Скрипник Анатолій Миколайович

(26.04.1947–28.09.2008)

письменник

 

 

…світи-світи, старий маяк… Хай світло твоє тьмяне, але воно ж постає над бурхливою хвилею. Воно потрібне людям, як кожне добре діло!.. як мета і мрія, з якими не можна розлучатися, допоки й життя…

А. Скрипник

 

 

Анатолій Миколайович Скрипник, письменник, есеїст, літературний критик, журналіст, радіоведучий, народився 26 квітня 1947 р. у м. Сміла. Після смерті письменника його побратими написали таке щире «Слово прощання», що, читаючи його, відчуваєш душу Анатолія Миколайовича.

«Україна знає його неповторний голос із численних радіопередач, у яких він щедро ділився своїми подорожніми враженнями. Він малював своїм талановитим, ніжним словом рідні краєвиди й пейзажі людських душ, знаходив високу поезію у, здавалось би, буденних зустрічах з краянами…».

«… Стара-стара, без трьох років дев’яносто, народжена за день перед першою Пречистою, і душею своєю пречиста – і перед церквою, в яку вона за спродану «кукурузку» копійки вкладає, і перед землею своєю – Україною, яку бачила тільки навколо власної хати і за все життя – не далі райценру, і перед людьми, про пам’ять яких вона дбає, сягаючи своїм віком обрію, що за ним – тільки вічність».

(«Перед першою Пречистою»)

Безкорисливий у всьому, Анатолій Скрипник найменше дбав про власні інтереси, чесно, не за нагороди й похвалу, щоденно трудився для загального добра – і в «Літературній Україні», і в апараті письменницької Спілки, і на Всеукраїнському радіо (передачі «Звенигора», «Подорожник») і за своїм робочим столом, де народжувалися щемкі есеї та літературознавчі статті.

«Під тим небом, у квітучому світі, малювала й малює Варвара, і молода, і вродлива і посеред квітування сама, як квітка, розквітла. Вдовині хати у Великій Яблунівці не хиляться, діти не плачуть, на господарів злидні не чатують… Немає у тому світі ані горя, ані печалі, і зітхань сумовитих немає… А тільки життя вічне!..»

(«Варвара з Великої Яблунівки»)

Анатолій Скрипник – автор публікацій про письменників і літературні місця України, Росії, Латвії, Грузії. Він нагадував нам про володарів духу: О. Пушкіна, І. Франка, Ф. Тютчева, С. Єсеніна, М. Рильського, О. Довженка, К. Паустовського, В. Земляка, М. Рубцова, В. Симоненка та багатьох інших майстрів слова.

Героїні оповідання А. Скрипника «Перейти і горе і печаль…» адресує він слова, які характерні для багатьох українців:

«Скільки ж любові й добра треба було пронести людині крізь це тяжке життя, крізь горе і печаль, щоб рік за роком – і аж до смерті! – знову братися вишивати ту далеку й незбагненно-прекрасну квітку, назва якій, можливо, – щастя…»

Помер письменник 28 вересня 2008 р. у Києві. У «Слові прощання» друзі А. Скрипника писали: «З нами лишаються його дивовижна доброта, некваплива говірка, уміння кожного вислухати і зрозуміти, підставити дружнє плече, зігріти теплом своєї неповторної усмішки».

«…ті, кого немає, залишаються з нами у пам’яті, настроях, думках, у пошуках дальшого шляху… Всі вони з нами – і мертві, і живі… Це так само певно, як і те, що морська хвиля не зупиняється і на мить, і вона завперше є і вісницею, і ознакою ще не перейденого нами часу й простору…»

(«… В далеких і синіх морях»)

 

ЛІТЕРАТУРА:

Твори А. Скрипника

 

Світи, святи, старий маяк… : оповідання, есе / Анатолій Скрипник. – Київ : BONA MENTE, 2008. – 111 с.

Зміст: Сакура цвіте; За сріберними співами; Три граната з Шайтан-базару; На планеті людей; Троянда Оярса; Латвійські вітрильники; В далеких і синіх морях; Світи, світи, старий маяк.

Ще не торкнулася печаль : [оповідання, есе] / Анатолій Скрипник. – Київ : Неопалима купина, 2007. – 68 с. – (Б-ка журн. «Неопалима купина»; № 1-2, 2007).

Зміст: Інше життя; Була на Десні велика вода; «Собача» вахта; Перша й остання заповідь; Квітка з Таруси; Ще не торкнулася печаль; Троянда Оярса.

Нічні лови метеликів / Анатолій Скрипник. – Київ : Неопалима купина, 2006. – 64 с. – (Б-ка журн. «Неопалима купина»; № 1, 2006).

Зміст: Зірка Різдва; Вечірня зоря, світла зоря; Перед першої Пречистою; Варвара з Великої Яблунівки; На довгу пам’ять; Чи чули ви «Віденський вальс»?; Жити не пізно; Де знаходяться дороги; Перейти і горе, і печаль; Нічні лови метеликів; Ангел по небу летить.

Загадані побачення : нариси, есе / Анатолій Скрипник. – Київ : Рад. письменник, 1988. – 270 с.

Три зустрічі : Перед першою Пречистою; Де сходяться дороги…; Уранці, по чистій росі : [оповідання] / Анатолій Скрипник // Мелодії джерел : поезія, проза, гумор, сатира літераторів Смілянщини. – Сміла, 2002. – С. 172–180.

Нічні лови метеликів : [оповідання] / Анатолій Скрипник // Холодний Яр. – 2007. – № 2. – С. 257–267.

Небо над подорожнім : Вечірня зоря, світла зоря…; Чи чули ви «Віденський вальс»?; Росяний ранок; Все забувається…; Зірка Різдва : [оповідання] / Анатолій Скрипник // Холодний Яр. – 1998. – № 8. – С. 19–26.

 

Про А. Скрипника

 

Анатолій Скрипник // Мелодії джерел : поезія, проза, гумор, сатира літераторів Смілянщини. – Сміла, 2002. – С. 172.

Слово прощання // Літ. Україна. – 2008. – 2 жовт (№ 38). – С. 2.