Яшвіль Наталія Григорівна

художниця, церковна і культурна діячка, меценатка

(1861–1939)

 

Коріння Наталії Яшвіль не в українській землі, хоча в це тепер важко повірити. Адже більшу частину свого життя вона проживала в Україні, й залишила в пам’яті своїх сучасників лише гарні спогади.

Народилася Наталія Григорівна 28 грудня 1861 року у відомій аристократичній сім’ї генерал-лейтенанта, наказного отамана Чорноморського козацького війська, сенатора Григорія Івановича Філіпсона (1809–1883) та Надії Кирсанівни, у дівоцтві Кирсанова (1810–1875). Батько мав шотландське коріння, а мати походила з відомого флотського роду Морських-Кирсанових.

Як і було заведено в аристократичних родинах, Наталя отримала домашню освіту у своєму будинку в Петербурзі, потім навчалася в пансіоні, гарно вишивала, брала уроки співу в Санкт-Петербурзькій консерваторії по класу вокалу та паралельно навчалася живопису в майстерні відомого художника, професора П. П. Чистякова. З батьком та сестрами подорожувала по Європі, вивчала мови, досконало володіла англійською, французькою і польською, вільно розмовляла на чеській та німецькій.

У 1891 р. тридцятирічна Наталя вийшла заміж за князя Миколу Володимировича Яшвіля, полковника, командира гусарського полку. Це був бойовий офіцер, учасник російсько-турецької війни (1877–1878 рр.). У подружжя у 1892 р. народилася дочка Тетяна. Князь М. В. Яшвіль, об’їжджаючи норовистого скакуна, упав з нього і відбив нирки. Хвороба розвивалась дуже швидко і через декілька тижнів Наталя Григорівна поховала чоловіка. Друга дитина, син Володимир, ще не народився, а вже став сиротою. У молодої вдови з дітьми починається новий етап життя. Наталія Григорівна у спадок від чоловіка у Сунках отримала понад 3000 десятин землі. І саме їй довелось займатись господарством усього сунківського маєтку.

Молодій вдові залишився абсолютно занедбаний маєток у селі Сунки поблизу Сміли, який належав колись друзям поета О. Пушкіна – Раєвським. Навряд чи хто тоді й думав, що він з часом розквітне завдяки енергії й діловитості Наталії Яшвіль Сунки незабаром перетворились у зразкове господарство. Виноградники та фруктові сади були приведені в ідеальний порядок, а врожаї переробляли на власному винному заводі. Якісні місцеві глини використовувалися для виробництва цегли на цегельному заводі, заснованому княгинею. Свої ліси графиня здавала в оренду, в одному з них облаштувала заповідник, де водилися кабани, лосі, олені, фазани.

Вивчивши менталітет місцевого населення, його звички, культуру і навики, княгиня прийняла єдине можливе у тій ситуації рішення. В селі було відроджено старовинні кустарні промисли – сунківська розписна кераміка та сунківська вишивка. Княгиня збудувала в селі чудову школу, де діти селян, окрім грамоти, навчалися ще й ремеслу вишивки. Вишивальниці вчили дітей, даючи їм за взірець вишиванки, зроблені на Смілянщині у XVII–XVIII століттях. Виробництво вишивок було під керівництвом Наталії Григорівни. Вироби вирізнялися високою художністю і давали непоганий заробіток майстриням, а самій княгині – славу меценатки. Найліпші роботи майстрів побували в Європі. Це шитво нагородили малою медаллю навіть у Парижі. Дісталася колективу велика срібна медаль на виставці 1909 року в Києві. Премією були увінчані творці вишивок у Петербурзі на другій всеросійській виставці (1913 р.).

Хутір згодом перетворюється на мистецький центр спілкування видатних діячів культури і мистецтва. У цих місцях тривалий час гостюватимуть першорядні митці Ян Станіславський, Михайло Нестеров, Олександр Мурашко.

Розмірене життя княгині Яшвіль у Сунках зруйнувала Перша світова війна. Небайдужа до всього, що відбувалося навколо, Наталя Григорівна та її донька Тетяна облаштували у своєму будинку в Києві госпіталь і стали там сестрами милосердя. У 1917 році донька княгині вийшла заміж, а через рік овдовіла. Її чоловіка та рідного брата, котрі повернулися до Києва з австрійського полону, розстріляли більшовики. Зрештою, у 1920 році обидві княгині емігрували до Константинополя, а потім дісталися Праги.

В еміграції Наталя Яшвіль теж не сиділа, склавши руки. Вона вкотре взялася за меценатство й підтримувала мистецтво. За свій кошт організувала курси іконопису, сама намалювала цикл мініатюр до церковних текстів та серію різдвяних поштових листівок. А ще талановито розписувала дерево, фарфор, навіть ілюструвала казки Пушкіна. Її донька Тетяна майстерно вишивала, навчившись цьому ще в рідних Сунках. Вишиті нею ікони є нині в кількох православних храмах Америки, а вівтар собору Святого Віта в Празі прикрашає великий емальований хрест, виготовлений у її майстерні.

Княгиня Яшвіль померла 12 червня 1939 року і знайшла вічне земне пристанище на Ольшанському кладовищі у Празі.

Княгиня пройшла довгий, нелегкий життєвий шлях, та випробування не зламали її. Талановита, багатогранно обдарована, з високим почуттям обов’язку і відповідальності, вона весь сенс свого життя бачила в занятті улюбленою справою, в служінні і допомозі іншим. Вона щиро сприйняла українську народну творчість і культуру, багато зробила для її подальшого розвитку, популяризації і збереження.

В Сунках же, вітрами революції – буде зруйнований родинний маєток Яшвілів і від нього залишиться лише парк… Вже пізніше при Сунківському будинку культури буде створений народний музей, в якому експонуються чудові зразки витворів народного мистецтва – сунківська вишивка і кераміка.

 

Література

 

Нестеренко, В. І. Н. Г. Яшвіль : віхи життя / Валентина Іванівна Нестеренко // Чигиринщина : історія і сьогодення : матеріали V наук.-практ. конф., [Чигирин], 12-13 листоп. 2015 р. / [Нац. іст.-культур. заповідник «Чигирин» ; упоряд. Я. Л. Діденко та ін.]. – Черкаси, 2016. – С. 118–124.

Слепынин, О. Княгиня Наталья Яшвиль. Живое русское дело / О. Слепынин // Пушкинское кольцо. – 2010 : альм. – Черкассы, 2010. – Ч. 2. – С. 174–181.

Кравець, А. Смілянські вишиванки княгині Яшвіль викликали захват у Парижі… / Андрій Кравець // Вечірні Черкаси. – 2016. – 7 верес. (№ 36). – С. 18.

Нікітенко, Л. Маленькі Карпати / Людмила Нікітенко // Україна молода. – 2009. – 10 листоп. (№ 209). – С. 12.

Арсеньєва, Л. Портрет на тлі черкаського пейзажу / Леста Арсеньєва // Новини тижня. – 2008. – 21-27 лип. (№ 27). – С. 17.

Сербівненко, Н. Княгиня Яшвіль / Н. Сербівненко, А. Глущенко // Смілян. обрії. – 2007. – 20 квіт. (№ 16). – С. 6.

Вівчарик, О. Англійка, яка любила Україну / Олександр Вівчарик // Невідома Черкащина (іст. сторінки «Нової Доби»). – Черкаси, 2002. – С. 34–38.