Вескляров Петро Юхимович
(10.06.1911 – 05.01.1994)
актор, заслужений артист України
Народився Петро Юхимович 10 червня 1911 року в м. Тальному. У 20-річному віці він став актором Черкаського пересувного робітничо-селянського театру, де трудився до самого початку війни.
Під час війни потрапив до концтабору, звідки втік. Перебравшись до окупованого Києва, організував на залізниці драмгурток для залізничників.
Коли радянські війська визволили українську столицю, акторові не пробачили те, що при німцях він був «на сцені, а не в підпіллі», – і з Києва вислали до Луцька.
До столиці П. Вескляров повернувся тільки 1958 року.
З 1959 року працював на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка. Зіграв чимало ролей, а найулюбленішою театральною роллю був Макар Діброва з однойменної п’єси О. Корнійчука. Справжню славу здобув як Дід Панас у передачі «На добраніч, діти», яку він вів на українському телебаченні з 1964 по 1986 рік.
У 1970-х роках П.Ю. Весклярова стали підозрювати в націоналістичних настроях – він розмовляв виключно українською мовою. Кілька разів актора звільняли, та глядачі вимагали повернути Діда Панаса на екрани телевізорів.
5 січня 1994 року на 82-ому році життя П.Ю. Вескляров помер. Поховано Петра Юхимовича на Байковому кладовищі.
Вишиванка, сиві вуса й казки Діда Панаса стали невід’ємною частиною дитячих спогадів не одного покоління українців.
Література
Кушнір, Л. Колискова від Діда Панаса / Л. Кушнір, Л. Нікітенко // Україна молода. – 2011. – 10 – 11 червня. – С. 19 : фотогр.
Нікітенко, Л. Легендарному Діду Панасу – 100 років / Людмила Нікітенко, Ліна Кушнір // Акцент. – 2011. – 6 июля. – (Дод. «Акцент TV»). – С. 9.
Бравада, О. Дід Панас був із Тального / Олександр Бравада // Прес-Центр. – 2009. – 21 січ. – С. 29.
Пилипенко, Ф. Дідусева казка / Ф. Пилипенко, А. Поліщук // Черкас. правда. – 1983. – 4 верес. – С. 3.
Пилипенко, Ф. Інтерв’ю дає дідусь Панас, тальнівчанин, заслужений артист УРСР П. Вексляров / Ф. Пилипенко // Колос. – 1983. – 9 черв. – С. 4.
Парфенюк, О.Б. Вексляров Петро Юхимович / О.Б. Парфенюк // Енциклопедія Сучасної України. – К., 2005. – Т. 4 . – С.313.