Полякін Мирон Борисович

(12.02.1895–21.05.1941)

видатний скрипаль

 

Мирон Борисович Полякін народився 12 лютого 1895 року в місті Черкаси, в сім’ї музикантів. Першим учителем хлопчика став батько, талановитий музикант. Про черкаське дитинство Мирона вигадано стільки різноманітних міфів, що вони вже сприймаються, як щось цілком достовірне…

Батько, обдарований диригент, скрипаль і педагог, часто брав його з собою в оперу й саджав у оркестр біля себе, – читаємо в класичній біографії, яку склав відомий музикознавець Лев Раабен. Музиканти оркестру помітили здібності хлопчика. І от одного разу литаврист, жахливий п’яниця, посадив замість себе маленького Полякіна за литаври й попросив виконати його партію. Юний музикант упорався блискавично, а батько знайшов «виконавця» вже після вистави. Хлопчику тоді було трохи більше 5 років. Про цей курйоз любив розповідати сам Мирон Полякін. Коли ці розповіді почув Лев Раабен, Полякін уже був знаменитим музикантом. Звичайно, на такому фоні розповіді про дитинство ставали дедалі красивішими і монументальнішими.

Зрозуміло, що ніякої «опери» в 1900 році в провінційних Черкасах, де жила родина Полякіних, не було. Варто завітати до Державного архіву Черкаської області й переглянути спогади уродженця Черкас Йосипа Соголова-Сольського. Батько Мирона – Борис Полякін, скрипаль, керівник групи з п’яти весільних музикантів, яких іноді запрошували грати й на самодіяльних виставах у черкаському Народному домі. «Слід особливо відзначити, що тут на другій скрипці грав його син Мирон Полякін, який згодом став світовою знаменитістю», – пише Соголов-Сольський.

Коли Мирону виповнилося 7 років, батько відправив його до Києва на навчання в музично-драматичну школу, директором якої був видатний композитор, класик української музики Микола Лисенко. За офіційною біографією це відбулося у 1902 році. Видатний композитор відіграв важливу роль у долі майбутнього скрипаля. Винятковий талант відкрив перед юнаком з бідної сім’ї двері консерваторії у Петербурзі. Навчався Мирон у класі професора Леопольда Ауера, який у ті роки знаходився в зеніті своєї педагогічної слави. До нього з’їжджалися учні з усіх кінців світу. І навіть серед таких блискучих скрипалів Полякін зайняв одне з перших місць.

Після закінчення консерваторії починається широка концертна діяльність Мирона Полякіна. Він виступає в містах Росії, його запрошують на виступи за кордон. Змінюються країни й континенти. На гастрольній афіші – Норвегія, Данія, Англія, Німеччина, Америка… Преса високо оцінює молодого музиканта: «чародійна скрипка», «казкова техніка», «яскрава індивідуальність». До Мирона Полякіна приходить світова слава.

Жовтнева революція застала нашого земляка на гастролях за кордоном. Для нього не існувало сумнівів, звичайно, його місце в новій Росії.

Після повернення Полякіна запрошують на посаду професора в консерваторію, де йому самому не так давно доводилося вчитися. Пізніше він викладає в Московській консерваторії.

У 1935 році він одружився з Вірою Еммануїлівною Лур’є, а в 1936 році народилася дочка Фріда.

Радянський уряд високо оцінив творчу діяльність Мирона Полякіна. У 1940 році йому присвоєно почесне звання Заслуженого діяча мистецтв.

Полякін був педагогом-артистом. Його заняття були уроками артистизму і високої виконавської майстерності. Він передавав своїм учням краще, що було у спадщині професора Леопольда Ауера.

Великий талант і невтомна праця – ось що відзначало чудового скрипаля. Відомий радянський музикант Генріх Нейгауз писав про нього: «…Він був буквально заполонений прагненням до досконалості, до виявлення найпрекрасніших властивостей скрипки. Для нього законом було не «сім раз відмір, один раз відріж», а «сім раз по сім відмір, один раз відріж».

Життєвий шлях Мирона Полякіна обірвався рано, в розквіті творчих сил. Помер він від серцевої недуги, на сорок шостому році життя. Це сталося 21 травня 1941 року у вагоні поїзда, під час повернення з чергових гастролей. Полякіна любили всі. Для цілого покоління скрипалів він був високим ідеалом артиста і виконавця.

У квітні 2017 року в Черкасах відбувся Відкритий конкурс скрипалів та віолончелістів імені Мирона Полякіна.

 

Література

 

Лазоренко, С. Скрипаль із Черкас, який своєю грою покорив світ / Світлана Лазоренко // Нова Доба. – 2017. – 27 квіт (№ 17). – С. 16–17.

Степанов, М. Від черкаського «гидкого каченяти» до московського «аристократа» / Максим Степанов // Вечірні Черкаси. – 2013. – 10 лип. (№ 28). – С. 22.

Черкасов, О. Музикант, знаний у світах / О. Черкасов // Черкас. край. – 1995. – 11 квіт (№ 41). – С. 4.

Лоєв, М. Фігаро з Черкас / М. Лоєв // Черкас. правда. – 1989. – 23 квіт. (№ 94). – С. 3.

Горський, А. Чарівна скрипка / А. Горський // Черкас. правда. – 1988. – 17 квіт (№ 89). – С. 3.

Горський, А. Чарівник скрипки / А. Горський // Черкас. правда. – 1975. – 24 серп. (№ 199). – С. 4.