Петраускас Антанас Аугустинович

(04.12.1939)

колишній директор Черкаської обласної філармонії

 

 

Антанас Аугустинович Петраускас, балтієць за походженням, народився 4 грудня 1939 року в с. Гинтаутай Рамигальського району, республіка Литва. Ще змалечку він підростав у відповідній атмосфері: тато співав і грав на багатьох музичних інструментах.

Але перш, ніж потрапити у царину культури, хлопець з чотирнадцяти років працював трактористом, техніку знав і любив.

У Черкаси юнака призвали служити в танковий полк. З майбутньою дружиною Валентиною, котра навчалася тут на медика, вони зустрілися на танцях у Першотравневому парку і згодом зіграли весілля.

Не відразу його житейська дорога повернула на шлях мистецтва.

Після армійської служби хлопець залишився жити в Черкасах, пішов працювати в гараж Черкаського м’ясокомбінату. Згодом директор, почувши спів свого працівника, доручив йому займатися клубом і художньою самодіяльністю. Ставши завклубом, Антанас Аугустинович спеціально вивчив українську та російську мови, а потім успішно закінчив Ленінградський інститут культури.

Під клуб на м’ясокомбінаті виділили цілий цех, де зробили ремонт. Керівник клубу, А. Петраускас, за кілька років організував сильну художню самодіяльність, налагодив роботу чотирнадцяти гуртків. У клубі була створена перша на той час у місті заводська бібліотека. За словами Антанаса Петраускаса: «Клуб і хор при м’ясокомбінаті стали моїми першими культурними університетами».

У 1972 році йому запропонували очолити у Черкасах міський будинок культури.

Ще через три роки Антанас Аугустинович став керувати культурою Черкаського району. Це, перш за все, капітальний ремонт 42 сільських Будинків культури, це 12 художніх колективів, які здобули звання народних та музична школа з її філіями у кожному селі. Про свою роботу на цій посаді він говорив так: «У місті не мав такої бази, як у районі. Там був простір – клуби. Скільки всього вдалося зробити… Робота в районі сформувала мою українську душу». Але головним досягненням керівника було те, що багато працівників культури району змогли одержати освіту.

З 1982 року Антанас Аугустинович почав реалізовувати себе як директор обласної філармонії, яка на той час перебувала в аварійному стані.

Радикальну програму нового директора зустріли з опором. Антанас Аугустинович перебудував музичну лекторію, розформував безперспективні колективи. Через це мав багато проблем, був частим гостем прокурора, а також головним героєм живописних скарг.

Та з’являються нові колективи, які стають гордістю обласної філармонії. Це і ансамбль «Росава», що дав нам такі таланти як Раїса Кириченко, Ольга Павловська, дует Діани та Василя Матющенків. Тріо «Вербена» дало поштовх класичному мистецтву. В зовсім іншому напрямку розвивався черкаський хор, який потім розквітнув на всю Україну та за її кордонами. З хору вийшли такі композитори, як Євген Кухарець, Анатолій Пашкевич.

Він зробив усе, що міг – за власними проектами провів реконструкцію приміщень філармонії, переобладнання їх. Тепер тут сучасні гримувальні та кімнати для артистів, хор-клас, балетний клас, пандуси для інвалідів та ін.

Антанас Аугустинович Петраускас – заслужений працівник культури України, нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ст., орденом «Знак Почета», має цілий ряд інших нагород та відзнак.

Митець не втрачає зв’язку із своєю рідною Литвою. Там про велику співочу родину Петраускасів навіть створили документальний фільм. А журналісти Вільнюської телестудії приїжджали в Україну і зняли фільм про директора Черкаської філармонії та його життя в Україні.

 

Література

 

Петраускас, А. Я відбувся на цій землі : бесіда із засл. працівником культури України Антанасом Петраускасом, колиш. дир. Черкас. обл. філармонії / записав Борис Юхно // Акцент. – 2012. – 11 апр. – С. 16.

«…Я віддавав себе людям і отримував зворотнє…» / Антанас Аугустинович Петраускас // Ритм України. – 2009. – №4. – С. 54 – 55.

Шквар, Г. Майже третину століття «татом» обласної філармонії був Антанас Петраускас / Ганна Шквар // Черкас. край. – 2012. – 6 квіт. – С. 8.

Юріна, Н. Він музикам всім начальник, і всім музам командир… / Наталія Юріна // Партнер. – Черкаси. – 2008. – №10. – С. 56 – 57.

Безуглий, В. Якби не литовець Антанас Петраускас, ні про яку українську пісню у Черкасах у 80-ті не могло бути й мови / В. Безуглий // Нова доба. – 1999. – 14 груд. – С. 8.

Нікітенко, Л. Петраускас – реліквія Черкас / Людмила Нікітенко // Україна молода. – 2008. – 13 серп. – С. 9.