Зустріч з письменницею Людмилою Охріменко

13 червня в Черкаській обласній універсальній науковій бібліотеці імені Тараса Шевченка в клубі зустрічей «БібліоГІСТЬ» шанувальники друкованого слова мали можливість поспілкуватися з неординарною особистістю – волонтеркою, письменницею Людмилою Охріменко. Наша гостя народилася на Дніпропетровщині, тривалий час жила у Криму, а після анексії переїхала у Харків. Після початку повномасштабної війни знайшла прихисток в Західній України. І які зиґзаґи не робила б доля, продовжувала займатися тим, що завжди любила, не втрачала позитиву, ділилася енергією з усіма, хто її оточує.

Пані Людмила перебувала на державній службі, розвивала власну справу і писала – для себе, для душі. А ще із 2014 по 2017 рік активно займалася волонтерською діяльністю. Потім, зваживши можливості, почала міркувати, чим іще може прислужитися своїй країні. Ось тут письменництво, яке завжди вважала за хобі, вийшло на передній план, адже прибуток від книг, які видає, перераховує на потреби ЗСУ.

Під час зустрічі Людмила Охріменко презентувала книги на воєнну тематику й розповіла історії їх написання. Що-що, а заінтригувати письменниця вміє, адже її герої мають прототипів, а сюжети не художній вимисел, а саме життя. Це справжні історії справжніх людей, як стверджує авторка: «Пригоди мухи в окропі на окупованій території», «Волонтерські історії. 2014–2022», «Оскар». Останній твір, де головний герой – спецпризначенець, розвідник без обох ніг, із проблемами із зором – зумів втекти з однієї найстрашніших катівень ДНР, визнано найкращим романом на воєнну тематику на міжнародному літературному конкурсі «Коронація слова-2021». Цей чоловік, скупий на слова та емоції – військовий, звернувся до пані Людмили, щоб вона розповіла всій Україні його історію.

Воєнна тематика на часі, проте це не єдиний напрямок творчої діяльності письменниці. Понад усе любить писати романи для жінок, де дарує їм тільки найкращі, найсвітліші речі: якщо море, то тільки Італія, якщо чоловік – то обов’язково ідеал, якщо вбрання – то лише найрозкішніше. А ще триває процес підготовки до друку збірки казок для дітей, яку створила у співавторстві з казкаркою Євгенією Пірог.

Вразила невимовно багата українська мова, якою спілкується пані Людмила. Так, їй було непросто не лише послуговуватися нею в побуті, а й писати літературні твори, але свій вибір раз і назавжди зробила 2014 року. Авторка поділилася із присутніми на зустрічі планами та мріями, відповіла на запитання і підписала всім, хто бажав, книги на згадку про незабутню зустріч.

Якщо бажаєте познайомитися із творчістю письменниці, раді повідомити, що книги «Волонтерські історії. 2014–2022» та «Оскар» є у фонді нашої книгозбірні.