Власюк Петро Іванович
(19.12.1923-04.10.1993)
поет
України рідної окраса,
Край пісень і золота-зерна,
Ти колиска нашого Тараса,
Чарівна черкаська сторона.
П. Власюк
Світ, створений поетом. У ньому вирує, б’є у дзвони невмируще життя з усіма людськими радощами і болями, правдою і кривдою, сумнівами і протиріччями.
Поезія Петра Власюка напрочуд земна, чиста, добра, наскрізь пронизана сонячним світлом і великою любов’ю.
Петро Іванович Власюк народився 19 грудня 1923 року у мальовничому с. Сабадаш на Жашківщині. Семирічку закінчив у рідному селі, середню освіту здобув в Бузівській школі. Під час війни опинився на каторжних роботах у Німеччині. Після війни закінчив Київський педагогічний інститут, повернувся в рідні краї. Вчителював у Сорокотягах, майже два десятиліття працював директором школи в Тетерівці, а потім – учителем у Сабадаші.
Вірші почав писати з ранніх літ, публікувався у періодиці, він – автор двох збірок «Хлібодарський рід» (1978) і «Пісні над Тікичем (1991), у яких виявив високу мистецьку майстерність, значною мірою базовану на народнопісенній основі.
Земля батьків ввібрала кров і піт
Її плекали й боронили предки.
На цій землі і ти з дитячих літ
Учився хліборобської абетки.
У доробку Петра Власюка є низка віршів історичної тематики, тонкої пейзажної лірики (у зб. «Хлібодарський рід»), поезій інтимного змісту (розділ «Хміль кохання»), віршів, присвячених магії образного слова Г. Сковороди, Т. Шевченка, В. Симоненка. Виразно домінує в поезії Власюка сільська, хліборобська тематика, твори із глибокою залюбленістю в рідний край, його красу (цикл «Гірський Тікич», вірш «Черкащині» та ін.).
Лірика Власюка відзначається природною пісенністю тому на слова поета написано десятки популярних пісень, чимало з яких сприймаються як народні: («В мого Гриця брови чорні», «Понад Тікичем ходила», «Чиста криниця», «Оксаночка» та ін.). До слів поета написали музику відомі композитори А. Кос-Анатольський, С. Сабадаш, І. ,Сльота, О. Стадник та інші, а пісні виконували високопрофесійні колективи і виконавці (хор ім. Г. Верьовки, Черкаський і Закарпатський хори, ансамбль «Льонок», Раїса Кириченко, Ольга Павловська та ін.). Окремі пісні на слова П. Власюка (реквієм «Нахиліться віти» й ін.) виконувались і за кордоном (Німеччина, Польща, Мексика та ін.).
Помер Петро Іванович Власюк 4 жовтня 1993 року. Але живе його слово, його пісні.
Хай наша пісня в небеса зліта,
Крильми любові горнеться до серця.
Благословенна будь, земля свята –
Земля, що Україною зоветься.
Дзвени, струмуй в пісеннім джерелі
Жива вода, вода цілюща –
Краса і сила нашої землі,
І гордість наша, й слава невмируща.
Література
Власюк, П. Хлібодарський рід : поезії / Петро Власюк. – Київ : Рад. письменник, 1978. – 63 с.
Власюк, П. Пісні над Тікичем : вірші / Петро Власюк. – Черкаси : Ред.-вид. відділ облпреси, 1991. – 100 с.
Петро Власюк : [біогр. довідка. Вірші] // Жашківщина : поет. обріі. – Київ, – 2003. – С. 10-18.
Стадник, О. Дарую вам пісню : [пісенник] / О. Стадник. – Черкаси : Сіяч, 1992. – 64 с.
Пісні на слова П. Власюка – с. 3-4, 7-11, 15-18, 21-22, 27-36, 39-52, 55-56, 61-62.
* * *
Поліщук, В. Власюк Петро Іванович // Літературна енциклопедія Черкащини. – Черкаси, 2020 – Т 1 : А-К – С. 175-176.
Тютюнник, О. Пісні над Тікичем / О. Тютюнник // Жашківщина. – 1996. – 5 жовт. (№ 78).
Савченко, П. Пісня з серця проситься / П. Савченко // Черкас. правда. – 1988 – 25 черв. (№ 145). – С. 4.