Шевченко Варфоломій Григорович

друг, троюрідний брат і

свояк Тараса Шевченка

(11.06.1821–11.06.1892)

 

 

Варфоломій Шевченко – така людина, якою можна похвалитися перед усіма земляками.

П. Куліш

 

Варфоломій Григорович Шевченко був для Тараса Шевченка «щирим рідним братом», «єдиним щирим другом». Про їхню духовну близькість свідчать рядки листів, факти, зафіксовані в документах. Їх взаємна приязнь згодом переросла у велику дружбу, котру обидва пронесли до останніх днів життя.

Народився В. Г. Шевченко 11 червня 1821 року у с. Кирилівка Звенигородського повіту. Варфоломій був на сім років молодший від Т. Шевченка, проте вчив його той самий кирилівський дяк Петро Богорський, якого колись Тарас відшмагав різками. Та подія була такою неординарною, що про малого «месника» і його «подвиг» у Кирилівці згадували ще довго. Варфоломій рано осиротів, був усиновлений купцем.

Варфоломій Григорович був «чоловіком письменним і тямущим», як писав про нього Пантелеймон Куліш. Він зумів викупитися з кріпацтва.

Зі своїм славетним родичем Варфоломій познайомився заочно у 1837 році, відповідаючи на Тарасові листи до рідного брата Микити, котрий був одружений на сестрі Варфоломія Мотрі. Вперше зустрілися вони у 1844 році в Кирилівці. Потім бачилися там-таки в 1845-му. Варфоломій служив у конторі пана П. В. Енгельгардта. Одного разу він почув з вуст поета рядки з поеми «Кавказ» і пережив справжній шок: «Я слухав, притаївши дух; волосся у мене піднялося дибом».

У 1857 році В. Г. Шевченко зі своєю родиною оселився в Корсуні, працював помічником управителя маєтку князя Павла Лопухіна, а потім і управителем. Т. Шевченко під час приїзду в Україну 1859 року побував у Корсуні. Жив у Варфоломія Григоровича біля двох місяців. Він щиро полюбив сім’ю брата, особливо 11-літнього Андрія, який співав йому пісні, якими поет, за його висловом, «впивався». Вставав Шевченко дуже рано і йшов малювати глухі, густі куточки саду. У своїх «Споминах…» Варфоломій Григорович пише про те, як поет співав. Він так глибоко переймався словами і мелодією, що його почуття передавалися й слухачам. Здавалося, «його пісня говорить»; «інколи, було, під кінець пісні затремтить його голос і на довгі вуса скотяться з очей сльози».

Саме Варфоломієві довірив Шевченко сокровенну мрію купити землю над Дніпром та побудувати хатину. Задля цього вони відвідали Канів. Шукали разом землю над Дніпром. Знайшли її між Каневом і Пекарями на горі Мотовиловщині. Жорстока доля не дозволила завершити справу з купівлею землі, Тарас Шевченко змушений був навіки покинути рідну серцю Україну.

Майже два роки намагався Варфоломій Григорович виконати прохання поета. Між ними почалося жваве листування. Збереглися 23 листи поета до Варфоломія і 11 від нього до поета. На початку 1861 року Варфоломій Григорович нарешті знайшов невеликий шматок землі на Чернечій горі у Каневі, який став у травні того ж року вічним притулком поета.

Саме Варфоломію Григоровичу відкрив душу Тарас, мріючи знайти собі «вірне подружжіє». Завдяки Варфоломію знаємо про 18-річну Хариту, яка жила в його родині, про її відмову вийти заміж за «старого та лисого» жениха…

Тяжко вразила Варфоломія смерть Тараса. Він був одним із перших, хто запропонував Петербурзькій громаді поховати поета біля Канева. Разом з дружиною та дітьми провів його у останню дорогу з Києва до Чернечої гори. І відтоді понад 30 років Варфоломій Шевченко клопотався про збереження й упорядкування могили поета.

