Сікорський Михайло Іванович
(13.10.1923-27.09.2011)
історик, краєзнавець
Якби мені повторно довелося
вибирати свою долю
я знову вибрав би музейну справу…
М. Сікорський
Михайло Іванович Сікорський зробив вагомий внесок в розвиток історичної, етнографічної науки України та вітчизняного музеєзнавства.
Народився Михайло Іванович 13 жовтня 1923 р. в козацькому місті Чигирин, колишній гетьманській столиці, в родині простих робітників. Мати, Марія Мусіївна, працювала у Чигиринському колгоспі
ім. Леніна, батько, Іван Іванович, – на заводі в м. Кам’янка. Сім’я Сікорських була великою і дружньою: троє синів – Іван, Олександр, Михайло та донька Марійка. Раннє дитинство Михайла було радісним і безтурботним. Він виростав, оточений любов’ю і турботою рідних. Біди в сім’ї почалися в 1930 р., коли під час аварії на заводі загинув батько. В страшному для України 1932 р. від голоду померла мати. Дітей, що залишилися круглими сиротами, віддали до дитячого будинку. В Чигирині Михайло Іванович закінчив 8 класів середньої школи № 1. Незадовго до початку Другої світової війни, у 1939 р., вступив до авіаційного технікуму ім. К. Ворошилова в Запоріжжі. У 1941 р. технікум був евакуйований до Сибіру, в Омськ, де готували спеціалістів для фронту. Там і закінчив Михайло Сікорський навчання.
Після війни М. Сікорський повернувся в Україну. В 1946 р. став студентом історичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка. Він був одним із кращих студентів на історичному факультеті. У вільний час, займався улюбленою справою – вивчав архівні джерела і бібліотечні фонди, мріяв про наукову-дослідницьку роботу. Закінчивши університет, Михайло Іванович восени 1951 р. за направленням поїхав до Переяслава-Хмельницького, де йому запропонували посаду директора місцевого історико-краєзнавчого музею.
За період плідної праці провінційний музей завдяки подвижництву М. Сікорського та очолюваного ним колективу перетворився в найбільший у державі центр вивчення, збереження і пропаганди пам’яток історії та культури українського народу – Національний історико-етнографічний заповідник «Переяслав». Сьогодні у 25 тематичних музеях заповідника зберігається близько 400 тисяч унікальних пам’яток Середнього Придніпров’я, 1400 ікон XVI-XVIII століть, 4 тисячі зразків українських рушників, 20 тисяч стародруків XV-XVII століть, 12 церковних споруд, 16 вітряків та інші історичні скарби нашого народу.
Михайло Іванович Сікорський був членом правління Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, Всеукраїнської спілки краєзнавців, Всеукраїнського фонду культури, редколеґії журналу «Українська культура» та «Музеї України».
Написав близько 130 книг, наукових праць і публікацій, серед них – 12 книг і монографій: «На землі Переяславській», «Скарби нашої пам’яті», «Велика сучасність державного діяча», «Українська народна естетика», «Музеї землі Переяславської».
Михайло Сікорський – заслужений працівник культури України (1966), лауреат премії імені Д. І. Яворницького (1983), лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка (1989). Нагороджений орденами Богдана Хмельницького III ступеня (1995), князя Ярослава Мудрого V ступеня (2001), 15-ма медалями. 2005 році Указом Президента Віктора Ющенка нагороджений Золотою Зіркою Героя.
27 вересня 2011 р. М. І. Сікорського не стало. У місті Переяслав-Хмельницькому відкрито дві меморіальні дошки на честь Героя. Із 2013 р. щорічно в Переяславі проводиться Всеукраїнський історико-культурологічний форум «Сікорські читання». На честь М. І. Сікорського у 2013 р. заснована щорічна загальноукраїнська краєзнавча премія Національної спілки краєзнавців України. У місті Чигирині ім’я Михайла Сікорського носить одна з вулиць.
Його внесок у розвиток історичної науки та краєзнавства переоцінити важко, оскільки сфера наукової діяльності була надзвичайно багатогранною і різноплановою. Вічною буде пам’ять нащадків про Михайла Івановича, який понад усе любив Україну і її історію.
ЛІТЕРАТУРА:
Праці М. І. Сікорського
На землі переяславській / М. І. Сікорський, Д. Т. Швидкий. – Київ: Наук. думка, 1983 – 256 с.
Скарби нашої пам’яті: фотоальбом / Сікорський М. І., Тинна Л. І. – Київ: Мистецтво, 1993. – 192 с. : іл.
Київщина: короткий путівник. – Київ, Політвидав України, 1976. – 206 с.
Про М. І. Сікорського
Махінчук, М. Переяславський скарб Михайла Сікорського: худож.-докум. повість. / М. Махінчук – Київ: Криниця, 2005. – 302 с.
Жам, О. М. Життя, присвячене збереженню та популяризації історико-культурної спадщини / О. М. Жам // Праці науково-дослідного інституту пам’яткоохоронних досліджень. – Київ, 2012. – Вип. 7. – С. 115–149: портр.
Фігурний. Ю. Етнокультурний вимір наукового доробку Михайла Сікорського / Юрій Фігурний // Українознавство. – 2018. – № 1. – С. 51–62. – Бібліогр. : с. 58–62.
Нечепа, В. Академік музейної справи Михайло Сікорський // Нечепа В. Рід козацький величавий. – Київ, 2011. – С. 463–470.
Тонконог, О. Внесок Михайла Івановича Сікорського у розвиток вітчизняного краєзнавства / Олена Тонконог // Краєзнавство. – 2011. – № 4. – С. 171–176.
Корнієнко, О. М. Сікорський М. І. : він пам’ятник собі спорудив із тридцяти музеїв / О. М. Корнієнко // Питання історії науки і техніки. – 2011. – № 4. – С. 72–78.
Артеменко І. Народжений у переддень Покрови, чигиринець Сікорський понад усе любив Україну / Ігор Артеменко // Козац. край. – 2011. – 7 жовт. – С. 2.
Бондаренко, Р. І. Сікорський Михайло Іванович / Р. І. Бондаренко // Енциклопедія історії України. – Київ, 2012. – Т. 9 : Прил-С. – С. 574.