«Вишіптування мокшанської бешихи» – презентація нової збірки поетки

1 червня в Черкаській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Тараса Шевченка відбулася непересічна подія – презентація нової збірки поетки, літературознавиці, політикині Валентини Коваленко «Вишіптування мокшанської бешихи». Захід розпочався символічно – у Міжнародний день захисту дітей у відео вірша-колискової «Ой, люлі, люлі…» змінювали одна одну вражаючі світлини загиблих, поранених дітей, їхніх очей, в яких застигли всі жахи війни, втрати й невимовна мука.

Голова Черкаської обласної організації Національної спілки письменників України, професор, літературознавець Володимир Поліщук, якому випала честь бути модератором презентації, зауважив, що Валентина Михайлівна тривалий час не писала поезії, але повномасштабне вторгнення росії стало переломним моментом на її творчому шляху. Так з’явилася збірка мілітарних творів, які приголомшують змістом, стилістикою, гостротою.

Першою читачкою і критикинею доробку пані Валентини є її донька Людмила Коваленко, яка у своєму виступі розповіла більше про творчу маму, її світогляд.

Багато поважних людей прийшли привітати поетку зі знаковою в її житті подією. Зокрема, потужний десант Черкаського музично-драматичного театру у складі заслужених артисток України Наталки Мамалиги, Олени Бєлкіної та представниці молодого покоління Маргарити Бєлкіної провели цілий ритуал вишіптування бешихи. Багато теплих побажань прозвучало у виступах заступника голови Черкаської обласної військової адміністрації Олександра Шамрая, начальника управління культури Черкаської міської ради Валентини Шепецької, ректора Черкаського державного технологічного університету Олега Григора, заслуженої художниці України Олександри Теліженко, директорки ОУНБ імені Тараса Шевченка Людмили Дядик. Видавчиня Юлія Чабаненко розповіла, як відбувався процес народження книги, як з’явилася ідея друку на чорних і білих аркушах, щоб знизити рівень люті до ворога, як з’явилася обкладинка.

Звучала поезія… Напевне, ніхто так щемно її не прочитає, як сама авторка. У римованих рядках лунала ненависть до ворога, любов до народу, України, її захисників, слова таврували зрадників і колаборантів. Магія і лють, ніжність і незламність – у «Вишіптуваннях мокшанської бешихи» симфонія цих почуттів забиває дух.

Заступник директора з наукової роботи ОУНБ імені Тараса Шевченка Клавдія Бугаєнко поділилася враженнями, яке від першого слова і першого кадру справила на неї поезія «Ой, люлі, люлі…», як це нашарувалося емоційно на світлини загиблої дитини у Києві, які сьогодні облетіли весь світ.

Творчість Валентини Коваленко впізнавана, оригінальна. І збірка «Вишіптування мокшанської бешихи» не стала винятком із правил. Слова поетки набатом відлунюють у серцях кожного, хто прочитав, послухав, доторкнувся душею. Нових літературних шедеврів Вам, шановна пані Валентино, переможних поезій, в яких співатиме Україна!