Софієнко Олексій Андрійович

(12.09.1952–07.06.2011)

поет

 

…українська поезія, безсумнівно, втратила одного з найсильніших, наймайстерніших і найоригінальніших майстрів поетичного слова…

В. Поліщук

 

Талановитий поет Олексій Софієнко народився у селі Степанівка на Драбівщині. Закінчив факультет кібернетики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. Довгий час працював учителем математики у школах Канева.

Олексій Софієнко – автор поетичних збірок: «Материк світла» (1993), «Задзеркалля» (1993), «Голодне коріння» (1994), «Terra incognita» (1996), «Воскресіння» (2006), «Співуча кров» (2013), друкувався в альманахах, антологіях, часописах та ін.

Характеризуючи доробок О. Софієнка, літературознавець Володимир Поліщук визначив головну рису його поезії в узагальненому сприйнятті – «це епос, героїчний і трагічний український сучасний епос».

У передмові до збірки Софієнка «Голодне коріння» П. Перебийніс ще у 1994 році писав: «Так, це поет. ще не досить упевнений на важкій дорозі народнопісенного вірша, але вже озброєний кращими зразками верлібра, задеркувато-пустотливий в освоєнні нових форм (мурабба, паліндром), рвійний, суперечливий. Одним словом – Поет… Дихає поет болем України, її відродженням». Він прагнув талановитим поетичним словом, своєрідно «реанімуючи» болі української історії, вразити теперішню, збайдужілу і зомбовану українську людність, намагався застосувати «шокову терапію», порівнював, асоціював і волав:

«У нашім раї на землі…»

Пеклот не більше, ніж у пеклі.

Страждань окам’янілий клекіт

І той стражда у кабалі…

Жирують холуї в хулі,

А владолюбці – в лжі запеклій.

«У нашім раї на землі…»

Пеклот ще більше, ніж у пеклі.

(«У нашім раї»)

Відомий Шевченків рядок і наше сьогодення…

Гоїм дух піснями розвеселили.

«Ще не вмерла…». Як у кров – мечем.

Україна змореними селами

Українно стогне і пече…

Наша доля на хрестах розвішана.

Сльози жне земля вогню й молитв.

Україна болями і віршами

Українно у мені болить.

(«Україна»)

Софієнкова поезія – глибинна. В ній немає випадкових тем та слів. Рідна Черкащина невіддільна від України:

Тут запах волі. Тут миру – мир.

І бродить в жилах віків закваска.

І копить обрії ввись і вшир

Земля черкаська…

(«Земля черкаська»)

Аналізуючи творчість поета, літературознавець В. Поліщук пише: «…поезію Олексія Софієнка похапцем не прочитаєш, бо вона – густа асоціаціями, соковито метафорична – вимагає активної читацької співпраці та співпереживання, ба навіть більше – певного (неабиякого!) естетичного чуття чи досвіду. Цілком правомірно говорити, що О. Софієнко, «фізик у ліриці», продовжує й розвиває інтелектуальну, інтелектуально-духовну вісь української поезії…».

Олексій Софієнко у творчості звертався до постаті Г. Сковороди. Його поема «Апостол волі» – один з найзначніших творів української Сковородиніани. Згущуючи й перемежовуючи часопростір у поемі, О. Софієнко переноситься у сьогоднішні проблеми людини, України, світу…

…то як же важко

ходити Богом

між людьми

нести свічу

перед сліпими

і бити в дзвони

для глухих…

(«Апостол волі»)

Збірки поезій Олексія Софієнка були помітним явищем у літературі не лише рідного краю, а й на загальноукраїнському небосхилі. Ще у 1989 році він став лауреатом обласного конкурсу, присвяченого 175-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, у 1991 році – переможцем республіканського літературного конкурсу журналу «Донбас». У 1992 році О. Софієнко став лауреатом Міжнародного літературного конкурсу «Гранослов – 92», а у 1993 році – літературної премії ім. Михайла Масла. Також він є лауреатом премії Богдана Лепкого. У 2000-му році за поему «Воскресіння» йому було присуджено літературну премію ім. Лариси та Уляни Целевич-Стецюк (США). 2008 року за збірку поезій «Воскресіння» О. Софієнко удостоєний премії всеукраїнського значення – «Благовіст».

У с. Степанівка ім’ям Олексія Софієнка названо вулицю, на стіні школи, в якій він навчався, відкрито меморіальну дошку.

Серце поета перестало битися у 2011 році, однак він мов пророкував у вірші «Провіщення»:

Переплавиться зло і мине –

Кане прахом у безвість бездонну.

Вже ніколи й ніхто не розпне

Твоїх чад, українська Мадонно.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Твори О. Софієнка

 

Співуча кров : поезії / Олексій Софієнко ; [передм. В. Т. Поліщука]. – Черкаси : Вертикаль, 2013. – 314 с.

Воскресіння : поезії / О. Софієнко ; ред. та упоряд. І. Ткач. – Париж; Львів; Цвікау : Зерна, 2006. – 158 с. – Б-ка альм. українців Європи «Зерна», вип. 52.

Terra incognita : поезії / Олексій Софієнко ; [передм. В. Поліщука]. – Черкаси : Сіяч, 1996. – 120 с.

Голодне коріння : поезії / Олексій Софієнко ; [передм. П. Перебийноса]. – Київ : Укр. письменник, 1994. – 47 с.

Материк світла : поезії / Олексій Софієнко. – Черкаси : Сіяч, 1993. – 56 с.

Задзеркалля : вірші / Олексій Софієнко. – Черкаси : Сіяч, 1993. – 40 с.

Олексій Софієнко : [біогр. довідка, вірші для дітей] // Криничка : антол. творів письменників Черкащини для дітей та юнацтва : у 2 т. / автор-упоряд. В. Коваленко. – Черкаси, 2009. – Т. 2. – С. 182–184.

Лев’яча натура : [вірші : для мол. шк. віку] / Олексій Софієнко. – Черкаси : ІнтролігаТОР, 2019. – 16 с. : іл.

 

Про О. Софієнка

 

Поліщук, В. Свіча високої поезії : про Олексія Софієнка та його поетичне слово // Поліщук В. Слово до високих літ : літературознав. студії. – Черкаси, 2018. – С. 277–289.

Поліщук, В. Т. Вічна спраглість пізнання : поезія Олексія Софієнка // Поліщук В. Т. Вибране. – Черкаси, 2013. – Т. 3. Під прапором неба. – С. 210–217.

Поліщук, В. Т. Цей поет як оголений нерв… // Поліщук В. Т. Вибране. – Черкаси, 2013. – Т. 3. Під прапором неба. – С. 218–220.

Перебийніс, П. До голосу народу / Петро Перебийніс // Софієнко О. Голодне коріння : поезії. – Київ, 1994. – С. 3–4.

Сахно, О. Цей поет – як оголений нерв / О. Сахно // Драбівщина. – 2016. – 11 листоп. (№ 91/92). – С. 4.

Сахно, О. Степанівка вшановує пам’ять поета-земляка / О. Сахно // Драбівщина. – 2016. – 23 верес. (№ 77/78). – С. 4.

Даник, В. Софієнківські читання : [присвяч. пам’яті поета Олексія Софієнка у Каневі] / Володимир Даник // Літ. Україна. – 2017. – 19 жовт. (№ 41). – С. 3.