Народний артист України Михайло Олександрович Буряченко (справжнє його прізвище) народився 9 січня 1924 року у м. Кам’янка. Походив із козацького, гайдамацького роду.

Батьки Михайла – представники сільської інтелігенції. Батько – Олександр Єлисейович – мав вищу освіту, служив головним бухгалтером на Косарському цукровому заводі. Мати – Дарина Федорівна – дитячі і юнацькі роки провела у Вербівці, працювала у майстерні вишивальниць Наталії Давидової, відомої художниці. І Олександр Єлисейович, і Дарина Федорівна були закоханими у мистецтво, захоплювалися народною піснею, співали в хорі, грали в самодіяльному театрі, що діяв при Кам’янській «Просвіті».

Навчався майбутній актор у Кам’янській середній школі № 1, грав у шкільному театрі. У 1941 році юнак закінчив школу і відразу пішов добровольцем на фронт. Його шлях воїна проліг від Сталінграда до Праги. Був тяжко поранений.

У роки війни Михайло Олександрович брав участь в армійській художній самодіяльності. Тоді ж познайомився з артистом М. Задніпровським і на його прохання взяв його прізвище для сценічних виступів.

Коли закінчилася війна, Михайло Олександрович вступив до Київського інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. З 1950 року пов’язав своє життя з Київським державним академічним українським драматичним театром ім. І. Франка.

За тридцять років сценічної діяльності Михайло Задніпровський створив чимало глибоких і хвилюючих образів, знявшись у кількох художніх фільмах і зігравши на сцені більше ста ролей у спектаклях української та світової класики. Михайло Задніпровський грав у спектаклях «Пам’ять серця», «Загибель ескадри», «В степах України» О. Корнійчука, «Фараони» А. Коломійця, «Украдене щастя» І. Франка, «Правда і кривда» М. Стельмаха та багатьох інших.

За виконання ролі капітана Максима Максимовича в п’єсі Корнійчука «Пам’ять серця» М. Задніпровському була присуджена премія УРСР імені Т. Шевченка. Також талановитому акторові було присвоєно почесне звання – Народний артист України.

Хоча більшу частину свого життя Михайло Задніпровський прожив у Києві, ніколи не забував він Кам’янку. Часто приїжджав до рідних, цікавився культурним життям міста, організовував зустрічі з земляками. Красивий, доброзичливий, щирий, він був цікавим співрозмовником, прекрасним оповідачем. Його добродушний воркітливий бас полонив думки і серця людей. В колі друзів його слухали затамувавши подих.

Помер Михайло Задніпровський 19 червня 1980 року. Його давні воєнні рани так і не загоїлись остаточно і стали причиною передчасної смерті артиста.

Справу М. Задніпровського на сцені театру продовжили його рідні: дружина Юлія Ткаченко і син Олесь з дружиною.

Дуже рано пішов від нас улюблений і незабутній Михайло Задніпровський. Тільки вулиця міста, що носить його ім’я, завжди нагадує кам’янчанам про видатного земляка.

Література

Пугач, Н. О. З Україною в серці : актор. Династія Задніпровських / Наталія Пугач // Джерело : матеріали тринадцятої наук.-практ. конф… [м. Кам’янка], 22 квіт. 2016 р. – Черкаси, 2016. – Вип. 13. – С. 44–50.

Задніпровський Михайло Олександрович // Місто на скелястих берегах Тясмину : іст. нарис [про м. Кам’янка]. – Черкаси, 2009. – С. 185–186.

Пугач, Н. Відкрилась виставка до ювілею Михайла Задніпровського / Наталія Пугач // Аграр. край. – 2019. – 18 січ. (№ 3). – С. 16.

Пугач, Н. Незабутній Михайло Задніпровський / Наталія Пугач // Трудова слава. – 2014. – 17 січ. (№ 3). – С. 10.

Шкаліберда, М. Народний артист / М. Шкаліберда // Трудова слава. – 1991. – 16 лют.