Світличний Костянтин Кирилович

(05.03.1922 – 07.02.2001)

письменник

 

 

Думаю про нього, і усмішка просвітлює душу.

Думаю, і часто повторюю в пам’яті: «Дорогий

Двометре! Ви були і залишилися назавжди

неповторним і незабутнім, як і належить

справжньому Світлому Майстрові Світлого і

веселого слова».

С. Носань

 

 

Костянтин Кирилович Світличний народився 5 березня 1922 року в селянській багатодітній родині, яка мешкала тоді в радгоспі «Грузький» Макіївського району Донецької області. Отож, «Костя тільки-но на ноги зіп’явся, так і заявив про свою веселу вдачу. Сміявся, незважаючи на злидні, нестатки, негаразди…».

Життєві дороги Костянтина Світличного простягнулися до дітей. Закінчив Макіївську педагогічну школу. Викладав у Войківській напівсередній школі українську мову та літературу. Учителював, оскільки дуже любив дітей і молодь. Любила і його дітвора. Та як не любити було красивого, високого, чорночубого юнака, котрий жити не міг, аби не помітити у кожному життєвому явищі щось кумедне, несподіване.

Юнацький сміх та вчителювання Костянтина Світличного призупинила війна. Був і в окупації, і на фронті, мав тяжке поранення. Додому повернувся інвалідом. Та оптимізму і почуття гумору не втратив, навпаки: життєстверджувався і життєстверджував усіх навколо себе.

І знову життєві дороги привели його до дітей. Заочно, з відзнакою закінчив Донецькі учительський і педагогічний інститути. Нагороджений значком «Відмінник народної освіти». Працював завучем. Клопотів у школі було досить багато, а хотілося ще й писати, та часу не вистачало. Тому писав під час літньої відпустки, зачинившись у школі, щоб ніхто не заважав.

Одного разу написав для газети репортаж із шкільного життя, в редакції почитали, реготали і чухали потилицю: «Де ж ми його надрукуємо, як тут на цілих чотири наших сторінки?». Порадили писати і надсилати до видавництва. Відтоді й почалося… Одна за одною виходили книги гумористичних оповідань. Найбільші тиражі розходилися менше, ніж за місяць. Бо любить народ наш гумор, шанує тих, хто несе, не шкодуючи у життя відраду.

Перша його збірочка гумористичних оповідань «Реп’яхи» з’явилася у 1957 році. Взагалі ж Світличний – автор майже двох десятків книг, переважно – гумористично-сатиричних. Серед них – «З висоти супутника», «Я і Каміла», «Стережись автомобіля», «Не без усмішки», «Моральне обличчя Булкіна», «Нерентабельна любов» та інші. Героями його повістей були теж переважно молодь, учні шкіл та училищ.

У 1974 році в житті автора відбуваються зміни. Костянтин Кирилович переїжджає до Черкас. Простий, лагідний і завжди привітний, відразу тепло був прийнятий літературними колами міста. Та так тепло, що інколи аж дивувався дехто, як жили вони без цієї щирої і приязної людини, – і потяглася до нього обдарована молодь. Відтак письменник став літературним наставником, керівником літературного об’єднання «Ровесник» при газеті «Молодь Черкащини».

Костянтин Кирилович знаходив час для кожного. Давав поради, терміново і терпляче читав рукописи, кваліфіковано аналізував прочитане. Як же Кость Кирилович умів слухати! А як оповідач був і зовсім неперевершеним!

Костянтин Кирилович знаходив час і для власної творчості, і для читання численних рукописів. Виступав на літературно-мистецьких святах, які проводилися на Черкащині. З’їжджалися на них митці звідусіль. Костянтин скрізь був душею компанії. Починав свій виступ автор не з гуморески, а зі своєрідної передмови, якою намагався «підготувати» читачів до уже подальшого сприйняття гумористичного твору. Робив це дуже вміло, читав надзвичайно виразно, ніби «між іншим легенько виділяв, якесь однісіньке слово, викликавши цим у слухачів вибух сміху!». Слухали його всі з захопленням. Регіт починався з першої фрази автора.