Зінаїда Тарахан-Береза, найкращий знавець біографії нашого героя, пише, що Варфоломій Григорович тричі упорядковував, капітально укріплював могилу. Зрештою в 1869 році звернувся до канівської міської думи з проханням продати йому півдесятини землі на Чернечій горі. Проте домігся лише довгострокової оренди. І потім довго сплачував за неї по два карбованці сріблом щорічно.

Аж наприкінці життя Варфоломію Григоровичу таки вдалося придбати необхідну ділянку міської землі, щоб після цього… подарувати її Каневу! Себто тому, в кого вона й куплена! Сенс дарування полягав у тому, що в такому разі можна було виставити певні умови місту. Варфоломій Григорович вклав 3 000 карбованців сріблом до державного банку, і на відсотки з цієї суми місто мало утримувати Шевченкову могилу в порядку, наймати для її охорони сторожа, забезпечувати належний стан дороги на Чернечу гору.

Затвердження дарчої урядом Варфоломій Григорович не дочекався. 71-річний В. Г. Шевченко помер, «не відаючи, що Канівська дума відречеться від Шевченкової могили».

Про щирість і добропорядність Варфоломія Шевченко говорить і те, що дізнавшись про хворобу Івана Сошенка, друга Т. Шевченка, який жив у Корсуні, він послав дочку Ганну доглядати художника, а коли Сошенко помер, поховав Івана Максимовича за свій кошт і згодом встановив гранітний надгробок.

Варфоломію Григоровичу Шевченку довелося зазнати переслідувань з боку імперської влади. Рятуючись від них, він часто міняв роботу і місце проживання.

Надовго зупинилася родина Варфоломія Григоровича у містечку Шендерівка Канівського повіту. Сюди у 1864 році, після чергових звинувачень «в политической неблагонадёжности» його було призначено на посаду лісника. Тут, у Шендерівці, він написав «Споминки про Тараса Григоровича Шевченка», надруковані у 1876 році у Львові. Дякуючи цим безцінним спогадам, ми дізнаємось багато подробиць з життя Т. Шевченка. Портрет поета обростає живими деталями… У селі Шендерівка донині зберігся будинок, у якому, за переказами, проживали «якісь родичі Тараса Шевченка».

Помер Варфоломій Григорович Шевченко в день свого народження – 11 червня 1892 року в селі Буряківка Радомишльського повіту Київської губернії, де він доживав віку у своєї доньки. «Помер як святий, нікому не докучивши своєю хворобою, помер при повній свідомості, всіх прощаючи і благословляючи». Похований на цвинтарі поблизу Чорнобиля, могилу його втрачено.

 

Література

 

Шевченко, В. Г. Споминки про Тараса Григоровича Шевченка / В. Г. Шевченко // Спогади про Тараса Шевченка. – Київ, 2010. – С. 25–35.

 

*   *   *

 

Тарахан-Береза, З. Орендна плата за Шевченкову могилу та Варфоломій Шевченко // Тарахан-Береза З. Святиня : наук.-іст. літопис Тарасової Гори. – Київ, 1998. – С. 125–135.

Панченко, В. Безцінні спогади про генія : Шендерівський рукопис Варфоломія Шевченка / Володимир Панченко // День. – 2019. – 20-21 верес. (№ 171/172). – С. 29.

Жадько, В. «Чоловік не дурний, але дуже-дуже щирий» // Жадько В. Київська земля – Тарасова колиска : цикл. документ. нарисів. – Київ, 2017. – С. 90–94. : іл.

Миколенко, Л. В. Щирий друг і великий сподвижник / Л. В. Миколенко // Уклін Кобзареві : [альманах]. – Черкаси, [2011]. – С. 36–37.

Ройцина, О. Варфоломій Григорович Шевченко : гілки роду / Ольга Ройцина, Парасковія Степенькіна // Корсун. часопис. – 2011. – № 25. – С. 21–48.

Ройцина, О. Моє листування з Петром Володимировичем Журом / Ольга Ройцина // Корсун. часопис. – 2011. – № 25. – С. 49–61.

Колесникова, К. Дещо про родину Варфоломія Шевченка / К. Колесникова // Черкаський край – земля Богдана і Тараса : культуролог. зб. – Київ, 2002. – С. 177–192.