Попова Надія Марківна

(29.10.1923-22.10.1998)

артистка

М. Негода ¹

Одна з вистав Черкаського обласного музично-драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка, яка свого часу мала беззаперечний успіх у глядача, називалась «Пора жовтого листя» (авт. М. Зарудний). Надія Марківна Попова любила цю пору року, і цю виставу, і творила жовто-осінній теплий образ своєї героїні м’якими мазками, широко використовуючи всю райдужну насиченість фарб своєї акторської палітри…

Заслужена артистка України, народна артистка України Надія Марківна Попова народилася 29 жовтня 1923 року в м’яку пору жовтого листя у с. Дубіївка Черкаського району.

Як у рідний дім увійшла вона, випускниця Київського державного інституту театрального мистецтва, у повоєнному 1947 році до напівзруйнованого театрального приміщення у Черкасах. Ставши на той час єдиною в цьому театрі актрисою з вищою освітою, вона прожила на його сцені 50 щасливих творчих літ, зігравши 176 ролей.

Глибина почуттів, щирість і доброта – головні риси створених актрисою образів – Марусі Богуславки з однойменної п’єси М. Старицького, Маври з «У неділю рано зілля копала» О. Кобилянської, Марусі з «Ой, не ходи Грицю, та й на вечорниці», Христі з «Повії» за Панасом Мирним, леді Мільфорд з «Підступності і покарання» Шіллєра, Альба з «Дому Бернарди Альби» Фредеріко Гарсіа Лорки…

Колишній директор театру А. І. Ситник говорив про актрису: «Захоплює відчуття сучасності, вимогливості до себе, самоудосконалення – тому для неї ніколи не існувало так званого вікового бар’єру, як не існувало нелюбимих ролей».

Надія Марківна говорила, що має чудове творче життя завдячуючи колегам і своєму чоловікові, батькові двох її синів – заслуженому артисту України і режисеру Миколі Попову.

Померла Н. М. Попова 22 жовтня 1998 року. В пору жовтого листя… Не доживши 7 днів до свого 75-ліття. Її акторська праця відзначена медаллю, орденом «Знак Пошани». За заслуги перед міською громадою її удостоїли звання Почесного громадянина Черкас. До 90-річчя від дня народження актриси міська влада Черкас встановила меморіальну дошку на будинку, де жила Надія Марківна (вул. Хрещатик, 188). Скульптор – Іван Лавріненко.

ЛІТЕРАТУРА:

Голиш, Г. М. Однодумець і соратник Т. Г. Шевченка // Голиш Г. М. Пером публіциста : вибр. нариси, ст., інтерв’ю. – Черкаси, 2019. – С. 193-199.

Попов, М. Пора жовтого листя / Микола Попов // Нова Доба. – 2018. – 1 листоп. (№ 44). – С. 10.

Живе серце Надії Попової // Місто. – 2008. – 29 жовт. (№ 44). – С. 16.

¹ Малиновська, Л. 176 перевтілень майстра акторського мистецтва Надії Попової / Л. Малиновська // Мій дім – Черкаси. – 1998 – 26 верес. (№ 1). – С. 5-7.

Зорян, М. Щастя актриси / М. Зорян // Черкас. правда. – 1979. – 27 берез. (№ 72). – С. 3.

Новицький, А. Вірність сцені /А. Новицький // Черкас. правда. – 1972. – 12 серп. (№ 189). – С. 4.