Виступи Костянтина Кириловича як перед дорослими слухачами, так і перед школярами проходили з великим успіхом, хоча багато з гуморесок, які він читав, були на теми вельми серйозні й досить непрості.

Маючи викладацький досвід роботи у школі, автор добре знав, розумів і відчував школярську аудиторію, умів смішне поєднати з повчальним. Не раз повторював думку і про те, що довести людину до сміху набагато важче, ніж довести її до сліз. Виступи Костянтина Світличного були і цікавими, і водночас змушували читачів замислюватись, як над літературними творами, так і над непростим нашим життям.

Може, саме в тому і полягала затаєна глибінь обдарування цього майстра, щоб завдяки всеосяжній стихії сміху зробити складне – простим і зрозумілим, а потворне і варте осуду – смішним!

Письменники і вся літературна громадськість Черкащини дякують Долі, що звела їх з цим вічно дотепним, життєрадісним чоловіком, який завжди випромінював добро і радість, запалював ними інших.

Черкаська земля стала вічним прихистком праху талановитого гумориста. Помер Костянтин Кирилович Світличний 7 лютого 2001 року.

Людина живе стільки, скільки її пам’ятають. У письменників вік – довший, ніж у інших людей. Адже залишаючи по собі книги, людська душа ділиться своїм життєвим набутком із кожним, хто читатиме ті книги, – і ніякі часові межі не можуть цьому завадити.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Твори К. Світличного

 

Моральне обличчя Булкіна : гумор. оповідання / Костянтин Світличний ; [вступ. ст. М. Шапошника]. – Черкаси : [б. в.], 1997. – 35 с.

Лелеки над Сахнівкою : худож.-док. повість / Костянтин Світличний. – Київ : Рад. письменник, 1987. – 191 с.

Бувають і парадокси : гумор і сатира / Костянтин Світличний. – Київ : Дніпро, 1986. – 215 с. : іл.

Вітько Кущ – петеушник : повість / Костянтин Світличний. – Дніпропетровськ : Промінь, 1985. – 262 с.

Не без усмішки : гумор та сатира / Костянтин Світличний. – Київ : Рад. письменник, 1982. – 126 с.

Голубоока Сергіївка / Костянтин Світличний. – Київ : Дніпро, 1977. – 166 с.

Чиє ти, небо? Між солов’ями : повісті / Костянтин Світличний. – Київ : Дніпро, 1973. – 248 с.

Нерентабельна любов : гумор та сатира / Костянтин Світличний. – Донецьк : Донбас, 1965. – 215 с. : іл.

Стережися автомобіля : гумор та сатира / Костянтин Світличний. – Донецьк : Донбас, 1962. – 143 с.

Автобіографія / Костянтин Світличний // Холодний Яр. – 1997. – № 6. – С. 103.

 

Про К. Світличного

 

Носань, С. Людина з усмішкою / Сергій Носань. – Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2012. – 35 с.

Вони такі легкі на згадку // Холодний Яр. – 2012. – № 1. – С. 199–206.

Костянтин Світличний : [спогади Н. Горішної, В. Ткаченка, В. Даника] // Холодний Яр. – 2011. – № 3. – С. 148–157.

Костянтин Світличний : [біогр. довідка, твори] // Криничка : антол. творів письм. Черкащини для дітей та юнацтва : [в 2 т.]. – Черкаси, 2009. – Т. 1. – С. 222–227.

Даник, В. Слово про майстра / Володимир Даник. – Холодний Яр. – 2008. – № 2. – С. 273–281.

Поліщук, В. Костянтин Світличний / Володимир Поліщук // Гілочка : письменники Черкащини – дітям : посібник-хрестоматія / авт.-упоряд. В. Т. Поліщук. – Черкаси, 2002. – С. 249–252.

Шапошник, М. Костянтинові Світличному – 75 / Микола Шапошник. – Літ. Україна. – 1997. – 6 берез.