Журлива Олена Костянтинівна
(24.06.1898-10.06.1971)
поетеса
Життя не жде… Життя кипить
І ширить скрізь свої джерела –
Бери ж від нього кожну мить,
Яка принадна і весела.
О. Журлива
У червні виповнюється 125 років від дня народження Олени Журливої — поетеси, співачки, жінки надзвичайної вроди і таланту. Донедавна ця постать залишалася загадкою української літератури.
Про себе поетеса говорила: «Я рвучко і молодо увійшла в новий світ». Цим світом для неї стали мистецтво, література, музика.
Журлива Олена (справжнє ім’я – Котова Олена Костянтинівна, в дівоцтві – Пашинська) народилась 24 червня 1898 року у м. Сміла на Черкащині в багатодітній родині учителя. У родині було семеро дітей, вижили лише двоє: вона та менша за неї на шість років Катруся.
Олена росла допитливою дівчинкою, її все цікавило, особливо любила їздити з батьком на ярмарок, де можна було послухати сліпих лірників. Батько сам ретельно вчив обдаровану доньку.
Закінчивши початкову школу, екстерном здала іспити в Уманській жіночій гімназії, згодом вступила на історико-філологічний факультет Київських вищих жіночих курсів, який закінчила у 1922 році. Опісля вчителювала у школах Києва, Харкова, Дніпропетровська, Кіровограда, Була репресована.
1926 року — вийшла перша збірка поезій «Металом горно».
Олена Журлива відразу викликала фурор у літературних колах столиці. Вродлива й енергійна дівчина почала друкуватися в новоствореному журналі «Українська хата», де її запримітив головний редактор Павло Богацький. Екзальтована й гостра на язик, юна леді з провінції почала підкорювати столицю – і своїми модерновими віршами, і власною привабливістю.
В київському клубі «Родина» виступала під акомпанемент Миколи Лисенка, тоді ж познайомилася з Павлом Тичиною, між ними виникла симпатія.
Природа щедро обдарувала Олену: вона чудово співала й гастролювала по Україні з концертами як відома поетеса-співачка. А в театральний сезон 1929-1930 років її навіть запросили до столичної Харківської опери, де вона виконувала партію Кончаківни в опері Олександра Бородіна «Князь Ігор».
У 30-х роках поетесу безпідставно заарештували, й вона надовго замовкла як митець. Було підірване її здоров’я. Після того в творчості Олени була тривала перерва. До поезії вона повернулася в п’ятдесятих роках, видавши збірки віршів «Поезії», «Земля в цвіту», «Червоне листя».
1930 року побачила світ книжка віршів – «Багряний світ». У ній поетеса зірко вдивляється в нове життя республіки і свою радість втілює у пристрасні рядки: «В буянні сил, як сік із грона, пливе життя уздовж доріг...».
Після переїзду до Харкова Журлива пробує себе в журналістиці. Пише літературно-критичні статті, багато друкується. Друкує свої поезії в антологіях, підручниках, журналах: «Більшовик», «Глобус», «Кадри», «Червоні квіти», «Червоний шлях».
На її тексти створювали пісні композитори П. Козицький та В. Косенко.
У 1934 році Олену Журливу було прийнято до лав Спілки письменників.
У затишній домівці поетеси збиралися В. Сосюра, П. Тичина, К. Дніпровський, О. Копиленко. Говорили про літературу, життя, задуми й плани. А неперевершений лірик Володимир Сосюра не втримався від спокуси й теж закохався в цю незвичайну жінку, оточену аурою зваби. Цю пристрасть обірвала сама Олена.
Останній період життя Олени Журливої, хворої важкою недугою, означився виходом кількох збірочок віршів для дітей і збіркою «дорослих» поезій «Червоне листя». За змістом вона була найближчою до Олени Журливої справжньої. Видана 1966 року, вона, очевидно, ще несла живлючий озон антикультівської відлиги, доби «шістедесятників».
З концтаборів поетеса повернулася із вкрай підірваним здоров’ям і останнє десятиліття була прикута до ліжка тяжкою недугою. Померла Олена Журлива 10 червня 1971 року в Кіровограді (нині Кропивницький).
У 2002 році ім'я поетеси присвоєно Смілянській міській центральній бібліотеці, встановлено премію імені Олени Журливої. Її ім’ям також названо одну з вулиць у м. Кропивницькому. Неподалік стоїть гімназія імені Журливої.
Талант Олени Журливої, незгасна сила слова житимуть у цвіті її поезій.
Література
Твори О. Журливої
Вибрані поезії / Олена Журлива ; упоряд. В. Поліщук. – Сміла, 1998. – 64 с.
Вибране / Олена Журлива. – Київ : Дніпро, 1974. – 119 с.
Червоне листя : поезії / Олена Журлива ; вступ. ст. Л. Бойка. – Дніпропетровськ : Промінь, 1966. – 120 с.
Олена Журлива : [біогр. довідка, твори] // Криничка : антол. творів письм. Черкащини для дітей та юнацтва : [в 2 т.]. – Черкаси, 2009. – Т. 1. – С. 95-97.
Олена Журлива : [біогр. довідка та поезії] // Мелодії джерел : поезія, проза, гумор, сатира літераторів Смілянщини. – Сміла, 2002. – С. 74-83.
Про О. Журливу
Журлива, О. [Автобіографія] / Журлива Олена (Котова Олена Костянтинівна) // Самі про себе : автобіогр. укр. митців 1920-х років / упоряд. Раїса Мовчан. – Київ, 2015. – С. 204-206.
Поліщук, В. Т. Політ з одним крилом (Олена Журлива) // Поліщук В. Т. Вибране [Т.] 2. Розстріляні таланти (Репресовані письменники Черкащини). – Черкаси, 2013. – С. 246-259.
Політ з одним крилом (Олена Журлива) // Мелодії джерел : поезія, проза, гумор, сатира літераторів Смілянщини. – Сміла, 2002. – С. 111-121.
Павленко, М. С. Журлива Олена / М. С. Павленко // Письменники Уманщини. – Умань, 2011. – С. 74-75.
Кодлюк, Я. П. Олена Журлива / Я. П. Кодлюк, Г. С. Одинцова // Кодлюк, Я. П. Сто двадцять розповідей про письменників : [довід.]. – Київ, 2006. – С. 51-52.
Вишницька-Пашківська К. «О сестро, сестро!» : [уривки зі спогадів сестри поетеси О. Журливої] // Сміла – рідне місто моє. – Сміла, 2001. – С. 49-53.
Ковалів, Ю. Олена Журлива / Юрій Ковалів // Слово і час. – 2018. – № 6. – С. 108-109.
Орел, С. Вона могла б стати творчою дочкою Лесі Українки / Світлана Орел // Дзеркало тижня. – 2018. – 14-20 лип. (№ 27). – С. 10.
Котов, А. Пантера чоловічих сердець / А. Котов // День. – 2010. – 13 жовт. – С. 7.
Блажко Е. «Ой, не цвіти буйним цвітом, зелений катране…» / Е. Блажко // Літ. Україна. – 1998. – 9 лип. – С. 7.