Симиренко Федір Степанович

(1791 - 1867)

промисловець-цукрозаводчик

Народився на Платоновому хуторі поблизу м. Городища у 1791 році. Працюючи на панщині, став орендаторем млинів на річці Вільшанці, що дало змогу викупити свою родину з кріпацтва.

На початку 40-х років ХІХ ст. разом з братами Яхненками заснував промислову фірму «Брати Яхненки і Симиренко». Отримав статус купця І-ї гільдії та звання спадкового почесного громадянина, надане імператорським указом. Фірма у 1834 році збудувала в с. Ташлику (тепер Смілянського району) першу в Україні парову цукроварню, а в 1848 році поблизу с. Млієва (тепер Городищенський район) – цукроварню і машинобудівний завод. Виробництво цукру й рафінаду в 50-ті рр.. ХІХ ст. на мліївських заводах перевищувало вдвічі суму промислового виробництва у Києві. Завдяки Федорові Степановичу рід Симиренків став відомим як в межах України і в Російській імперії, так і в Західній Європі. Помер у 1867 році.

Література

Ковтун, Ю. Сузір’я Симиренків /Юрій Ковтун. – К.: Україна, 2009. – 382 с.: ілюстр.

Жук, В. Симиренки: тріумф і трагедія славетного роду України /Валентина Жук, Петро Жук //Жук, В. Іди і вір: нариси нашої молодості. _ Черкаси, 2006. – С. 157 – 210.

Слабошпицький, М. Феномен Симиренків /Михайло Слабошпицький //Хроніка-2000. – 2000. – №35 – 36. – С. 451 – 460.

Ганницький, С.Г. Освітньо-доброчинна діяльність родини Симиренків для дітей незаможніх верств населення (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) /С.Г. Ганницький //Вісник Черкаського університету. – Черкаси, 2004. – Вип. 61. – С. 60 – 66.