Золотаревський Ісаак Якович

(04.04.1906 – 27.11.1973)

поет-сатирик

Народився у м. Черкасах у сім’ї фотографа-кустаря. Закінчив Київський електротехнічний інститут (1929). Працював на промисловому підприємстві. Під час Великої Вітчизняної війни – на оборонних підприємствах, згодом – головним інженером, директором Київського заводу електроприладів.

Прийшов у літературу у 42-річному віці, обравши собі літературний «фах» – сатиру, який так притаманний єврейському письменству.

З 1948 року друкувався в журналах «Крокодил», «Перець». Перша збірка сатиричних творів «Соль вопроса» з’явилася у 1955 році.  Пізніше вийшло ще кілька збірок – «Наболіле питання» (1955), «Специфічний профіль» (1956) та інші.

Поет-сатирик піддає критиці чиновників, «слуг науки», проблеми сімейні та навколо літературні.

У творчому доробку І. Золотаревського чимало перекладів творів В. Самійленка, С. Олійника, Д. Павличка. Окремі твори Ісаака Яковича українською мовою зазвучали в перекладах В. Лагоди, П. Глазового та інших літераторів.

Література

Белые вороны: сатир. и юмор. стихи /И. Золотаревский. – М.: Сов. писатель, 1960. – 91 с.

Разрешите побеспокоить /И. Золотаревский. – К.: Рад. письменник, 1956. – 232 с.

***

Мануйкін, О.О., Поліщук, В.Т. Сатиричне перо Ісаака Золотаревського /О.О. Мануйкін, В.Т. Поліщук //З літопису духовного єднання. – Черкаси, 1993. – С. 33 – 35.

Моісеєнко, Н.І. Золотаревський Ісаак Якович /Н.І. Моісеєнко //Енциклопедія Сучасної України. – К., 2010. т.10: 3 -3 ор. – С. 659.