Щороку бібліотека долучається до загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті»

Щороку в четверту суботу листопада Україна зупиняється. Завмирає у хвилині тиші. Схиляє голову перед тими, чиє життя забрала штучна, нелюдська тиша голоду. Голодомор 1932–1933 років, а також масові голоди 1921–1923 і 1946–1947 років – це не просто трагічні події нашої історії. Це рана, що болить крізь покоління, це шепіт мільйонів невинних душ, які ми зобов’язані почути.

У цю суботу працівники та користувачі Черкаської обласної універсальної наукової бібліотеки імені Тараса Шевченка долучилися до загальнонаціональної акції «Запали свічку пам’яті». Ми зібралися разом, щоб запалити маленькі вогники пам’яті – ті, що здіймаються вгору, мов тихі молитви за знищеними долями.

У відділі наукової інформації та бібліографії цього дня відбувся День бібліографії «Голодомор 1932–33 років: пам’ять невмируща» – ще один місток до осмислення трагедії, ще один спосіб дати голос тим, кого намагалися навіки позбавити слова. У вестибюлі бібліотеки працівники відділу абонемента організували виставку-пам’ять «Замордованим голодом присвячується…», видання якої розповідають про причини, жахіття та наслідки Голодомору.

Ми, українці, об’єднані спільним болем і спільною відповідальністю – пам’ятати. Бо пам’ять – це теж світло. І кожна свічка, що спалахує в наших руках, каже світові: «Ми не забули і не забудемо. Голос мільйонів життів має лунати крізь час, щоб подібне ніколи не повернулося».

Пам’ятаємо! Єднаємося! Ніколи знову!