Лисенко, Л. Це рідкість, що в сатириках жінки : [передмова] / Любов Дяченко-Лисенко // Матюшенко-Гребенюк Н. Жменька сміху : гумор і сатира. – Черкаси, 2009. – С. 5–6.
Дяченко-Лисенко, Л. Пізнати істину життя : [передмова] / Любов Дяченко-Лисенко // Матюшенко-Гребенюк Н. Бабусині ластівки : поезія, проза, гумор. – Сміла, 2007. – С. 3–5.
Бантиш, Т. Надія Матюшенко-Гребенюк : «Життя прекрасним робить сама людина» / Тетяна Бантиш // Жін. газета. – 2009. – 14 жовт. (№ 5). – С. 3.
Вакуленко, В. Книги, наповнені життям / Володимир Вакуленко // Черкас. край. – 2012. – 12 жовт. (№ 79). – С. 20.
Вівчарик, О. «Жити важко, але цікаво», – каже літня смілянка, яка незважаючи на негаразди, пише й видає книжки / Олександр Вівчарик // Нова Доба. – 2012. – 15 берез. (№ 23). – С. 12.
Розмова серцем. Надія Матюшенко-Гребенюк : біобібліогр. нарис / Комунал. закл. «Обл. б-ка для юнацтва ім. В. Симоненка» Черкас. облради ; [уклад. Н. М. Філахтова]. – Черкаси : Обл. б-ка для юнацтва ім. В. Симоненка, 2012. – 7 с.