Павленко Оксана Трохимівна

художниця

(12.02.1896–23.04.1991)

 

 

Я дуже, дуже багато працювала, і я щаслива.

О. Павленко

 

Черкащина дала світовій культурі чимало славетних імен, які гідні подиву і наслідування. Імен, якими по праву може пишатися кожна культурна нація. До них належить і художниця Оксана Трохимівна Павленко – одна з найвидатніших представниць художнього напрямку бойчукізму.

О. Т. Павленко народилася 12 лютого 1896 року у с. Валява, тепер Городищенського району, у великій селянській родині. Жила з батьками у Петропавлівці, вчилася у місцевій церковно-приходській школі, черкаській, потім Київській гімназіях, Київському художньому училищі, Академії мистецтв – у майстерні монументального живопису М. Л. Бойчука. Професор Михайло Бойчук з усією активністю віддався втіленню своїх мрій, спрямованих на відродження українського мистецтва. В стінах Академії склалася трійця щедро обдарованих, надзвичайно працездатних учнів Бойчука – Василь Седляр, Іван Падалка, Оксана Павленко. «Ми в майстерні Бойчука вчилися писати яєчною темперою саме з прицілом на фреску. І я мріяла тільки про одне: що колись напишу фреску», – писала Павленко. Саме фреска сформувала творче мислення і формальні прийоми художниці в інших видах мистецтва.

О. Т. Павленко створила у малюнках цілу галерею характерів, яких народила епоха. Варті уваги такі графічні портрети друзів Оксани Трохимівни: Маруся Пасько (Падалка) 1926 р., Іван Падалка 1920-ті рр., Василь Седляр 1920-ті рр. В них панує лінія – впевнена, вільна, енергійна, яка пластично передає форму.

Важливий етап творчої біографії Павленко пов’язаний з її викладацькою діяльністю у Межигірському художньо-керамічному технікумі (1922–1929). Молоді художники Павленко, Седляр, Падалка та інші привнесли у технікум те творче і колективне начало, котре склалося у Бойчука: любов і глибоке розуміння художніх принципів народного мистецтва. О Павленко брала активну участь у суспільному житті Межигір’я, створила серію робіт, присвячених межигірським селянкам.

1923 р. Василь Седляр (на той час він був чоловіком О. Павленко), став директором технікуму. Під його керівництвом було розроблено 60 зразків майолікового посуду з розписом і декоративної скульптури. Межигірці експонували свої твори у Москві, країнах Західної Європи. О. Павленко любила кераміку. У спогадах вона писала: «Кераміку недооцінювали тоді, недооцінюють нині. А я кераміку і фреску ставлю понад усе…».

1929 року Павленко запрошують до Москви на посаду вченого секретаря керамічного факультету Вищого художньо-технічного інституту. За порадою М. Бойчука та В. Седляра вона приймає запрошення. З того часу живе і працює у Москві.

У 1932 році Василь Седляр запросив Оксану Трохимівну взяти участь у створенні розписів у фойє Харківського театру. У спогадах вона писала: «Все рівно, що запросили б до Раю! Це було чудо! Про фресковий розпис я лише мріяла..». М. Бойчук працював над фрескою «Свято врожаю», В. Седляр над «Дніпрельстаніндустрією», І. Падалка – над «Відпочинком», Павленко – над «Фізкультурою і спортом». Всі фрески згодом були по-варварськи знищені, але залишилася фотографія фрески О. Павленко. Для неї характерні узагальненість форм, врівноваженість композиції, ритмічність ліній, теплий і м’який ліризм колориту.

У 1936–1938 роках О. Павленко працювала над розписом Будинку уряду Киргизької РСР. У цих фресках видно досконале володіння рідкісною та тонкою майстерністю. Художниця намагалася з’єднати цілісність монументальність образу з неповторною чарівністю особистості.

У 50–70-х роках масштабність монументального бачення у творах художниці змінюється камерним сприйняттям дійсності. В її графіці велике місце займає натюрморт. У цих творах відкрито проступає властива для Павленко любов до квітів, вміння бачити і цінувати прекрасне на землі.

У ці роки художниця багато займається портретом, натхненно створює образи близьких для неї людей. У них проявилося вміння О. Павленко показати масштаб особистості, значущість зображеної людини. Автопортрет художниці 1968 р. вражає майстерністю виконання, особливим ліричним настроєм.

Шість десятків років творчо працювала Оксана Трохимівна Павленко. Її художня спадщина значна: збереглися твори, листування з Василем Седляром. Вагома частина творів Павленко знаходиться в Національному художньому музеї України, Центральному державному архіві – музеї літератури й мистецтва, Запорізькому художньому музеї та Черкаському художньому музеї.

Формування колекції в нашому музеї було започатковано у 1987 році Н. М. Клименко, яка закупила 19 робіт особисто у О. Павленко. У 1991 р. Дирекція виставок Міністерства культури України та Український фонд культури передали музею 83 роботи художниці з персональної виставки, яка проходила у Києві в 1989 році. Таким чином, колекція О. Павленко нараховує 99 графічних робіт та 3 фрески 1920–1970-х років.

Основу колекції Павленко складають твори 20–30-х років ХХ століття, тобто бойчукістського періоду, найбільш цікавого в її житті. Це, переважно, ескізи, начерки, фрагменти фресок, ескізи орнаментів, за якими можна реконструювати не тільки її життя, а й життя її покоління. Саме в цих творах проявився її дар як митця синтетичного сприйняття дійсності, монументаліста.

 

Література

 

Горбачов, Д. О. Авангард [Образотворчий матеріал] = Avantgarde : укр. художники першої третини : [альбом] / Д. О. Горбачов ; [голов. ред. Н. Прибєга]. – Київ : Мистецтво, 2013. – 319 с. : іл.

Оксана Павленко – с. 228–233.

Соколюк, Л. Графіка Оксани Павленко // Соколюк Л. Графіка бойчукістів. – Х. – Нью-Йорк, 2002. – С. 173.–191.

Лебедева, В. Е. Оксана Павленко / В. Е. Лебедева. – Москва : Сов. худож., 1986. – 104 с. : ил.

Плюхіна, О. О. Традиції бойчукізму у творчості Оксани Павленко / О. О. Плюхіна // Музейний альманах. – Черкаси, 2011. – Вип. 2. – С. 49–52.

Череватенко, Л. «Промовте – життя моє – і стримайте сльози…» : [спогади О. Павленко] / Л. Череватенко // Наука і культура. Україна : щорічник. – Київ, 1987. – Вип. 21. – С. 360–384 : іл., портр.

Кравченко, Я. Ті, що знали Михайла Бойчука : [з листів О. Павленко] / Я. Кравченко // Образотворче мистецтво. – 2003. – № 4. – С. 20–22.

Клименко, Н. Спомин про Оксану Павленко / Н. Клименко // Образотворче мистецтво. – 2002. – № 1. – С. 22.

Охмакевич, Н. «Образи часу Оксани Павленко» : [з персон. вист. художниці] / Н. Охмакевич // Літ. Україна. – 1988. – 4 серп. – (№ 31). – С. 5.

Чос, В. Дівчина з Валяви створила герб Киргизії / Володимир Чос // Вісн. Городищини. – 2018. – 7 груд. (№ 49). – С. 5.