Савченко Анатолій Олександрович

(01.05.1936 – 17.09.2014)

поет

 

 

Читаючи Ваші вірші, я зрозумів, що Ви належите до тих людей, з якими цікаво поспілкуватись – до людей небайдужих, до патріотів не лише на людях, перед громадою, а в самих основах свого світогляду.

З листа В.А. Ющенка до А.О. Савченка від 17 лютого 2002 р.

"Стежиною в стиглому житі" // Шевченків край. – 2005. – 25 лют. – С. 5.

Вірші Анатолія Олексійовича Савченка хвилюють усіх, хто цікавиться батьківщиною Тараса Шевченка:

 

У цім краю земля до неба горнеться,

А в росах світяться Тарасові сліди.

В Шевченкове, і в Будище, і в Моринці

Врочисто, мов до храму, увійди

 

*   *   *

Садки і пагорби в замріяній красі,

Поза селом шепоче з вітром колос.

Прадавні Моринці – Вітчизна над усім:

Тут геній нації подав до Бога голос.

 

*   *   *

Є куточок землі –

України всієї окраса.

Той куточок землі

На колишній садибі Тараса.

 

*   *   *

Маєток, парк, а ще старі дуби, –

Лише у Будищах душею відпочину.

Тут над ставками в сутінках доби

Ходила доля маляра-хлопчини.

 

Хто ж він Анатолій Савченко, поетичні рядки якого такі близькі серцю кожного українця.

Анатолій Олексійович Савченко народився 1 травня 1936 року у м. Звенигородка. Тут закінчив середню школу, звідси пішов до армії. Демобілізований 1958 року і тоді ж зарахований студентом Черкаського державного педінституту (філологічний факультет, спеціальність "російська мова та література, англійська мова").

З 1964 року проживає у с. Шевченкове і працює у Шевченківській середній школі спочатку учителем російської та англійської мови, пізніше – директором школи (1980 – 1996 рр.), згодом – вчителем мистецького факультету в Шевченківській спеціалізованій школі-інтернаті. Він був небайдужим до розвитку творчих здібностей учнів і в 2005 році організував у школі літературну студію "Голос", члени якої неодноразово перемагали у різних конкурсах: "Тарасовими шляхами", "Україно, ти для мене диво" та інших.

Анатолій Олексійович був спеціалістом вищої категорії, відмінником народної освіти України, лауреатом премії О. Захаренка.

З дитячих літ А. Савченко захоплювався поезією, малюванням. Друкувався у районній газеті "Шевченків край", при якій багато років подає голос літературно-мистецьке об’єднання "Звенигора". У 2004 році вийшла його перша збірка "Стежинкою в стиглому житі", яку автор проілюстрував власними малюнками. "Народився у Звенигородці, – пише А. Савченко, – але проживши 40 літ у Шевченковому, я не міг не опинитися під магічним впливом і тих творчих джерел, і тих поетичних принципів, яких дотримувався Тарас Шевченко. Простота стилю, зрозумілий усім образ, близькі до народних художні засоби, абсолютна прозорість ідей, сюжетність оповіді – це моя, так би мовити, авторська ідеологія. Писати треба просто – як Шевченко. Мене хвилює в житті все: гіркота соціального неблагополуччя і шал весняного цвітіння, вранішнє село і поле опівдні, тополя, як символ нашої місцини, і позолота осінніх гаїв, жіночій погляд із натовпу і страдницька доля України, спогад дитинства і вир любовних освідчень. До всього того торкаюсь серцем і пишу тільки про те, чим воно заболіло":

 

Мені з дитинства квіти – свято

І втіха в долі і в житті.

Тож в серці трепетно несу

Ті нагідки – тоді й сьогодні.

Вони – немов жалі Господні

Чи літа златоокий сум.

Мій сум востаннє зацвіте,

Як жовте листя ляже в стоси.

Нам нагадає в пізню осінь

Той цвіт про літечко святе.

 

Після першої книжки А. Савченка виходять такі його збірки віршів і прози: "Є куточок землі…" (2005), "Нічого такого" (2007), "Понад Тікичем" (2007), "На неокраєнім крилі", "І Слово диха на долоні", "Хто довкола, або білі пелюстки глоду", "Душа на осонні". Остання книга А Савченка – "Прозора тиша акварельних фарб", присвячена 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка та 30-річчю роботи автора з рідним словом, побачила світ у 2014 році.

У доробку Анатолія Савченка понад 1000 віршів, кілька тисяч сторінок щоденників, нариси, новели, психологічні етюди. Декілька з його поезій покладено на музику.

Незатихаючий біль душі за Україну, свята любов до рідного села Шевченкове, глибокі роздуми про долю світу і призначення Людини на Землі так відчутні у літературній творчості Анатолія Савченка:

 

Не вмри, моє слово, як снігом прибита пшениця.

Не трісни в мороз, як забуті в полях буряки.

У римах суворих селянська печаль освятиться –

І зродиться вірш, як буття, полиново-гіркий.

Той вірш про Вкраїну, яку розвезли за кордони.

Той вірш про багатства, які затоптали в багні.

Мій сум, як колодязь: десь цяточки світять в бездонні,

Мов іскри надії на інші слова і пісні.

 

Велику цінність мають ті поезії автора, в яких відчуваєш потужну енергетику місць дитинства Кобзаря:

 

Хай зійдуть та цвітуть

Мої думи, мов квіти останні.

Я їх в серці плекав,

Щоб зродились вони на світанні.

Щоб між люди пішли,

Як колись – там Тарасові мислі.

І хоч їм не дійти

До його геніальної висі,

Та надія живе:

В чиєсь серце впадуть мої зерна

І один іще хтось

На дорогу любові поверне.

Завіта в цей куток,

Що всієї країни окраса,

І вклониться землі

На колишній садибі Тараса.

 

Література

Твори А. Савченка

 

На неокраєнім крилі : книга про укр. слово / Анатолій Савченко. – Черкаси : Брама-Україна, 2008. – 96 с.

Нічого такого : поезії / Анатолій Савченко. – Черкаси : Брама-Україна, 2006. – 144 с.

Стежинкою в стиглому житі : поезії / Анатолій Савченко ; [передм. Л. Шевченко, С. Ткаченка]. – Черкаси : Брама-Україна, 2004. – 154 с.

Савченко, А. "Є куточок землі…" ; В день ювілею Т. Шевченка ; І став Тарас… : [поезії] А. Савченко // Хоменко В. "Не забудьте пом’янути…". – Вид. 2-ге, доповн. – Київ, 2014. – С. 80 – 82.

Державний історико-культурний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" / [автор віршів А. Савченко ; передм. С. Ткаченка ; упоряд. К. Ткаченко, Г. Нечипорко]. – [Б. м. : б. в., 2000?]. – 12 с.

 

Про А. Савченка

 

"Стежинкою в стиглому житі" : [про творчість А. Савченка. Поезії] // Шевченків край. – 2005. – 25 лют. – С. 5.

Хоменко, В. М. Савченко Анатолій Олексійович // Хоменко В. М. Звенигородщина : слов.-довід. – Черкаси, 2008. – С. 108.

Ткаченко, Г. Світлої пам’яті Савченка Анатолія Олексійовича / Г. Ткаченко // Шевченків край. – 2014. – 31 жовт. – С. 2.

Анатолій Савченко [Електронний ресурс]. – Текст. дані. – Режим доступу: yandex.ua/clck/jsredir?/(дата звернення: 28.04.2015). – Назва з екрану.