Терещенко Микола Іванович
(13.09.1898-30.05.1966)
поет, перекладач
Осіннє листя золотаве
на стежку падає з гілля…
Ніде не пахнуть так стави,
Як на землі, де виріс я,
де мріяв і вдивлявся ніжно
в далекі зорі…
М. Терещенко
Поет, перекладач, літературознавець, культурно-громадський діяч – Микола Іванович Терещенко залишив яскравий слід в історії української культури. Він був одним із фундаторів нової української поезії.
Народився М. І. Терещенко 13 вересня 1898 року у с. Щербинівка, тепер Золотоніського району. Його дід чумакував, писав вірші, батько-рільник – навчався у Золотоніському повітовому училищі, отже був письменний, любив книжки. Це не могло не позначитись на вихованні сина. Дитячі та юнацькі роки майбутнього поета пройшли на хуторі Ходаківці під Чорнобаєм. Навчався у Золотоніській земській гімназії, потім у Київському політехнічному інституті.
Ще в гімназії почав писати вірші. 1924 року вийшла перша поетична збірка «Лабораторія». Її він готував у Золотоноші, працюючи у повітовому відділі народної освіти.
З 1925 по 1934 рік Терещенко був редактором журналу «Життя і революція». У грудні 1937 року був репресований і провів у таборах понад три мученицьких роки.
У післявоєнні роки був редактором Держлітвидаву й обіймав цю відповідальну посаду майже два десятиліття.
М. І. Терещенко – автор більш як 20 поетичних збірок (1924-1963). У поетичному доробку майстра слова переважала громадянська лірика, сповнена високого пафосу будівництва нового життя.
Терещенко був дитям свого часу, і його творчість відзеркалювала властиві тій порі гримаси, зокрема, ідеологічна зааганжованість. Але, як наголошує більшість літературних критиків, поетові твори відзначалися глибоким філософським змістом, тонким ліризмом і часом новаторською формою вірша. Зокрема Микола Бажан зауважив, що поету досить одного такого вірша, як «Печаль і ніжність», щоби навіки залишитися в українській поезії. Найкращі поезії були написані ним у 60-і роки.
Прозорий гай. Тремтячий лист.
Осіння світла акварель.
Проходить пізній листопад
Серед полів, серед осель.
Осіння прозолоть левад.
Тремтячий лист. Прозорий гай.
Проходить пізній листопад
І золотить весь рідний край!
Майстер слова проорав свою надзвичайно глибоку борозну й у царині літературного перекладу. Ще у 1922 році вийшла збірка його перекладів бельгійського франкомовного поета Е. Верхарна. Знавець багатьох мов (білоруської, французької, польської, чеської, словацької та ін.), він перекладав твори О. Пушкіна, М. Лермонтова, В. Маяковського, Я. Купали, Я. Коласа, П. Беранже, В. Гюго, Л. Арагона, П. Меріме, А. Барбюса, А. Міцкевича та ін.
Справжнім творчим подвигом митця стало видання двотомної антології «Сузір’я французської поезії», куди увійшли твори поетів Франції від ХІ до ХХ ст. «Трудом, гідним пошани й подвигу» назвав цей унікальний витвір М. П. Рильський.
Наш земляк відомий і як літературознавець. У 1966 році вийшла друком його фундаментальна праця «Літературний щоденник» – книжка про майже 6 тисяч письменників світу, своєрідна енциклопедія. Саме вона й стала лебединою піснею великого подвижника духовності. Його земне життя скінчилося 30 травня 1966 року, а вічний спочинок він знайшов на Байковому кладовищі.
М. І. Терещенко був ерудитом, затятим бібліофілом – лицарем її величності Книги (Ю. Мартич). Він був «м’якою, тихою, делікатною… з печаттю інтелігентності в усьому людиною» (І. Дзюба).
Замовкне серце невгасиме,
І згасне вогник у очах…
І пройде все, і все тектиме
В своїх одвічних берегах.
І тільки де-не-де у світі
Рядок якийсь згадає хтось,
Який зронив я в повнім цвіті,
Коли ще мріялось-жилось…
А може, й так, що й на хвилину
ніхто-ніхто не спом’яне…
І все ж гадати я не кину,
Що не забуде світ мене!
Уже посмертно за унікальні заслуги перед українською літературою М. І. Терещенка було поціновано премією імені М. Рильського. Іменем великого літератора названа одна з вулиць м. Золотоноша. Нещодавно Золотоніською РДА та районною радою, спільно з обласною організацією НСПУ засновано літературну премію ім. М. Терещенка за заслуги в галузі літературного перекладу.
ЛІТЕРАТУРА:
Твори М. Терещенка
Твори / Микола Терещенко ; передм. І. Дзюби. – Київ : Дніпро, 1988. – 398 с.
Твори : у 2 т. / Микола Терещенко ; передм. О. Засенка. – Київ : Дніпро, 1968. – Т. 1,2.
Сузір’я французької поезії : антологія : в 2 т. / пер. і переспіви Миколи Терещенка. – Київ : Дніпро, 1971. – Т. 1,2.
Літературний щоденник / уклад. Микола Терещенко. – Київ : Дніпро, 1966. – 442 с.
Про М. Терещенка
Голиш, Г. М. Майстер слова із Щербинівки // Голиш Г. М. Пером публіциста : вибр. нариси, ст., інтерв’ю. – Черкаси, 2019. – С. 210-213.
Голиш, Г. Майстер слова зі Щербинівки / Григорій Голиш // Нова Доба. – 2018. – 13 верес. (№ 37). – С. 7.
Микола Терещенко : [біогр. довідка, твори] // Українське диво. – Київ, 2005. – Кн. ІІ. – С. 504-509.
Дзюба, І. Трудівник слова / Іван Дзюба // Терещенко М. Твори. – Київ, 1988. – С. 5-29.
Громова, В. Микола Терещенко (1898-1966) / Валентина Громова // Слово і Час. – 1998. – № 9/10. – С. 20-21.
Пономаренко, М. В степу над Ірклієм : [дит. та юнац. роки М. Терещенка] / Михайло Пономаренко // Світлий шлях. – 1983. – 3 верес.
Герасимова, Г. П. Терещенко Микола Іванович / Г. П. Герасимова // Енциклопедія історії України. – Київ, 2013. – Т. 10 : Т-Я. – С. 60-61.